Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 752/4006/20
провадження № 61-1894св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він із 2013 року працює в Інституті агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України. 02 липня 2018 року його було переведено на посаду заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності.
Зазначив, що відповідно до статей 20, 23 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" від 30 жовтня
2019 року № 300 з ним було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на 5 років та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділення.
Проте, як з`ясувалось в подальшому, наказом директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О. І. від 01 листопада 2019 року № 222-к/тр його було звільнено на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважав звільнення незаконним, оскільки на нього поширюються гарантії збереження за ним місця роботи, встановлені статтею 119 КЗпП України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О. І. від 01 листопада 2019 року № 222-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" та поновити його на посаді заступника директора науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України; стягнути з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на його користь середній заробіток за час проходження військової служби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним наказ директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О. І. від 01 листопада 2019 року № 222-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" у зв`язку із вступом на військову службу за пунктом 3
статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України
з 01 листопада 2019 року.
Стягнуто з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року у розмірі 107 472,70 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими
статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України. Звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимог
статті 119 КЗпП України, а тому наказ про звільнення позивача є незаконним, і позивач підлягає поновленню на роботі (на посаді), з якої його було незаконно звільнено - заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України з 01 листопада 2019 року.
Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з
01 листопада 2019 року (день звільнення) по 01 квітня 2021 року (день ухвалення рішення судом) становить 107 472,70 грн (302,74 грн х 355 днів). Суд першої інстанції зазначив, що розрахунок належного до стягнення середнього заробітку в сумі 107 472,70 грн здійснено з урахуванням утриманого податку на доходи фізичних осіб (вказаних відповідачем у довідці про доходи саме нарахованої суми зарплати), тому у резолютивній частині рішення визначена судом сума середнього заробітку вказується без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Визнано незаконним наказ директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О. І. від 01 листопада 2019 року № 222-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" у зв`язку із вступом на військову службу за пунктом 3
статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України
з 01 листопада 2019 року.
Стягнуто з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року в розмірі 107 472,70 грн з утриманням обов`язкових податків та зборів у порядку, визначеному ПК України.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права у частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача. Щодо вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з
01 листопада 2019 року до 01 квітня 2021 року у розмірі 107 472,70 грн, але при цьому помилково вказав про стягнення цієї суми без утримання податків та інших обов`язкових платежів у порядку, визначеному ПК України.
Разом із тим суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, отже суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 01 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16 та суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосудами не враховано, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки, тому заявник вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду із цим позовом. Крім того, ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом, який було укладено не на строк до закінчення особливого періоду, а на фіксований строк - 5 років.
Посилаючись на Закону України "Про запобігання корупції" та Закон України "Про державну службу", заявник вказує на те, що проходження військової служби на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та зайняття посади заступника директора державної установи є взаємовиключними.
Судами не досліджувалось питання фактичної можливості виконання судового рішення, оскільки посада заступника директора Інституту з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності була скорочена ще у 2019 році. У цьому випадку є необхідність внесення змін до штатного розпису, проте штатний розпис Інституту затверджується Національною академією аграрних наук України, яка не приймала участі у розгляді справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 21 жовтня 2013 року працював в Інституті агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на різних посадах.
На підставі наказу від 27 червня 2018 року № 97-к/тр ОСОБА_1 з 02 липня 2018 року переведено на посаду заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності (а. с. 13-15).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" від 30 жовтня 2019 року № 300 із ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на 5 років та зараховано його до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 і призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділення (а. с. 7-10, 11-12).
Наказом директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О. І. від 01 листопада 2019 року № 222-к/тр ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за
пунктом 3 статті 36 КЗпП України (а. с. 5).
Листом Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України від 14 листопада 2019 року № 705 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення та висловлено прохання прибути для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей (а. с. 30).
Вказаний лист отримано ОСОБА_1 25 листопада 2019 року (а. с. 31).
Листом від 29 листопада 2019 року № 745 на ім`я ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2. Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України повідомляв про звільнення ОСОБА_1 та висловив прохання надання останньому вільного часу для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей (а. с. 32, 33).
Листом від 23 грудня 2019 року № 795 на ім`я ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2. Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України повідомляв про звільнення ОСОБА_1 та повторно висловив прохання надання останньому вільного часу для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей (а. с. 34, 35).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.