Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 537/3711/20
провадження № 61-6500св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович Микола Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Грущенко Сергій Григорович, на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2022 року
у складі судді Маханькова О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позовну заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно, що знаходиться у селі Вербки Семенівського району Полтавської області. У визначений законом строк він звернувся до Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері за законом, проте дізнався від секретаря сільської ради, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким земельну ділянку заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є онуком спадкодавця та сином її доньки ОСОБА_2 . На прохання ОСОБА_4, заповіт підписано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач посилався на те, що на час складення заповіту, його мати
ОСОБА_4 важко хворіла, в тому числі на захворювання щитовидної залози, цукровий діабет II типу, ГПМК за ішемічним типом, перенесла інсульт. Перед своєю смертю ОСОБА_4 перебувала на лікуванні у лікувальному закладі.За наявності цих захворювань, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Також позивач зазначив, що у нього відсутнє свідоцтво про смерть матері, адже на момент її смерті він також перебував на лікуванні, тому не зміг бути присутнім. За життя ОСОБА_4 передала йому на зберігання державні акти на землю та зазначала, що заповіту не складала.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт від 09листопада 2018 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області до участі у справі у якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовича М. В.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не доведено, що в момент складання заповіту 09листопада 2018 року ОСОБА_4 , за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій або вчинила цей правочин проти своєї справжньої волі, тобто що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Доказів наведеного позивач у порядку статті 76 ЦПК України не надав, що є його процесуальним обов`язком.
Крім того суди виходили з того, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це особою.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, невідповідність його форми та змісту вимогам чинного законодавства, або, що заповідач не усвідомлював значення своїх дій на момент складення заповіту.
Незгода позивача із волевиявленням спадкодавця, при відсутності допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх тверджень,
не є підставою для визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені
у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
26 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що судами неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема не допитано свідка ОСОБА_6, яка була присутня у якості свідка під час складання заповіту від 09 листопада 2018 року, проте за викликом в суд не з`явилася.
Суди попередніх інстанцій не врахували та не надали належної оцінки тим обставинам, що на час складання заповіту ОСОБА_4 виповнилося
77 років, в останні роки вона хворіла на захворювання щитовидної залози, цукровий діабет II типу, ГПМК за ішемічним типом, перенесла інсульт,
з 17 серпня 2018 року до 27 серпня 2018 року, та з 26 жовтня 2018 року
до 06 листопада 2018 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні. Тобто, між перебуванням на стаціонарному лікуванні, складенням заповіту і смертю пройшов короткий проміжок часу, тому на час складання заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що є підставою для визнання заповіту недійсним.
Відзиви на касаційну скаргу відповідач до Верховного Суду не подав
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно.
Спадкоємцями за законом першої черги є діти ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За життя 09 листопада 2018 року ОСОБА_4 . склала заповіт, яким належну їй на праві власності земельну ділянку заповіла ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 є онуком спадкодавця та сином ОСОБА_2 .
Відповідно до оспорюваного заповіту, ОСОБА_4 , у присутності свідків ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 заповіла належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 5324588000:00:003:0031, площею 5,49 га, розташовану за межами с. Вербки Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на прохання заповідача заповіт підписав ОСОБА_5 .
Заповіт складено в м. Кременчуці 09 листопада 2018 року та посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович М. В., записаний ним зі слів заповідача, до підписання прочитаний уголос і підписаний ОСОБА_5 у присутності двох свідків. У заповіті вказано, що заповідачу роз`яснено зміст статей 1235, 1241, 1254, 1274, 1276, 1307 ЦК України. Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається і зберігається у справах приватного нотаріуса
Спірідович М.В., а другий видано заповідачу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Статтею 1247 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України,якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.