Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 618/145/19
провадження № 61-7344св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство Сільськогосподарська виробнича фірма "АГРО",
третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуПриватного підприємства Сільськогосподарської виробничої фірми "АГРО" на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року, ухвалене суддею Буніним Є. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Сільськогосподарської виробничої фірми "АГРО" (далі - ПП СВФ "АГРО"), третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 132, об`єкт договору - земельна ділянка, площею 6, 4672 га, розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, КСП "Хвиля Революції", кадастровий номер земельної ділянки 6321882500:02:000:0056; витребування з користування зазначеної земельної ділянки.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що під час реалізації своїх прав як власника земельної ділянки, а саме укладення договору оренди, йому стало відомо, що вже існує зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 132 з ПП СВФ "АГРО". Водночас він стверджував, що цей договір оренди земельної ділянки не укладав та, відповідно, не підписував, тобто не відбулося його волевиявлення на укладення цього договору, що підтверджує грубе порушення правил Закону України "Про оренду землі" та ЦК України.
Правовими підставами позову ОСОБА_1 визначив правила частини третьої статті 203, частини другої статті 207, пункту 2 частини першої статті 208, статті 215, частини першої статті 626, частини другої статті 792 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що укладений договір виконується обома сторонами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, Дворічанський районний суд Харківської області позов задовольнив.
Суд визнав недійсним договір оренди землі від 15 січня 2014 року № 132, укладений між ОСОБА_1 та ПП СВФ "АГРО", стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 6, 4672 га, розташованої на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:02:000:0056.
Зобов`язав ПП СВФ "АГРО" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 6, 4672 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0056.
Здійснив розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, врахувавши висновок судово-технічної експертизи документів від 19 вересня 2019 року № 12067, зробив висновок про брак вільного волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину, оскільки його текст на першому та другому аркушах договору надруковані на різних друкуючих пристроях, у різний час, перший аркуш правочину замінений.
Посилаючись на правовий висновок, вкладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 479/1049/16-ц (провадження
№ 61-43242св18), суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника щодо відсутності висновку експерта про недійсність підпису позивача у договорі, оскільки та обставина, що у правочині здійснена заміна аркуша, є підставою для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПП СВФ "АГРО" 22 квітня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, викладених у:
- постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року
у справі № 6-94цс13, про те, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача; суд не має правових підстав для задоволення позову у разі встановлення формального порушення закону;
- постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 479/1049/16-ц (провадження № 61-43242св18), від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18 (провадження № 61-8593св19), про те, що обов`язок доказування невідповідності підпису на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи.
Заявник зазначає, що висновком експерта за результатами розгляду судово-технічної експертизи документів від 19 вересня 2019 року № 12067 не встановлено, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки, а судово-почеркознавчу експертизу у справі позивач не просив провести.
Також заявник наголошує на тому, що позивач не довів, які саме умови договору були змінені після його підписання сторонами; отримуючи протягом чотирьох років орендну плату, орендар не заявляв, що він не згоден з умовами договору та розміром орендної плати, яку йому виплачували.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 травня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП СВФ "АГРО".
Ухвалою від 17 серпня 2021 року Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 227/3760/19-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору оренди недійсним.
Ухвалою від 21 листопада 2022 року Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі та призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 05 серпня 2005 року, серії ЯБ № 210919, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 12 січня
2005 року № 5, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 4672 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, КСП "Хвиля Революції", кадастровий номер земельної ділянки 6321882500:02:000:0056.
15 січня 2014 року від імені ОСОБА_1 з ПП СВФ "АГРО" укладено договір оренди землі № 132, відповідно до умов якого цьому підприємству передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6, 4672 га, строком на 10 років.
Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 15 січня 2014 року орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ПП СВФ "АГРО" приймає земельну ділянку, площею 6, 4672 га, кадастровий № 6321882500:02:000:0056. Земельна ділянка передається в такому стані - придатна для сільськогосподарського використання.
Згідно з актом визначення земельної ділянки в натурі від 15 січня 2014 року орендодавець ОСОБА_1 та орендар ПП СВФ "АГРО" склали акт про визначення меж земельної ділянки, загальною площею 6, 4672 га, у тому числі ріллі 6, 4672 га, в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області.
Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів від 19 вересня 2019 року № 12067 друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі від 15 січня 2014 року № 132, укладеного від імені ОСОБА_1 з ПП СВФ "АГРО", виконані на різних друкуючих пристроях, а саме текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі "Принтер", текст на другому аркуші - за допомогою різографа (дуплікатора). Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час. У наданому на дослідження договорі замінений перший аркуш.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що він не підписував та не укладав договір оренди землі, а тому вважав його недійсним, оскільки немає його волевиявлення на укладення цього договору.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.