Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 537/5256/19
провадження № 61-5728св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року, ухвалене суддею Мурашовою Н. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 08 грудня 2019 року звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л.
(далі - приватний виконавець Скрипник В. Л., приватний виконавець), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив скасувати постанову приватного виконавця Скрипника В. Л. від 06 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56506495 про арешт нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 10 грудня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір позики, на виконання якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, як представнику ОСОБА_3 за довіреністю, грошові кошти у сумі 390 000, 00 грн на строк до 10 квітня 2018 року. ОСОБА_3 не виконала свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти не повернула.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що ОСОБА_1 довідався 01 червня 2018 року.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, площею 0, 0695 га, розташовані у АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2 та отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_2, після отримання права на спадкове майно ОСОБА_3, не виконав обов`язків спадкодавця, не повернув ОСОБА_1 грошові кошти, отримані ОСОБА_3 за договором позики від 10 грудня 2016 року, тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням від 02 липня 2018 року у справі № 537/2596/18 (провадження № 2/537/816/2018) Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 000, 00 грн зі спадкового майна, що складається з будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 0, 0695 га, яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 09 липня 2019 року у зазначеній справі № 537/2596/18 (провадження № 6/537/99/2019) Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області задовольнив подання державного виконавця Крюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання. Суд визнав умови мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2, які є сторонами виконавчого провадження № 57966973 з виконання виконавчого листа № 537/2596/18, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 05 грудня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 000, 00 грн.
За умовами мирової угоди ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у власність отримане ним спадкове майно, а саме будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані у АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості спадкодавця перед кредитором.
За таких обставин ОСОБА_1 вважав, що на підставі згаданого судового рішення набув право власності на будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, площею 0, 0695 га, розташовані у АДРЕСА_1 .
Водночас на зазначене нерухоме майно постановою від 06 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56506495 приватний виконавець Скрипник В. Л. наклав арешт з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іншими кредиторами (ПАТ "Дельта Банк").
Оскільки ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_3 не мали зобов`язань перед іншими кредиторами, ОСОБА_1 вважав неправомірним накладення арешту на спадкове майно, що залишилося після померлої ОСОБА_3, на яке отримав право власності ОСОБА_1 в рахунок погашення зобов`язань спадкодавця перед кредитором.
За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування арешту з нерухомого майна.
Стислий виклад заперечень відповідача та позиція третьої особи
Відзиви та пояснення на позов до суду першої інстанції від відповідачів та третьої особи не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням від 15 вересня 2020 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду цієї справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірне майно було зареєстровано саме за ОСОБА_2, тому ОСОБА_1 не набув права власності на це нерухоме майно. Суд зазначив, що реєстрація права власності у той період, коли на спірне майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону, проте на час укладення мирової угоди від 22 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приватний виконавець вже наклав арешт на зазначене майно.
За висновками суду, під час дії арешту ані власник, ані особи, які вважають себе власниками, без дозволу виконавця не можуть вчиняти будь-яких дій щодо арештованого майна, а повинні оскаржити дії виконавця чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею.
Оскільки ОСОБА_1 не довів, що набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та на земельну ділянку, відповідно, не обґрунтував, що накладенням арешту на майно ОСОБА_2 відповідачами порушено його майнові права.
За висновками суду першої інстанції ефективним способом захисту права неволодіючого власника до незаконно володіючого (на його думку) невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).
З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 не довів порушення своїх майнових прав, а тому не є належним позивачем у справі про зняття арешту з майна ОСОБА_2, накладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іншими кредиторами; ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
Постановою від 16 грудня 2020 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року -без змін.
Постановою від 26 січня 2022 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, скасував постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, не врахувавши неможливість проведення відеоконференції судом першої інстанції, розглянув справу за відсутності позивача та його представника, не забезпечивши їм можливість брати участь у судовому засіданні.
Постановою від 02 червня 2022 року Полтавський апеляційний суд повторно залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що укладення у виконавчому провадженні № 57966973 мирової угоди від 22 січня 2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2, за умовами якої останній здійснив відчуження спірного майна під час дії арешту, не породжує права власності позивача на нерухоме майно до його державної реєстрації. Враховуючи те, що позивач не довів набуття права власності на спірне нерухоме майно, а також те, що його права порушені відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що немає підстав для задоволення позову ОСОБА_1
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 24 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цього судового рішення те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц
(провадження № 14-299цс18), відповідно до якого вимога про зняття арешту з майна фізичної особи, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні, розглядається за правилами цивільного судочинства. Особа не має пред`являти вимогу про визнання права власності на майно одночасно з вимогою про зняття з нього арешту та виключення з акта опису й арешту майна, якщо її право власності на це майно вже підтверджено;
- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19);
- суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про повернення позивачу як неналежного та недопустимого доказу оригіналу заперечень ОСОБА_4 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 11 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 22 листопада 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, площею 0, 0695 га, розташована на території Кременчуцької міської ради на АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 848 та № 849, виданих 30 травня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О. Е., третя особа ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, площею 0, 0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою від 06 червня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 56506495 приватний виконавець Скрипник В. Л. під час примусового виконання виконавчого листа, виданого 07 жовтня 2016 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області № 537/5083/14-ц, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором, наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що складає 143 250, 58 грн. Зазначене обтяження було зареєстровано у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 06 червня 2018 року за № 26490081.
Рішенням від 02 липня 2018 року у справі № 537/2596/18 (провадження № 2/537/816/2018) Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області визнав ОСОБА_1 кредитором спадкодавця ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 000, 00 грн із спадкового майна, що складається з будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, площею 0, 0695 га, розташованих у АДРЕСА_1, яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 09 липня 2019 року у справі № 537/2596/18 (провадження № 6/537/99/2019) Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області задовольнив подання державного виконавця Крюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання та затвердив мирову угоду, укладену 22 січня 2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2, які є сторонами виконавчого провадження № 57966973 з виконання виконавчого листа № 537/2596/18, виданого 05 грудня 2018 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на виконання рішення цього ж суду від 02 липня 2018 року.
За умовами цієї мирової угоди кредитор ОСОБА_1 з метою погашення зобов`язань спадкодавця-боржника ОСОБА_3 приймає у власність спадкове майно, яке отримав спадкоємець ОСОБА_2,
а боржник-спадкоємець ОСОБА_2 вживає всі потрібні заходи щодо передачі будинку АДРЕСА_1, та прилеглої до нього земельної ділянки, площею 0,0695 га, у власність ОСОБА_1, визнає за останнім право власності та після підписання мирової угоди втрачає право власності на зазначений будинок разом із прилеглою до нього земельною ділянкою, площею 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, а стягувач (кредитор) ОСОБА_1 зобов`язався прийняти у власність згадане нерухоме майно та після прийняття майна у власність відмовляється від будь-яких майнових претензій щодо спадкового майна до ОСОБА_2 .
Згідно із заявою ОСОБА_2, посвідченою приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О. Е. 14 грудня 2018 року, ОСОБА_2 як спадкоємець померлої ОСОБА_3 визнав вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 та не заперечував проти стягнення з нього 648 518, 00 грн, у тому числі з присуджених коштів 393 900, 00 грн відповідно до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/2596/18 (провадження № 2/537/816/2018), а також штрафних санкцій - 254 618, 00 грн за договором позички від 10 грудня 2016 року та задоволення цієї вимоги кредитора у зазначеній сумі в повному обсязі за рахунок спадкового майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0, 0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташованої у АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком експерта від 17 квітня 2019 року № 20-19, виконаного судовим експертом Маківським М. В., ринкова вартість домоволодіння (житлового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки, площею 0, 0695 га), розташованого у АДРЕСА_1, становить 367 085, 00 грн з урахуванням ПДВ.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд врахував, що позивач, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував порушення його прав як власника спірного майна накладеним на це майно арештом приватного виконавця, який перешкоджає позивачеві зареєструвати право власності у відповідному порядку. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суди вважали, що позивач є неналежним позивачем, оскаржуваним арештом його права не порушені, оскільки він не набув права власності на нього, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нерухомого майна є ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.
ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2).
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого виду судочинства (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18)).
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.