Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 127/27953/21
провадження № 61-9821св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_5, квартирно-експлуатаційного відділ м. Вінниця Міністерства оборони України, Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року у складі судді Волошина С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про зобов`язання забезпечити житлом для постійного проживання позачергово.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5, квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Вінниця), Міністерства оборони України про зобов`язання забезпечити житлом для постійного проживання позачергово.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом Головнокомандувача сухопутних військ Збройних Сил України від 20 грудня 2002 року за № 373 позивача було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я) з посади заступника ІНФОРМАЦІЯ_1 у званні підполковника із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Вислуга років у Збройних Силах України на час звільнення склала: календарні - 26 років 5 місяців, пільгові - 30 років 3 місяці.
Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підполковник ОСОБА_1 поставлений в чергу на отримання житла із 03 лютого 1995 року, на підставі наказу Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20.
Протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 жовтня 2012 року № 2 були внесені зміни в склад сім`ї позивача, а саме вказано, що сім`я позивача становить 3 особи (він - позивач, його донька - ІНФОРМАЦІЯ_2 та його мати ІНФОРМАЦІЯ_3).
Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач був зарахований у позачергову чергу для отримання житла при ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30 травня 2016 року, як такий, що має статус інваліда війни. Проте, до теперішнього часу, позивач житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України не забезпечений.
На звернення позивача про надання житла, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 05 червня 2020 року № 15/1271, пославшись на пункт 1 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерством оборони України від 31 липня 2018 року № 380 повідомив позивача, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями згідно з чергою, що визначається часом зарахування особи на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень). В разі настання черги позивача його буде повідомлено житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, позивач просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- зобов`язати відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_5, КЕВ м. Вінниця та Міністерство оборони України забезпечити його житлом для постійного проживання позачергово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у списку стоять перед ним. Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, недотримання черговості становитиме порушення норм чинного законодавства та прав цих осіб, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.
03 листопада 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 листопада 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що бездіяльність відповідачів порушує права позивача на забезпечення житлом, а посилання на забезпечення жилими приміщеннями згідно з чергою, що визначається часом зарахування на облік, необґрунтоване, оскільки не надано жодного належного тому підтвердження. Також, судами не взято до уваги те, що в позачерговій черзі на покращення житлових умов перебувають різні пільгові категорії громадян, але лише для осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб, які потребують поліпшення житлових умов, встановлено конкретний термін забезпечення житловою площею - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
Доводи інших учасників справи
05 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
25 листопада 2022 року ОСОБА_2, який діє від імені Міністерства оборони України, засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив не може бути прийнятий судом до розгляду та підлягає поверненню без розгляду особі, яка його подала, оскільки він поданий поза межами встановленого ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що наказом Головнокомандувача сухопутних військ Збройних Сил України від 20 грудня 2002 року за № 373 відповідно до положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками/мічманами/ Збройних Сил України ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту 67 (за станом здоров`я, з правом носіння військової форми одягу) з посади заступника ІНФОРМАЦІЯ_1 у званні підполковника з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (т. 1 а. с. 15).
Станом на час звільнення в запас вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України склала: календарні - 26 років 5 місяців, пільгові - 30 років 3 місяці.
Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_1 поставлений в чергу на отримання житла з 03 лютого 1995 року, на підставі наказу Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, що підтверджується витягом з протоколу засідання зазначеної житлової комісії від 19 березня 2002 року № 7 (т. 1 а. с. 16).
Протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 жовтня 2012 року № 2 були внесені зміни в склад сім`ї позивача, а саме вказано, що сім`я позивача становить 3 особи (він - позивач, його донька ІНФОРМАЦІЯ_2 та його мати ІНФОРМАЦІЯ_3) (т. 1 а. с. 17).
Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із пунктом 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_1 був зарахований у позачергову чергу для отримання житла при ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30 травня 2016 року, як такий що має статус інваліда війни, що підтверджується витягом з протоколу засідання зазначеної житлової комісії від 30 травня 2016 року № 41 (т. 1 а. с. 11-13, 19).
Згідно з довідкою КЕВ м. Вінниця від 11 січня 2022 року № 573/2 підполковник ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року перебуває на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 Вінницького гарнізону в загальній черзі з 03 лютого 1995 року за номером 140, у першочерговій черзі з 01 грудня 2005 року (як інвалід ІІ групи) за номером 111, у позачерговій черзі - з 30 травня 2016 року (звільнений за станом здоров`я) за номером 215, складом сім`ї три особи (т. 1 а. с. 129).
На звернення позивача від 26 травня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання житла, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 05 червня 2020 року № 15/1271, пославшись на пункт 1 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 повідомив позивача, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями згідно з чергою, що визначається часом зарахування особи на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень). В разі настання черги позивача його буде повідомлено житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 20, 21).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.