ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/3060/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка"
на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2020 (головуючий суддя Ейвазова А.Р.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (головуючий Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М.Л. і Тищенко А.І.)
у справі № 911/3060/19
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю спільне азербайджано-українське підприємство "Компанія Ніка" (далі - Товариство)
про стягнення 1 866 516,38 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про повернення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 866 516,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством порушено пункт 10.12 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 20.10.2014 серії АМ № 092621 (далі - Договір) в частині повернення сплаченого страхового відшкодування, оскільки після виплати страхового відшкодування застрахований автомобіль знайдено.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 1 866 516,38 грн сплаченого страхового відшкодування.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю у Товариства обов`язку повернути перераховане йому страхове відшкодування у зв`язку із знайденням транспортного засобу, право власності на який ще не перейшло до страховика.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 28 Закону України "Про страхування" (у редакції Закону від 07.03.1996 № 85/96-ВР) у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.10.2014 Компанією (страховик) та Товариством (страхувальник) укладено Договір.
Застрахованим транспортним засобом є автомобіль JAGUAR XJ 2014 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту б розділу 6 Договору застрахованими ризиками є, зокрема, ?АК НЗ? - АВТОКАСКО незаконне заволодіння.
Строк дії договору з 00:00 20.10.2014 по 24:00 19.10.2015.
До відповідного договору сторонами підписано загальні умови страхування.
27.07.2015 Товариство звернулося до Компанії із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, який застрахований за відповідним договором.
За фактом крадіжки автомобіля внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 12015110030003025, що підтверджується витягом з ЄРДР та повідомленням від 10.09.2015 № 5/10575.
Згідно із звітом про визначення ринкової вартості транспортного засобу від 03.08.2015 станом на 27.07.2015 ринкова вартість застрахованого транспортного засобу становить 2 518 935,25 грн.
Відповідно до страхового акта від 27.10.2015 № UA2015072700001/L01/03, який затверджено 28.10.2015, та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування становить 491 179,91грн.
Разом з цим, відповідно до страхового акта від 22.01.2016 № UA2015072700001/L01/04, який затверджено 25.01.2016, та розрахунку страхового відшкодування, загальний розмір страхового відшкодування складає 1 866 516,38грн.
Компанією перераховано Товариству в рахунок виплати страхового відшкодування з настанням відповідного страхового випадку - викраденням автомобіля у загальному розмірі 1 866 516,38грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№36740, 38960, а саме: 29.10.2015 - 491 179,91 грн; 26.01.2016 - 1 375 336,47грн.
Судами встановлено, що Компанія у листопаді 2018 року дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень про факт встановлення місцезнаходження автомобіля та його ідентифікацію як такого, що перебуває у розшуку в межах кримінального провадження № 12015110030003025, ознайомившись з текстом ухвал суду від 03.07.2018 та від 13.08.2018 у справі № 766/12434/18.
У зв`язку з вказаним, Компанія звернулась до Товариства з вимогою від 09.04.2019 № 2986-31 про повернення виплаченого страхового відшкодування, на яку Товариством 19.04.2019 надана відповідь, що надійшла Компанії 23.04.2019, у якій Товариство, відмовляючи задовольнити заявлені вимоги, вказало, що до нього від органів Нацполіції не надходило даних, які б підтверджували те, що транспортний засіб знайдено та такий автомобіль фактично не повернуто. Також Товариство вказувало на те, що договір страхування припинив свою дію.
При цьому, постановою слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області від 11.11.2015 Компанії відмовлено у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110030003025 від 27.07.2015.
Постановою слідчого відділення поліції № 2 Білоцерківського відділу поліції головного управління Національної поліції в Київській області 07.12.2018 Компанії, за результатами розгляду її заяви, відмовлено у визнанні її потерпілою у вказаному кримінальному проваджені.
На адвокатський запит від 27.09.2019 № 24.09/1, слідче відділення головного управління Національної поліції в Херсонській області 08.10.2019 повідомило про те, що транспортний засіб, що застрахований за Договором, тимчасово вилучений та на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2019 про накладення арешту зберігається на спеціальному майданчику у місті Олешки Херсонської області.
Компанія 01.11.2019 повторно звернулася до Товариства з вимогою про повернення отриманого страхового відшкодування, що підтверджується поштовою накладною № 0411201078504 та описом вкладення у цінний лист, адресований Товариству.
Також судами встановлено, що на момент розгляду справи сума перерахованого страхового відшкодування Товариством не повернута.
У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог Товариство посилалось на те, що на момент направлення вимоги про повернення виплаченого страхового відшкодування строк дії договору страхування, на підставі якого його виплачено, закінчився, а тому припинені і зобов`язання сторін, які виникли на підставі такого договору. Крім того Товариство посилалось на відсутність інформації про стан транспортного засобу.
Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 10.11 розділу 10 Загальних умов страхування, які підписані сторонами, та є невід`ємною частиною договору страхування, якщо викрадений транспортний засіб повернуто після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування, страховик має право передати його у власність страхувальнику на взаємно погоджених умовах.
У свою чергу, пунктом 10.12 вказаних умов передбачено, що якщо застрахований транспортний засіб було знайдено після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування за ризиком АВТОКАСКО незаконне заволодіння і право власності ще не перейшло до страховика, сплачене страхове відшкодування підлягає поверненню повністю, якщо транспортний засіб (ТЗ) не було пошкоджено, або у відповідній частині, якщо сталося пошкодження ТЗ, за яке страховик зобов`язаний виплатити компенсацію у вигляді страхового відшкодування.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Товариство як власник застрахованого ТЗ вчиняло дії щодо передачі права власності на нього Компанії, яка виплатила страхове відшкодування, поряд з цим матеріалами справи підтверджено факт знайдення відповідного ТЗ.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що у Товариства виник обов`язок повернути перераховане йому страхове відшкодування у зв`язку із знайденням ТЗ.