?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/23597/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" - Ізвєков В.В., адвокат (ордер від 13.09.2022 №1040633), Шкелебей О. В., адвокат (ордер від 13.09.2022 №1294037),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" - не з`явився,
відповідача - фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича - Сергет В.В., адвокат (ордер від 18.08.2021 №1030008),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" - не з`явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" - Осійчук Т.М., адвокат (ордер б/д №1267675),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича
на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 (суддя Підченко Ю.О.) і
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (головуючий - суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.),
у справі №910/23597/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (далі - ТОВ "ІТ Експерт")
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"(далі - ТОВ "Ключові стстеми");
фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (далі - Підприємець);
товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" (далі- ТОВ "Айфін");
товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (далі - ТОВ "Ліга Закон");
товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (далі - ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга")
про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "ІТ Експерт" звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просило:
- визнати недостовірною інформацію наступного змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем", поширену в мережі Інтернет ТОВ "Ключові системи", Підприємцем, ТОВ "Айфін" та ТОВ "Ліга-Закон".
- зобов`язати Підприємця спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ "ІТ Експерт";
- зобов`язати ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ "ІТ Експерт";
- зобов`язати ТОВ "Ключові системи" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
Позов мотивовано тим, що поширення неправдивих відомостей про програмне забезпечення М.Е.doc та його розробника завдає шкоди діловій репутації позивача, чим порушує особисті немайнові права, зокрема, право на недоторканість ділової репутації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 позовні вимоги ТОВ "ІТ Експерт" задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовані тим, що поширена відповідачами інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення. При цьому суди зазначили про те, що поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ТОВ "Ліга Закон", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі №910/23597/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підприємець зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення суду, а тому просить рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі №910/23597/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
ТОВ "Ліга Закон" зазначає про те, що:
- позивач за наданою йому невиключною ліцензію має право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір, однак виключне право на використання твору залишається у автора. Автором є фізична особа Линник Олеся Сергіївна, яка володіє виключними правами на комп`ютерну програму "М.Е.DОС" та є законним власником на вказане програмне забезпечення;
- судами попередніх інстанцій було взято до уваги та встановлено обставини, які мають значення для справи на підставі недопустимого доказу, а саме Висновку експерта №202/17 та висновку від 28.03.2018 №2473 в якому не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким здійснено експертне дослідження, а також експерт Стратулат Н.В., який проводив експертне дослідження, не входить до реєстру атестованих судових експертів. Зазначене є підставою для скасування судових рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- також суди не дослідили зібрані у справі докази та визнали їх неналежними, не взяли до уваги надані відповідачами докази, що призвело до неможливості встановлення фактичних обставин справи та є підставою для скасування рішення суду із направленням справи на новий розгляд;
- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 277 Цивільного кодексу України без урахування висновків викладених у подібних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №756/3363/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 209/1936/17, від 05.10.2021 у справі №757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі №640/593/17 стосовного того, що звернення до правоохоронних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація є реалізацією ним свого конституційного права, визначеного статтею 40 Конституції України, що не є поширенням недостовірної інформації;
- суди дійшли висновку про визнання інформації такою, що порушує ділову репутацію позивача за відсутності будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, та неправильно застосували статтю 94 Цивільного кодексу України та порушили частину першу статті 74 ГПК України;
- представник ТОВ "Ліга Закон" отримала копію ухвали про розгляд справи у режимі відеоконференції 24.07.2022, тобто через 3 дні після розгляду справи по суті, та враховуючи що у клопотаннях про відкладення розгляду справи представники наголошували на тому, що останні знаходяться за кордоном, суд апеляційної розглянув справу по суті та позбавив ТОВ "Ліга Закон" права на судовий захист, що є підставою для скасування судового рішення на підставі частини першої статті 310 ГПК України.
Підприємець зазначає про те, що:
- судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 про те, що для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення. У апеляційній скарзі Підприємець наголошував про відсутність наявності всіх чотирьох складових юридичного складу правопорушення, проте суд апеляційної інстанції вказані висновки Верховного Суду, щодо застосування частин першої та другої статті 30 Закону України "Про інформацію" та частини першої статті 277 Цивільного кодексу України не врахував та не усунув недоліки рішення суду, що є підставою для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України;
- суди прийшли до висновку про те, що поширена інформація не є оціночним судженням, тобто може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, а також є такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, не дослідивши зібрані у справі докази та визнавши їх неналежними доказами у справі всупереч попередніх висновків суду з приводу прийняття, належності та допустимості таких доказів. Зокрема суд першої інстанції визнав, що надані свідками у заявах відомості є достатніми та такими, що не викликають у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності та повноти проте зазначив, що такі заяви не можна вважати належними та допустимими доказами у справі, суд апеляційної інстанції недоліків рішення суду першої інстанції не усунув, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України;
- суди взяли до уваги та обґрунтували судові рішення пославшись на недопустимий доказ, а саме на висновок експерта від 22.09.2017 №202/17 та висновок від 28.03.2018 №2473 в якому не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким здійснено експертне дослідження, а також експерт Стратулат Н.В., який проводив експертне дослідження, не входить до реєстру атестованих судових експертів. Зазначене є підставою для скасування судових рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України;
- суд безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи, зазначивши, що для встановлення обставин, які мають істотне значення для справи відсутня необхідність у спеціальних знаннях та навичках, проте така ж експертиза вже була призначена раніше (експертизу не вдалось провести через відсутність необхідних об`єктів експертного дослідження) і суд вирішив, що для встановлення обставин по справі необхідні спеціальні знання та навички. Отже судами було необґрунтовано відхилено клопотання Підприємця, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника Підприємця про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті за відсутності Підприємця та його представника не повідомленого про час та місце судового засідання належним чином, що також є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІТ Експерт" заперечив проти доводів касаційних скарг, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також у відзиві на касаційні скарги ТОВ "ІТ Експерт" просить стягнути пропорційно з Підприємця та ТОВ "Ліга Закон" судові витрати які ним понесені чи будуть понесені під час касаційного перегляду справи №910/23597/17.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Лист-звернення розробників програмного забезпечення та інших суб`єктів електронної звітності поширений 19.07.2017 містив, зокрема, таку інформацію:
- "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем".
- вирішуючи спір за заявленими вимогами позивача про визнання недостовірною інформації та про зобов`язання відповідачів її спростувати, суд першої інстанції враховував приписи абзацу 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", за якими: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин поширення спірної інформації відбулося у відкритий спосіб та ця інформація стала відома необмеженому колу осіб, оскільки її було розміщено в мережі Інтернет за наступними посиланнями:
-://sonata.biz.ua/topic/2087
-://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf
-://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf
-://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/
-https://buh.ligazakon.net/news/162500_obrashchenie-k-premer-ministru-po-povodu-resheniya-problem-s-predstavleniem-otchetnost.
В частині встановлення належності відповідачів у справі, суд першої інстанції правильно враховував пункт 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та зазначив, що ТОВ "Айфін" є одним із авторів поширеної інформації, про що свідчить підпис директора на листі-зверненні, а власником веб-сайту є ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга", саме він є належним відповідачем у справі, оскільки укладений між ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" та ТОВ "Ліга Закон" договір не передбачає передачі права власності на доменне ім`я, лише право користування.
Відхиляючи доводи відповідачів про те, що у спірному тексті відсутня оцінка підприємницької, громадської чи професійної діяльності ТОВ "ІТ Експерт", немає навіть оціночних суджень щодо програмного забезпечення, немає доказів, що спірна інформація на момент її розміщення стосується ділової репутації позивача, оскільки позивач зареєстрував свої права на комп`ютерну програму лише 26.07.2017, а отримав свідоцтво 31.08.2017, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:
- у поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати під знаком для товарів і послуг "medoc" відповідно до ліцензійного договору від 01.11.2013 №0111/1, ліцензійного договору від 10.01.2016 №0110/10 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016;
- поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо; позивач також має ліцензію на використання знака "medoc" відповідно до ліцензійного договору від 10.01.2016 №0110/10 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016; крім того, позивач є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені;
- позивач отримав статус розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. з моменту набуття майнових прав на нього - 01.11.2013, свідоцтво від 31.08.2017 додатково підтверджує визнання цього статусу позивача з боку держави, а розроблення програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності позивача;