ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа №440/867/20
адміністративне провадження № К/990/17096/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 440/867/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року (колегія у складі: головуючого судді Любчич Л. В., суддів: Присяжнюк О. В., Спаскіна О. А.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року довічну пенсію за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, встановленим частиною сьомою статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування недоплаченої ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року належної до отримання довічної пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, встановленим частиною сьомою статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату недоплаченої ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року довічної пенсії за вислугу років з урахуванням фактично зроблених виплат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити з 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.3. У листопаді 2021 року від ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 440/867/20, а саме щодо нарахування і виплати належної йому до отримання довічної пенсії при її перерахунку з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 20 липня 2021 року вих. № 66/21/4/142фв про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року з обмеженням її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, на підставі визнаної рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 неконституційною норми частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року.
5. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її до апеляційного суду.
6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 06 липня 2022 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
Так, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, судом порушено права позивача визначені ч. 2 ст. 129 Конституцій України, зокрема забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 06 липня 2022 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2022 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Тацій Л. В., Стрелець Т. Г.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 07 грудня 2022 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
16. За приписами частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
17. Відповідно до частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.