ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа №160/10294/20
адміністративне провадження №К/9901/14722/21, К/9901/24909/21
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
при секретарі - Лещенко С.В..,
за участю:
представника позивача - Озюменка Є.Ю.
представників відповідача - Стужука О.В., Стороженка А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (головуючий суддя: Рищенко А.Ю.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (колегія суддів: Мельник В.В., Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)
у справі № 160/10294/20
за позовом ОСОБА_1
до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві
про визнання неправомірними дій, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР, відповідач - 1), Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича (далі - в.о. Директора ДБР Соколова О.В., відповідач - 2), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, відповідач-3), в якій просила суд:
- визнати дії в. о. Директора ДБР Соколова О. В., направленні на звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві - неправомірними;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДБР від 14.07.2020 №93ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві на 2020 рік";
- визнати протиправним та скасувати наказ ДБР від 13.08.2020 №514-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДБР від 20.08.2020 №531-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДБР від 13.10.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, а за відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- стягнути з ДБР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2020 по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час затвердження змін до штатного розпису, а саме: 14.07.2020, що і стало в подальшому підставою для звільнення, не було затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, в порушення ст. 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від12.11.2015 № 794-VIII ( Закон №794-VIII), що, на думку позивачки, свідчить про відсутність зміни істотних умов проходження служби. При цьому ОСОБА_1 зауважила, що в результаті змін до штатного розпису посади директора та заступників збереглися, і тому, на її думку, фактично за новим штатним розписом ці особи повинні виконувати посадові обов`язки, а відтак скорочення її посади не відбулось. Позивачка вказала і про те, що у зв`язку з тим, що підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII ) відсутні, вона звернулась до ДБР із заявою на переведення на іншу рівнозначну посаду, однак листом від 13.08.2020 їй було відмовлено в такому переведенні та зазначено, що переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади, які підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, не передбачено. Зауважила, що 13.08.2020 позивач повторно звернулась з листом до ДБР з вимогою повторно розглянути питання переведення, адже першого заступника директора ДБР та заступника директора ДБР переведено з посади державної служби на посаду, яка підлягає заміщенню особами рядового та начальницького складу ДБР без проведення конкурсу, проте відповідь на вказане звернення вона не отримала, а відсутність дій щодо переведення, на її думку, свідчать про застосування неоднакового підходу до однакових правовідносин.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 та про зупинення провадження у справі № 160/10294/20 задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовної вимоги щодо визнання противоправним та скасування наказу ДБР від 14.07.2020 №93 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві на 2020 рік" - залишено без розгляду.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ДБР, в.о. директора ДБР Соколова О.В., ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві про визнання неправомірними дій, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДБР від 13.08.2020 №514-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДБР від 28.08.2020 №531-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від 13.10.2020 №616-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді першого заступника директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава.
Стягнуто з ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42224,56 грн. (т. 2, а.с.182-187).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що направлення позивачу 16.07.2020 повідомлення про наступне звільнення електронною поштою не свідчило про отримання вказаного повідомлення адресатом. Суд вказав, що належним доказом отримання позивачем вказаного повідомлення є дата вручення поштового відправлення - 27.07.2020, а отже 30-денний строк обчислюється, на думку суду, саме з цієї дати. Щодо підстав звільнення позивача суд вказав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) в частині пропозиції працівнику рівнозначних вакантних посад. Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачами процедури звільнення позивача та, як наслідок, поновлення позивача на рівнозначній посаді з виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд, підтримуючи рішення суду першої інстанції, додав, що повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1, яке було направлено позивачці 16.07.2020 на дві адреси електронної пошти у форматі файла pdf з назвою " 10-13-01-15514.pdf" не містило електронного підпису ані автора такого документу, ані особи, яка направила такий документ на вказані електронні адреси, що не заперечується учасниками справи, що, на думку суду, унеможливлює ідентифікацію відправника та/або автора повідомлення. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач-1 не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення позивачки про звільнення саме 21.07.2020, що, у свою чергу, свідчить про порушення останнім законодавства про працю, зокрема в частині повідомлення державного службовця про наступне вивільнення та про передчасність винесення останнім наказу №514-ос від 13.08.2020, та, як наслідок, про протиправність прийняття наказів від 20.08.2020 №531-ос та від 13.10.2020 №616-ос, винесених на його підставі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
23 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДБР (далі - скаржник-1) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Оскаржуючи оспорювані судові рішення скаржник-1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень ч.ч.3, 4 ст. 9-1, та ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а також положень ч. 4 ст. 40 та ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України (в редакції після внесення змін Законом України від 12.12.2019 за №378-ІХ).
Скаржник-1 вказує на відсутність у Законі № 889-VIII безпосереднього обов`язку державного органу вручення певної інформації чи документа державному службовцю. Зазначає, що направлений на електронну адресу файл є сканованою копією оригіналу попередження про наступне вивільнення, який складений та підписаний у паперовій формі. Крім того, зауважує, що позивачкою не заперечувався факт направлення з офіційної адреси електронної пошти ДБР спірного повідомлення саме на її електронну пошту, яка була надана нею самостійно при вступі на державну службу. Отже, на думку скаржника-1, судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Закону № 889-VIII. Скаржник-1 вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII скорочення чисельності або штату державних службовців є самостійною та достатньою підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, та не містить будь-яких додаткових умов для її припинення. Відтак, вважає, що ДБР дотримано процедуру вивільнення державних службовців, регламентовану Законом № 889-VIII.
Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу ДБР, в яких остання вказала про безпідставність викладених в ній доводів. Вважає порушенням надіслання на адресу електронної пошти повідомлення про наступне звільнення без його скріплення електронним цифровим підписом. Вказує на наявність у неї переважного права залишення на роботі. Позивач вважає відсутніми обставини скорочення штату працівників органів ДБР. Також позивач наголошує на відсутності у в.о. директора ДБР Соколова О.В. повноважень на звільнення державних службовців. Просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ДБР.
07 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві (далі - скаржник-2), на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, в якій скаржник - 2 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в їх задоволенні.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-2 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень ч.ч. 3. 4 ст. 9-1, та ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а також положень ч. 4 ст. 40 та ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України (в редакції після внесення змін Законом України від 12.12.2019 за №378-ІХ).
В касаційній скарзі відповідачем-2 також зазначено, що вона подана на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №808/1914/18, №404/4551/19 щодо зобов`язання суду відкласти розгляд справи в судовому засіданні та порушення судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судових рішень.
Скаржник-2 вказує, що суд першої інстанції жодного разу не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, а суд апеляційної інстанції на вказане процесуальне порушення не звернув уваги. Також скаржник-2 зазначає, що текст рішення суду першої інстанції на його адресу не надсилався і в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній. Щодо використання електронного цифрового підпису при надісланні на адресу позивача попередження про наступне вивільнення скаржник-2 вказує, що копія письмового документу в електронному вигляді не відноситься ані до електронних документів, ані до електронних доказів, оскільки залишається копією саме письмового документу, але збереженою в іншій формі, відмінній від первинної паперової форми.
Отже, вважає, що в силу приписів ст. 9-1 Закону № 889-VIII позивачка вважається повідомленою про наступне звільнення 21.07.2020, а тому звільнення останньої відповідно до приписів ст. 87 цього Закону є обґрунтованим і законним. Також вказує, що позивачці вже 17.07.2020 було достеменно відомо про наступне звільнення, оскільки вона звернулась до ДБР із заявою про переведення її на посаду Першого заступника директора ТУ ДБР у м. Полтаві. - 17.07.2020.
Скаржник-2 також посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, а саме Закону № 889-VIII, а не положення КЗпП України.
Відповідачем-1 до Суду подано також додаткові пояснення у справі, в яких останній вказував на правомірність звільнення позивача та дотримання передбаченої законодавством процедури, а також на підтримання доводів, викладених у касаційній скарзі відповідача-2.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДБР на підставі п.3 ч.4 ст. 328 КАС України.
Ухвалою Суду від 19 травня 2021 року у справі №160/10294/20 (адміністративне провадження №К/9901/14722/21) зупинено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №160/10294/20 в частині стягнення з ДБР на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 42224,56 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, на підставі п.1, п. 3 ч.4 ст. 328 КАС України.
Ухвалою Суду від 04 жовтня 2022 року вказану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду першого заступника директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, яка на час призначення на посаду та проходження нею служби, відносилась до посад державної служби.
26.02.2020 ДБР прийнято наказ №47 "Про затвердження переліку посад у центральному апараті ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу".
08.07.2020 в.о. директора ДБР ОСОБА_2 видано наказ "Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами" №323, відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь ДБР підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.
14.07.2020 в.о. директора ДБР ОСОБА_2 видано наказ "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на 2020 рік" №93 ДСК, який вводився в дію з 17.08.2020, а підставою для його видання слугував Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затверджений наказом ДБР від 08.07.2020 №323.
В п. 2 наказу зазначено про скорочення посад державної служби відповідно додатку, зокрема: директор - 1 посада, перший заступник директора - 1 посада, заступник директора - начальник слідчого управління - 1 посада. Натомість введено до штатного розпису посади старшого начальницького складу (полковник ДБР): директор - 1 посада, заступник директора - 2 посади.
14.07.2020 відповідачем-2 видано наказ "Про попередження працівників" №336 та направлено лист на адресу Директорів (виконуючих обов`язків) територіальних управлінь в якому відповідач- 2 просив прибути особисто та забезпечити своєчасне прибуття перших заступників та заступників до ДБР - 16.07.2020.
16.07.2020 відповідачем-2 винесено попередження про наступне вивільнення позивача, в якому останнього попереджували про скорочення посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення даного попередження, та про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.
16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби ДБР складено акт №16 про те, що позивач не прибув до ДБР для отримання попередження про наступне вивільнення, у зв`язку із скороченням посади державної служби.
16.07.2020 Управлінням кадрової роботи та державної служби ДБР складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця, відповідно до якого попередження про наступне вивільнення надіслано позивачці 16.07.2020 на 2 адреси електронної пошти та засобами поштового зв`язку за адресою: вул. Олега Сухарєва, 95, м. Бердянськ., яке отримано нею 27.07.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.08.2020 відповідачем-2 видано наказ №514-ос про звільнення позивача з 20.08.2020, в якому однією з підстав для звільнення вказано персональне попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 та протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.07.2020.
13.08.2020 відповідачем-2 видано розпорядження №3-Р-20, яким позивача зобов`язано прибути до Управління кадрової роботи та державної служби ДБР разом із службовим посвідченням та актами передачі справ і майна - 20.08.2020.
14.08.2020 позивачем повідомлено в.о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві про знаходження на лікарняному, що в подальшому було доведено до відома Відповідача-2 (доповідна записка №15/15-03 від 17.08.2020).
20.08.2020 ТУ ДБР, розташоване у м.Полтаві, листом №12289/15-10 повідомило в .о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, Соколова О., про те, що позивачка о 11:47 год проінформувала про її знаходження на лікарняному.
20.08.2020 відповідачем-2 на підставі вказаного листа видано наказ №531-ос "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос", який прийнято у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивачки та змінено п. 9 наказу від 13.08.2020 №514-ос, з викладенням його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби".
21.08.2020 ДБР листом №10-13-01-18686 направило наказ №531-ос від 20.08.2020 на адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві.
13.10.2020 в.о Директора полковником ДБР Сухачовим О. винесено наказ №616-ос, відповідно до якого було припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника Директора ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві.
13.10.2020 на адресу позивача направлено повідомлення про звільнення разом з наказом №616-ос.
Правомірність прийняття наказів від 13.08.2020 №514-ос, від 20.08.2020 №531-ос та від 13.10.2020 №616-ос є предметом судового розгляду у даній справі.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.