ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9661/17
адміністративне провадження № К/9901/27306/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у складі судді Літвінової А.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Грибан І.О. (головуючий), Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. у справі №826/9661/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 у справі 826/9661/17 - залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №826/9661/17.
У подальшому, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 06.07.2020 від представника позивача Омельченко І.В. надійшла заява про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 по справі №826/9661/17 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2017 №Ф-29162-17, від 09.11.2017 №Ф-29162-17, від 08.02.2018 №Ф-29162-17 та від 04.05.2018 № Ф-29162-17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 в адміністративній справі №826/9661/17- залишено в силі.
Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року. Скаржник просить скасувати вказані ухвалу і постанову та прийняти рішення про задоволення заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм процесуального права.
Указує, що 13.05.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", який був опублікований 02.06.2020 та набирає чинності з 01.01.2021. Зокрема, згідно з пунктом 1 вказаного Закону до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внесено такі зміни: "особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску". Отже, на думку позивача, внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" скасовано обов`язок фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності), які мають основне місце роботи, сплачувати за себе єдиний внесок за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені у ч.2 ст. 361 КАС України, відповідно до якої до таких підстав належать:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відтак, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.
"Істотність" обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку "не були і не могли бути відомі особи" потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Таким чином, при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен встановити:
наявність відповідних виняткових обставин для перегляду судового рішення, які за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення;
чи не ґрунтується заявлена нововиявлена обставина на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи;
чи заявлена обставина не являє собою новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення, а отже, не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду.
Як установлено судами, нововиявленими обставинами позивач визначає прийняття 13.05.2020 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", який був опублікований 02.06.2020 та набирає чинності з 01.01.2021.
Підставою ж звернення до суду є незгода позивача із вимогою від 24.05.2017 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29162-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 13 867, 37 грн. Під час судового розгляду справи, позивачем неодноразово подавались заяви про зміну позовних вимог, у результаті чого позивач просив суд визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2017 №Ф-29162-17, від 09.11.2017 №Ф-29162-17, від 08.02.2018 №Ф-29162-17 та від 04.05.2018 №Ф-29162-17.