ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/19317/20
адміністративне провадження № К/9901/42082/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/19317/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по особовому складу державних службовців) від 06.08.2020 № 97;
1.2. поновити позивача на посаді заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (рівнозначній) з дня звільнення - 06.08.2020;
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені гарантії, надані йому положеннями частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо належного повідомлення про наступне вивільнення та обов`язку власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління будівництва та придбання житла Головного управління квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України.
4. Відповідно до наказу начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.12.2017 № 287 (по стройовій частині), останній вважається таким, що вибув у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2017 по 17.09.2020.
5. Директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 №Д-322/1/19дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017-2018 роках" затверджено відповідний план заходів згідно з яким, зокрема, внесено зміни до штату Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (місто Київ), що утримується за штатом № 41/060-51, чисельністю 114 військовослужбовців та 101 працівник, щодо зміни посади начальника Головного управління з цивільної на військову, згідно з переліком змін до штату.
6. Оскільки позивач не є військовослужбовцем, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України 28.12.2017 йому направлено лист-попередження про наступне звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів на виконання вказаної спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, статей 32, 40, 49-2 КЗпП України, у якому у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19 дск попереджено про скорочення посади з 01.03.2018 та запропоновано посаду заступника начальника Управління будівництва та придбання житла Головного управління. Поряд із цим у зазначеному листі вказано на необхідність повідомити про прийняте рішення до 04.01.2018.
7. Листом від 10.01.2018 ОСОБА_1 у відповідь на лист попередження від 28.12.2017 повідомив, що відповідно до наказу від 11.12.2017 № 287 він перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2017 до 17.09.2020, з огляду на що розгляд питання про скорочення посади та пропозиції йому іншої рівнозначної посади можливо розглянути після закінчення відповідної відпустки.
8. Листом від 16.01.2018 № 303/7/1/60 позивача повторно повідомлено про те, що у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19дск (обставини не залежні від Головного управління), посада заступника начальника Головного управління підлягає скорочено з 01.03.2018, з огляду на що, враховуючи вимоги статей 32, 40, 42, 49-2 КЗпП України, повторно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління будівництва та придбання житла, або іншу вакантну посаду державної служби у Головному управлінні, а саме посаду провідного спеціаліста відділу планової та економічної роботи управління будівництва та придбання житла Головного управління. Конверт, відправлений із цим листом 26.02.2018, повернувся відправнику без вручення адресату "за закінченням встановленого терміну зберігання".
9. Директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2019 № Д-322/1/10 дск Головне квартирно - експлуатаційне управління Збройних Сил України розформовано.
10. Позивачем подано на ім`я т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів ЗСУ заяву від 04.08.2020, в якій викладено прохання у зв`язку із закінченням його відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку (достроково) і відповідно до частини третьої статті КЗпП України видати наказ про припинення відпустки і поновлення його на посаді "заступника начальника Головного управління" (рівнозначної посади в ГоловКЕУ) з 05.08.2020.
11. Наказом т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів ЗСУ від 06.08.2020 № 97:
11.1. на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2020 (реєстраційний № 11011 від 06.08.2020), наказу начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.12.2017 № 287, позивачу, який відповідно до наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по особовому складі державних службовців) від 08.07.2020 № 79, з 01.07.2020 тимчасово рахується у списках особового складу Головного управління майна та ресурсів відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" та статті 179 КЗпП України, наказано перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06.08.2020 (пункт 5);
11.2. заступнику начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) наказано припинити державну службу та відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнити з роботи 06.08.2020 (пункт 6).
12. Позивач не погоджуючись з пунктом 6 наказу від 06.08.2020 № 97 та вважаючи, що його має бути поновлено на посаді заступника начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України (рівнозначній) з дня його звільнення звернувся з відповідним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 позовні вимоги задоволені повністю, визнаний протиправним та скасований пункт 6 наказу начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 06.08.2020 № 97, поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України з дня звільнення - 06.08.2020.
14. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини мали місце в період з 28.12.2017 по 06.08.2020, а отже до них мають застосовуватись норми, які регулювали спірні правовідносини станом на момент їх виникнення, зокрема частина друга статті 40 та частина третя статті 49-2 КЗпП України. На виконання цих норм, за висновком суду, відповідачем доказів на підтвердження факту того, що ним було запропоновано позивачу вакантні посади, які позивач міг би обійняти станом на 06.08.2020 надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту, а отже оскаржуваний наказ в частині пункту 6 видано з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 апеляційна скарга Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване та прийнята нова постанова, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано приписи норм чинного законодавства (статті 87 Закону № 889-VIII та статті 49-2 КЗпП України), які були чинними на той час, а саме попереджено належним чином позивача про наступне звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів та запропоновано йому посаду.
16.1. Суд апеляційної інстанції зауважив, що термін у два місяці визначений у статті 49-2 КЗпП України стосується неможливості звільнення роботодавцем працівника раніше ніж через два місяці з моменту попередження, однак він може становити і значно триваліший термін в залежності від перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
16.2. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції указав, що стаття 87 Закону № 889-VIII зазнала змін, суть яких полягає у тому, що для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб`єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов`язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
17. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду (далі - Суд) 19.11.2021, у якій останній просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 залишити без змін.
18. Ця касаційна скарга, з урахуванням уточнень до неї, наданих Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
18.1. В обґрунтування цієї підстави скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 87 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 16.09.2021 у справі № 440/413/20, від 03.06.2021 у справі № 420/3536/19, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16.
18.2. Спірним питанням, яке, скаржник уважає, підлягає вирішенню під час розгляду цієї справи є співвідношення вимог статей 40, 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону №889-VIII (у редакції, чинній як до 25.09.2019, так і на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача) та їх поширення на спірні правовідносини.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
21. Від Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України 17.01.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висновки суду апеляційної інстанції відповідач уважає законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку із звільненням позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
24. Особливість цієї справи полягає у тому, що спірні правовідносини мали місце у період, коли редакції норм статті 87 Закону № 889-VIII та статті 40 КЗпП України змінювалися.
25. На момент відбуття позивача у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку пункт перший частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, редакція якого діяла до 25.09.2019, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію державного органу або реорганізацію державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
26. При цьому частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у цій же редакції визначала, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
27. Пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019) визначав, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
28. Своєю чергою частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Поруч із цим частиною четвертою статті 40 КЗпП України у цій же редакції визначалося, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
29. Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України у цій же редакції про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
30. Аналіз положень норм статті 87 Закону № 889-VIII, статей 40 та 49-2 КЗпП України (у редакціях чинних на момент попередження позивача про звільнення) дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.