Окрема думка
суддів К. М. Пількова, Ю. Л. Власова, М. І. Гриціва, О. Б Прокопенка, О. М. Ситнік, О. С. Ткачука
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22)
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.11.2022 задовольнила частково касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); скасувала рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 у цій справі; ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнила частково; відмінила державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене шатро" (далі - ТОВ "Зелене шатро", Товариство), здійснену державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - Реєстратор) 16.01.2016 запис № 13571390016000110 (далі - Реєстраційна дія).
2. Велика Палата Верховного Суду ґрунтувала це рішення, зокрема, на тому, що аналіз частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в сукупності із частиною другою статті 110 цього Кодексу дозволяє дійти висновку, що орган державної влади, який звернувся з позовом про ліквідацію юридичної особи, може бути призначений її ліквідатором, однак здійснити таке призначення має суд, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. За відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.
3. Також Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника) встановленого судом відповідно до частини третьої статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання, ураховуючи те, що граничні межі цього строку визначені законом.
Так, частиною п`ятою статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи (боржника), що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а відповідно до частини дванадцятої статті 17 та пункту 11 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції з 01.01.2016; далі - Закон про державну реєстрацію) подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи (боржника) в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, раніше закінчення строку на заявлення вимог кредиторами є підставою для відмови в державній реєстрації. Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів.
4. Дійшовши викладених вище висновків, Велика Палата Верховного Суду підтримала доводи Скаржниці та колегії суддів, яка передала цю справу, про незаконність формування Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) ліквідаційної комісії Товариства та необхідність дотримання у процедурі ліквідації юридичної особи (боржника) визначеного частиною п`ятою статті 105 ЦК України строку на заявлення кредиторами своїх вимог, а також відступила від протилежних висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17.
5. Підтримуючи ці висновки, не можемо, однак, погодитись з результатом розгляду справи та висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що належним способом захисту прав та інтересів Позивачки є вимога про відміну державної реєстрації припинення Товариства.
6. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
7. У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
8. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
9. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
10. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, по захист якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
12. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
13. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
14. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).
15. Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_1 стверджувала, що недотримання процедури ліквідації ТОВ "Зелене шатро" позбавило її можливості заявити до цієї юридичної особи грошові вимоги, які виникли з укладеного між ними договору про надання правничої допомоги від 03.09.2012 (далі - Договір). Відтак, на думку Позивачки, діями Реєстратора порушено її майнове право на отримання від Товариства грошових коштів за надані йому послуги.
16. Способом захисту цього права ОСОБА_1 обрала скасування Реєстраційної дії. При цьому в позовній заяві вона посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 39 постанови від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, про те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, яке набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
17. Слід зауважити, що у справі № 826/10249/18 учасник юридичної особи звертався з позовом до управління юстиції та державного реєстратора, у якому просив, зокрема, визнати дії відповідачів протиправними та скасувати (відмінити) державну реєстрацію припинення юридичної особи, оскільки вважав, що відповідний запис було внесено до ЄДР за заявою осіб, які не мали повноважень на вчинення таких дій, а документи, надані державному реєстратору, сфальшовані.
18. Тобто позивач за результатами вирішення спору у справі № 826/10249/18 прагнув відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка, на його думку, була здійснена незаконно, щоб мати можливість реалізовувати свої права та обов`язки учасника цієї юридичної особи. Це було кінцевою метою звернення до суду.