ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 450/2953/20
провадження № 51-551 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 на вирок Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020140000000543,за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, об 11 год 40 хв., керуючи транспортним засобом автопоїздом в складі сідлового тягача марки "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом марки "Schmitz", реєстраційний номер НОМЕР_2, і рухаючись ним на 540 км + 750 м автодороги "Київ-Чоп", поблизу м. Львів-Винники, грубо порушив вимоги Р.1 п.1.5, Р.12 п.12.1, п.12.3, Р.13 п.13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку мав об`єктивну можливість виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки "Mercedes Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки "Mercedes Sprinter" ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які призвели до смерті.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання. Зокрема, з огляду на визнання ОСОБА_1 вини, щирого каяття, активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, вибачення та співчуття потерпілим, засудження свого вчинку, розпачу за втрачене людське життя, перебування на утриманні двох доньок, одна з яких є неповнолітньою, матір яких померла, позитивної характеристики, відсутності судимостей, просить звільнити її підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі положень ст. 75 КК України. Також зазначає, що потерпілими було подано цивільний позов до ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", де працював обвинувачений, однак у звʼязку з відшкодуванням страховою компанією шкоди, за заявою потерпілих позов був залишений без розгляду.
В запереченнях представник потерпілих - адвокат ОСОБА_11 просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційний розгляд здійснювати за його відсутності та відсутності потерпілих.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримала касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Від потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.
Разом з цим, не погодившись із вироком апеляційного суду, захисник ОСОБА_10, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, звернулася з касаційною скаргою з посиланням на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість покарання, яке призначено її підзахисному без застосування положень ст. 75 КК України.
Статтями 50і 65 ККУкраїни передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду та міри покарання ОСОБА_1, суд першої інстанціївзяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднього місця роботи, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, яких самостійно виховує у відсутність будь-яких родичів, обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов висновку щодо призначення йому покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, а також можливості виправлення без ізоляції від суспільства зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.