П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 159/4980/20
провадження № 51-2606км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13,
прокурора ОСОБА_14,
захисника ОСОБА_15,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кричевич Ковельського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, строк відбування якого ухвалено обчислювати з моменту його затримання, а саме з 11 лютого 2020 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 10 лютого 2020 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні нежилого будинку АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп`яніння, умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 два удари кулаком в обличчя, від чого остання впала на підлогу. Після цього ОСОБА_1 в групі з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами ромської національності, для подолання опору потерпілої почав наносити численні удари ногами у різні частини тіла потерпілої та проти волі останньої відтягнув її у сусідню кімнату, де продовжив застосовувати до потерпілої фізичне насильство, що виразилось у фізичному подоланні її опору, а саме: в утримуванні її за руки та ноги, чим обмежив свободу її переміщення; проти волі потерпілої зняв з неї нижній одяг та вступив з нею у статеві зносини без добровільної згоди потерпілої, тим самим вчинив зґвалтування ОСОБА_2 у групі з невстановленими досудовим розслідуванням особами. Одночасно потерпілій було заподіяно легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б прямо підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК. На підтвердження своєї позиції засуджений посилається на слідчий експеримент від 11 лютого 2020 року за участю потерпілої, яка під час цієї слідчої дії не вказувала про те, що засуджений її ґвалтував, а також висновки судової молекулярно-генетичної експертизи від 17 серпня 2020 року № 14/267, відповідно до якої його генетичних слідів в тілі потерпілої не виявлено та судово-медичної експертизи від 11 березня 2020 року № 39, якою встановлено, що у громадянки ОСОБА_2 на зовнішніх та внутрішніх статевих органах тілесні ушкодження не виявлені. Також ОСОБА_1 вважає неправильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 152 КК, оскільки потерпіла не є неповнолітньою особою і, так само, ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду не було встановлено інших співучасників злочину, що, на переконання засудженого, свідчить про відсутність кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину групою осіб. Зазначає про те, що слідчий експеримент від 11 лютого 2020 року за участю потерпілої було проведено з порушенням вимог КПК, оскільки слідчий ставив ОСОБА_2 навідні запитання, що заборонено законом. Вказує про порушення апеляційним судом його права на захист, оскільки колегія суддів безпідставно відмовила у задоволенні його клопотання щодо надання йому конфіденційної розмови із новопризначеним захисником, а також зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого прокурор вважає її необґрунтованою і просить залишити без задоволення, а рішення місцевого та апеляційного судів - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги, просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
На обґрунтування своїх висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, суд першої інстанції використав, поряд із іншими доказами, показання потерпілої ОСОБА_2, яка повідомила, що ОСОБА_1 бив її, що були ще двоє чоловіків: ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що потягнули її у темну кімнату, де роздягали, тримали за руки та ноги, які розводили у різні боки. Вона точно чула голос ОСОБА_1 та голоси інших двох чоловіків. Потерпіла в судовому засіданні не могла точно сказати, хто із чоловіків де розміщувався, оскільки у кімнаті було темно, а також хто з якого боку утримував її за ноги, однак впевнено вказала, що кривдників було троє.
Також місцевий суд послався на показання свідка ОСОБА_6, яка є дочкою потерпілої, і детально описала стан ОСОБА_2, у якому остання повернулася додому в ніч, коли відносно неї було вчинено злочин. Поряд з цим ОСОБА_6 повідомила суду, що на її запитання потерпіла розповіла, як її затягнули до кімнати у вищевказаному будинку ОСОБА_1 та ще двоє: один з близнюків ОСОБА_7 чи ОСОБА_3, а інший - бородатий чоловік, і там її били та роздягали. Вищенаведене, власне, і стало підставою для свідка викликати поліцію.
Під час касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що предметом ретельного дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій був протокол слідчого експерименту від 11 лютого 2020 року за участю потерпілої, а також відеозапис цього слідчого експерименту.
В ході вищевказаної слідчої дії потерпіла на місці події у будинку АДРЕСА_2 детально показала з використанням манекену, яким чином відбувалися події, перед вчиненням щодо неї злочину. Зокрема, ОСОБА_2 розповіла та відтворила на місці те, що засуджений запросив її до нежилого будинку АДРЕСА_2, де на кухні вони разом розпивали алкоголь, а потім до них приєдналося ще двоє: ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, які є близнюками і вона їх розрізнити не могла, а також чоловік на ім`я ОСОБА_5, який також є братом засудженого. Надалі між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого останній наніс їй два удари в голову, від яких потерпіла упала на підлогу, а всі присутні почали наносити їй удари ногами по голові, тілу, руках і ногах, а засуджений ще й зняв з неї куртку. В подальшому її перетягнули до кімнати, знову били, зірвали з руки золотий ланцюжок, почали стягувати з неї одяг, взуття та шкарпетки, потім її перетягли в іншу кімнату і почали роздягати, стягнули з неї штани, підштаники та частково зняли нижню білизну. При цьому двоє із присутніх осіб тримали потерпілу за руки та ноги з правого і лівого боку, а ОСОБА_1 при цьому розташувався між ніг потерпілої. Вона намагалася пручатися та чинити супротив нападникам, однак втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то була в кімнаті сама, без двох штанів, в одній кофті, двері були замкнені. Вона одягнула штани, зірвала плівку з вікна, через яке вилізла та босоніж пішла через городи додому. Побачивши її у такому стані: брудну, побиту та без одягу, дочка чітко зрозуміла, що відбулося зґвалтування, та викликала поліцію.
Місцевий суд, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав результати цього слідчого експерименту належним та допустимим доказом, який отримано у відповідності до вимог КПК.
При цьому твердження засудженого про те, що слідчий експеримент із потерпілою було проведено з істотним порушенням вимог КПК, оскільки слідчий ставив ОСОБА_2 навідні запитання, колегія суддів відхиляє, оскільки це спростовано відеозаписом цієї слідчої дії.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або даних, які одержані при проведенні огляду та інших слідчих дій, отримання нових фактичних даних, що можуть мати доказове значення.
В ході дослідження протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та перегляду в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії, місцевий суд установив, що слідчий експеримент проведено у відповідності до вимог ст. 240 КПК, з метою відтворення обставин події злочину на місці його вчинення. При цьому протягом надання потерпілою пояснень слідчий ставив їй запитання для уточнення деталей події з метою якомога повнішого відтворення картини того, що відбувалося під час вчинення злочину ОСОБА_1 та іншими особами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що уточнюючі запитання є не тотожними за змістом навідним запитанням. Так, для уточнюючих запитань характерним є бажання запитуючого отримати більш конкретизовану відповідь. Натомість навідні запитання спрямовані на отримання бажаної для запитуючого відповіді.