П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 345/1582/21
провадження № 51 - 1441 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженої на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки м. Калуш Івано-Франківської області,
яка мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року, залишеним без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 24 березня 2021 року приблизно о 19:00, перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин під час конфлікту умисно нанесла рукою удари в щоку та плече ОСОБА_2, від чого остання впала на землю. Після чого ОСОБА_1 нанесла удар ногою ОСОБА_3 в ліве стегно. Своїми діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити.
Свої вимоги засуджена мотивує тим, що:
- органом дізнання допущено порушення вимог КПК України під час реєстрації та розслідування кримінального проступку, зокрема, не внесено до ЄРДР заяви ОСОБА_3 як потерпілої;
- суд першої інстанції:
- дійшов хибного висновку щодо її винуватості;
- не надав належної оцінки її показанням;
- відхилив заяви про порушення її права на захист під час проведення дізнання через незабезпечення її захисником у зв`язку з наявністю у неї фізичних вад;
- безпідставно визнав доказом висновок експерта № 83 від 07 квітня 2021 року про спричинення потерпілій тілесних ушкоджень на підтвердження її винуватості;
- суд апеляційної інстанції на допущені порушення не звернув уваги, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженої та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильної оцінки показань потерпілої фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до її безпідставного засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Проте викладені в касаційній скарзі доводи засудженої Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
У частині 1 статті 125 КК України встановлена відповідальність за легке тілесне ушкодження, яке виразилося в порушенні анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, але не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Суб`єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.
Як убачається з вироку, свої висновки про те, що ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції зробив, урахувавши:
- показання потерпілої про те, що 24 березня 2021 року приблизно о 19:00 вона йшла дорогою у селі. ОСОБА_1 в цей час стояла на дорозі і говорила по мобільному телефону. Вона не чіпала її і обійшла стороною. Натомість ОСОБА_1 звинуватила її в образах і почала переслідувати. Для захисту вона (потерпіла) підняла руки. ОСОБА_1, тримаючи телефон в правій руці, нанесла цією рукою їй удар в обличчя під ліве око. Вона спробувала втекти, але ОСОБА_1 вдарила її цією ж рукою в ліве плече, а потім ще вдарила в ліву ногу. Вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями то все її обличчя було в снігу. Далі вона встала і почала тікати, а ОСОБА_1 переслідувала її до тих пір, поки на вулицю не вийшла сусідка ОСОБА_4, яка надала їй першу медичну допомогу. В неї були тілесні ушкодження на щоці під лівим оком, на лівому плечі, лівій нозі і на нижній губі;
- показання свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні показала про те, що 24 березня 2021 року приблизно о 19:00 вона поралась на своєму подвір`ї і почула крики з дороги. Почула, що ОСОБА_3 кричить "люди рятуйте!". Бачила, що ОСОБА_3 хотіла тікати, а ОСОБА_1 штовхала і била її, від чого потерпіла впала. Потім вона (свідок) вийшла на дорогу і побачила, що ОСОБА_3 лежала на снігу, а ОСОБА_1 натирає її обличчя снігом. Коли свідок підійшла ближче, то ОСОБА_1 почала йти додому і при цьому висловлювалась нецензурними словами в її сторону. Будучи на дорозі, вони телефоном викликали швидку допомогу і поліцію. Після конфлікту вона повела потерпілу додому і надала їй медичну допомогу. Вона бачила на обличчі ОСОБА_3 почервоніння з лівого боку і на губі. У ОСОБА_1 тілесних ушкоджень свідок не бачила;