Постанова
іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 206/4419/17
провадження № 51-2038 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями прокурора ОСОБА_12 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у кримінальному провадженні № 42017040000000058 від 21 січня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за наступних обставин.
Відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_13 № 397к від 05 квітня 2016 року прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1.
06 жовтня 2016 року слідчим відділенням Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області внесено відомості про кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040630002981 з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 122 КК України.
Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 06 жовтня 2016 року було доручено слідчому слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_14
Того ж дня керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 здійснення повноважень прокурора у зазначеному кримінальному провадженні доручено прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1
19 січня 2017 року слідчим ОСОБА_15 за погодженням із прокурором ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016040630002981 було вручено ОСОБА_2 письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
В подальшому, 24 січня 2017 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в м. Дніпро (точного місця в ході досудового розслідування не встановлено) в ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, у період з 24 січня 2017 року до 25 січня 2017 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 за адресою: вул. Софії Ковалевської, 4, м. Дніпро, повідомив особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, про необхідність висунення ОСОБА_2 вимог про передачу йому неправомірної вигоди за призначення останньому покарання у вигляді виправних робіт за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у кримінальному провадженні № 12016040630002981.
В подальшому 25 січня 2017 року приблизно о 16:40, перебуваючи на подвір`ї Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, за вказівкою ОСОБА_1, жестом у вигляді піднятих двох пальців правої руки повідомила ОСОБА_2 про необхідність передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за вплив на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, а саме на прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 щодо призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт.
26 січня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040630002981 відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.
08 лютого 2017 року приблизно о 16:06 в приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, повідомила ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не знайде необхідної суми грошових коштів, після чого ОСОБА_1 повідомив вказаній особі про необхідність передачі йому від ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 1 600 доларів США.
В подальшому, 09 лютого 2017 року приблизно о 12:15, перебуваючи у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, ОСОБА_1 з метою доведення злочину до кінця, діючи умисно та з корисливих мотивів, повідомив особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, про те, що на його мобільний телефон подзвонить особа на ім`я ОСОБА_3, якій і необхідно передати грошові кошти для нього.
09 лютого 2017 року приблизно о 12:44 на номер мобільного телефону, який знаходився у користуванні особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, подзвонив чоловік, який представився ОСОБА_3 від ОСОБА_4, та відбулася телефонна розмова, в ході якої вказані особи домовились зустрітись приблизно через 30 хвилин в Торгівельному центрі "Наша Правда" за адресою: проспект Слобожанський, 31-д, м. Дніпро.
Того ж дня приблизно о 14:00 в Торгівельному центрі "Наша Правда" особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, зустрівся з ОСОБА_5, який раніше йому телефонував на мобільний телефон, та не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1 на отримання неправомірної вигоди.
У зазначений час та місці, за вказівкою ОСОБА_1, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1 600 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 09 лютого 2017 року становить 43 060 грн., для передачі їх ОСОБА_1 за вплив останнім на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, на прийняття рішення щодо призначення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Однак, вчинивши усі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, злочин не було закінчено у зв`язку з тим, що грошові кошти у розмірі 1 600 доларів США (43 060 грн) не були одержані ОСОБА_1, оскільки незаконні дії останнього були викриті працівниками правоохоронних органів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині зазначення підстави виправдання змінено та постановлено вважати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправданим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Також апеляційним судом вирішено питання долі речових доказів.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_16, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК України повною мірою не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та, як наслідок, постановив незаконне, необґрунтоване та невмотивоване рішення.
Крім того, прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що надані стороною обвинувачення докази щодо винуватості ОСОБА_1 були зібрані не уповноваженими особами, оскільки в матеріалах справи відсутні постанови про призначення слідчого (групи слідчих) та прокурора (групи прокурорів). Аргументуючи свою позицію, прокурор зазначає, що такі твердження суду апеляційної інстанції не відповідають дійсності, оскільки повноваження слідчих, які здійснювали досудове розслідування, повною мірою підтверджуються постановами про призначення групи слідчих від 08 лютого 2017 року, 09 лютого 2017 року та 21 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 42017040000000125 та постановами про призначення слідчого від 20 січня 2017 року та 21 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 42017040000000058, копії яких були подані разом із касаційною скаргою.
Одночасно прокурор зауважує, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду про те, що відповідно до листа прокуратури Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року №27-18вих-20 слідчого ОСОБА_17 було призначено 09 лютого 2017 року після початку проведення ним слідчих дій, оскільки відповідно до постанов об`єднаної палати Верховного Суду від 04 жовтня 2021року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21) та від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20) повноваження слідчого мають підтверджуватися виключно винесеною керівником досудового розслідування постановою про призначення слідчого або групи слідчих, а тому вищенаведений лист не може розцінюватися як документ, що підтверджує повноваження слідчого. При цьому даний слідчий згідно вищенаведеної постанови про призначення групи слідчих від 08 лютого 2017 року, станом на момент проведення слідчих дій від 09 лютого 2017 року, був уповноважений на здійснення досудового розслідування.
Разом з тим прокурор наголошує, що висновки апеляційного суду про те, що процесуальні дії у об`єднаному кримінальному провадженні № 42017040000000058 були проведені неуповноваженими особами є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься постанова від 20 січня 2017 року про призначення прокурора ОСОБА_18 у кримінальному провадженні № 42017040000000058 та постанови від 08 лютого 2017 року і 14 березня 2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017040000000125, до складу якої також входив прокурор ОСОБА_18, що, в свою чергу, свідчить про те, що вказаний прокурор був призначений відповідно до положень ст. 37 КПК України, а об`єднання кримінальних проваджень не є початком нового провадження, тому не потребує повторного призначення прокурора (групи прокурорів). При цьому у своїй касаційній скарзі прокурор також звертає увагу, що під час об`єднання кримінальних проваджень немає підстав для винесення нової постанови про призначення слідчого (групи слідчих), а тому висновки апеляційного суду про те, що надані стороною обвинувачення докази щодо винуватості ОСОБА_1 були зібрані не уповноваженими особами, є надуманими та не відповідають вимогам закону і матеріалам справи.
Водночас прокурор також посилається на безпідставність тверджень, викладених в ухвалі апеляційного суду, щодо неможливості ухвалення щодо ОСОБА_1 обвинувального вироку. Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор зазначає, що не погоджуючись із виправдувальним вироком місцевого суду від 03 квітня 2019 року, стороною обвинувачення було подано апеляційну скаргу, в якій прокурор, посилаючись на положення статей 411-413 КПК України, просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ухвалити стосовно останнього обвинувальний вирок, тобто фактично ставив питання про погіршення становища обвинуваченого, що відповідає вимогам КПК України. При цьому апеляційну скаргу прокурора було задоволено частково, а вирок місцевого суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. За таких обставин прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій за результатами повторного розгляду матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 в силу вимог ч. 2 ст. 416 КПК України не були позбавлені можливості ухвалити обвинувальний вирок, оскільки новий судовий розгляд було призначено, зокрема, і внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, у доповненнях до касаційної скарги прокурор стверджує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та безпідставно, відповідно до ст. 420 КПК України, не ухвалив обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 .
На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_11 в інтересах виправданого ОСОБА_1 подала заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просила подану прокурором касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Крім того, захисник ОСОБА_11 також подала заперечення на доповнення до касаційної скарги прокурора, посилаючись на те, що вони містять вимоги щодо погіршення становища виправданого, тому не підлягають розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М. підтримав касаційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_11 заперечувала щодо задоволення поданої прокурором касаційної скарги з доповненнями, просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга з доповненнями підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі прокурор посилається на необґрунтованість висновків апеляційного суду про те, що досудове розслідування в рамках кримінальних проваджень № 42017040000000058 та № 42017040000000125, а також об`єднаного кримінального провадження № 42017040000000058 здійснювалось неуповноваженими особами.
Як убачається з ухвали, апеляційний суд зазначив, що у кримінальному провадженні № 42017040000000125 слідчий ОСОБА_28 09 лютого 2017 року проводив огляд місця події, однак в матеріалах справи відсутня постанова про призначення слідчого (групи слідчих), яка б уповноважувала його на здійснення досудового розслідування.
Крім того, суд також зауважив, що наявні в матеріалах кримінальних проваджень № 42017040000000058 та № 42017040000000125 доручення на проведення досудового розслідування слідчим ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 не є тими процесуальними документами, які належним чином посвідчують повноваження вказаних осіб на проведення досудового розслідування, оскільки відповідно до вимог статей 39, 110 КПК України, а також правового висновку, зазначеного у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21), повноваження слідчого або групи слідчих визначаються керівником відповідного органу досудового розслідування виключно у формі постанови.
Одночасно апеляційний суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 676/5972/17 (провадження № 51-4107км19), зазначив, що в матеріалах справи також відсутні постанови про призначення слідчого (групи слідчих) та прокурора (групи прокурорів), які визначають їх повноваження саме в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017040000000058, а тому усі надані стороною обвинувачення докази є недопустимими, оскільки були зібрані неуповноваженими особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Положеннями ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21) рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.