Постанова
Іменем України
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/11289/21-ц
провадження № 61-8982св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, переведення прав, визнання права власності та стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24 вересня 2014 року його дочкою ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Істейт" укладений інвестиційний договір № 0431/1-4/135, предметом якого була інвестиційна діяльність, спрямована на участь у будівництві будинку, в якому інвестор отримував майнове право на одну з квартир, сплативши грошовий внесок у сумі 846 412,00 грн.
29 вересня 2014 року інвестором сплачено фонду всю суму інвестиції. На виконання умов інвестиційного договору між фондом та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 липня 2016 року.
Підставами для укладення інвестиційного договору на ім`я ОСОБА_3 було його бажання зменшити суму податку на нерухомість, яка на той час вже була у його власності. Враховуючи, що джерелом коштів, використаних для купівлі-продажу квартири, були заощадження його сім`ї, які зберігались на особистих та депозитних рахунках його дружини та презюмуються як сумісні кошти подружжя, вважає себе фактичним інвестором, а надалі і покупцем спірної квартири.
Відповідачі ніколи не проживали у спірній квартирі, не були там зареєстровані, не сплачували кошти за її облаштування, не несли витрат зі сплати комунальних платежів та не здійснювали і не здійснюють на момент подання позову розпорядження цим майном. З моменту отримання прав власності та облаштування спірної квартири за його вказівкою як фактичного власника та його дружини, квартира передана ОСОБА_3 в оренду і на час розгляду цієї справи знаходиться в оренді у третіх осіб. Орендні платежі сплачуються орендарями на його особистий рахунок.
Протягом 2015-2016 років між ним та ОСОБА_3, яка діяла в інтересах своєї сім`ї укладено кілька договорів позики, оформлених у вигляді розписок, на загальну суму 65 100,00 дол. США, для оплати витрат, пов`язаних з придбанням земельної ділянки та будівництва будинку у с. Безуглівка Бориспільського району Київської області. 25 липня 2019 року позивачем вручено відповідачці вимогу про повернення грошових коштів у сумі 65 100,00 дол. США зі строком повернення 25 серпня 2019 року, проте після настання строку повернення відповідач борг не повернула.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати недійсним інвестиційний договір від 24 вересня 2014 року № 0431/1-4/135 з усіма додатками у частині визначення інвестора, та визначити його інвестором; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 21 липня 2016 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І., реєстровий № 1571, та визначити його покупцем; визнати за ним право власності на квартиру, стягнути з відповідачів з кожного по 32 550,00 дол США боргу за договором позики.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним інвестиційний договір від 24 вересня 2014 року № 0432/1-4/135 та додатки до договору від 24 вересня 2014 року, 21 липня 2016 року в частині визначення інвестора та визнано інвестором ОСОБА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 21 липня 2016 року в частині покупця та визнано покупцем ОСОБА_1, стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики у розмірі 65 100,00 дол. США. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача в частині визнання частково недійсними правочинів та визнання його інвестором та покупцем знайшли своє підтвердження, оскільки ОСОБА_2 не надано підтверджень внесення коштів в інвестування будівництва квартири, проведення ремонтних робіт, витрат на її утримання, а докази надані позивачем повністю підтверджують наведені ним обставини. У разі, якби ОСОБА_2 дійсно приймав участь у придбанні квартири, останній претендував би принаймні на частину доходу від здачі її в оренду протягом тривалого часу, яка мала б належать сім`ї відповідачів, а не сторонній особі, яка на думку ОСОБА_2 не має відношення до цієї квартири.
Майно відповідачів, що знаходиться у Київській області, Бориспільському районі, с. Бергулівка, зокрема те, на яке ОСОБА_3 були позичені у її батька кошти, є предметом поділу за позовом ОСОБА_2, що свідчить про те, що такі кошти позичені в інтересах сім`ї. Крім того, заперечуючи отримання грошових коштів ОСОБА_3 у позику, ОСОБА_2 не звернувся до суду з позовом про визнання таких правочинів недійсними.
Припускаючи отримання таких коштів у позику і заперечуючи їх внесення при купівлі земельної ділянки та будівництві будинку, ОСОБА_2 не надав доказів підтвердження вказаних обставин. Довідки про заробітну плату ОСОБА_2 не спростовують доводи позивача та ОСОБА_3 про те, що значний розмір заробітної плати ОСОБА_2 покривав відповідні витрати у повному обсязі, зважаючи на те, що ОСОБА_2 будучи єдиною працездатною особою утримував дітей та дружину.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики у розмірі 32 550,00 дол. США. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам платоспроможності відповідача ОСОБА_2 і тій обставині, що ОСОБА_3 придбано спірну квартиру в шлюбі з ним. Суд поклав в основу рішення виключно пояснень позивача та ОСОБА_3, яка є дочкою позивача, а також виписок із рахунків та заяви на видачу готівки дружини позивача ОСОБА_4 .
Апеляційний суд врахував, що в період із 03 липня 2013 року до 29 вересня 2014 року (дата сплати інвестиційного внеску за спірну квартиру) ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі 464 270,00 грн, що відповідає більш ніж Ѕ частини вартості квартири і є цілком достатнім для придбання квартири в спільну сумісну власність подружжя разом із ОСОБА_3 пізніше ним отримано доходи у 2014 році в цілому 527 739,90 грн, у 2015 році - 1 211 226,10 грн, у 2016 році - 1 495 523,09 грн, у 2017 році - 1 687 820,61 грн.
Натомість, ОСОБА_1 підтверджені доходи: у 2010 році - 14 179,46 грн, у 2011 році - 15 695,63 грн, у 2012 році - 22 375,00 грн, у 2013 році - 25 543,97 грн, у 2014 році - 11 498,21 грн, у 2015 році - 25 528,56 грн, у 2016 році - 32 236,51 грн, що викликає обґрунтовані сумнів у фінансовій можливості позивача сплатити інвестиційний внесок за договором інвестування спірної квартири у розмірі 846 412,00 грн.
Апеляційний суд також вказав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим позивачем доказам отримання ним одноособово орендної плати від здачі в оренду спірної квартири, з огляду на те, що договори оренди укладено від імені власника квартири ОСОБА_3, доказів видачі нею доручень позивачу на володіння та користування квартирою, у тому числі отримання орендної плати, позивачем не надано, а виписки з рахунків ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати підтверджують лише факт отримання позивачем грошових коштів.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилався на також на те, що суд першої інстанції, покладаючи в основу рішення пояснення позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3, за відсутності їх підтвердження належними та допустимими доказами, не врахував, що позивач та відповідачка ОСОБА_3 є близькими особами (батько і дочка), що спірна квартира АДРЕСА_1 є предметом спору у справі № 753/21041/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Доводи ОСОБА_1 про укладення договору інвестування його дочкою з метою уникнення надмірного податкового тиску, розцінені колегією суддів як неправомірна мета та недобросовісна поведінка, які позбавляє таку особу судового захисту.
До участі у розгляді справи не було залучено належного відповідача - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Істейт" як іншу сторону оспорюваного правочину.
Будь-які докази витрачання грошових коштів, отриманих ОСОБА_3 за борговими розписками від ОСОБА_1 у випадку дійсного їх отримання саме на вказану в них мету - придбання земельної ділянки та будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_2, у матеріалах справи відсутні, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 таких доказів надано не було, і що саме по собі зазначення мети використання коштів у борговій розписці без доведення відповідного їх витрачання не свідчить про укладення договору позики в інтересах сім`ї.
Оскільки ОСОБА_3 визнано позов, він підлягає задоволенню в частині пред`явлених до неї вимог про стягнення заборгованості за договорами позики у розмірі 32 550,00 дол. США.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (продовження розгляду), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20.
Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якій зазначив, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі з`ясував та правильно встановив обставини, що мають істотне значення для вирішення цієї справи, внаслідок об`єктивного їх дослідження та надання правомірної оцінки. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення із ОСОБА_3 боргу у розмірі 32 550,00 дол. США по суті заявником не оскаржується, а тому Верховним судом не переглядається.
Обставини, встановлені судами
24 вересня 2014 року ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Істейт" укладений інвестиційний договір № 0431/1-4/135, за умовами якого Фонд зобов`язується забезпечити будівництво будинку, його введення в експлуатацію та, після оформлення та реєстрації права власності Фонду на об`єкт, передати об`єкт у власність інвестора в порядку, що встановлений цим договором. Інвестор зобов`язується забезпечити інвестування об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків (попередньої оплати вартості об`єкта) на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим договором, а після оформлення і реєстрації права власності Фонду на об`єкт, отримати об`єкт у власність у порядку, що встановлений цим договором. Сторони визначили, що об`єкт передається Фондом у власність інвестора виключно після здійснення інвестором усіх інвестиційних внесків за цим договором шляхом укладення договору купівлі-продажу об`єкта, що посвідчується нотаріально.
Згідно з пунктом 4.1 договору період, протягом якого інвестор має здійснити відповідний платіж - до 30 вересня 2014 року, сума коштів, що має бути сплачена інвестором - 846 412,00 грн.
У пункті 8.4 договору сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.
Згідно з пунктом 8.7 договору у разі, якщо інвестор перебуває в шлюбі, він підтверджує, що укладає та підписує цей договір за згодою другого з подружжя, яка підтверджується відповідною заявою, що надана фонду інвестором в момент підписання цього договору.
Додатковим договором від 21 липня 2016 року № 1 ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Істейт" погодили характеристики об`єкта та його вартість, яка складає 836 570,00 грн.
Копією рахунку-фактури від 24 вересня 2014 року № 000000263 підтверджено, що платником є ОСОБА_3, одержувачем ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Істейт", сума платежу 846 412,00 грн, рахунок дійсний до 24 вересня 2014 року включно.
Згідно з квитанцією від 29 вересня 2014 року № 585693 ОСОБА_3 сплачено 846 412,00 грн на користь ПАТ "Істейт".
Копією довідки, виданої ТОВ "Компанія з управління активами "Інвест-консалтинг" ОСОБА_3 підтверджено, що вона здійснила повну оплату згідно з умовами договору в сумі 846 412,00 грн.
21 липня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 ; продаж вчинено за 836 570,00 грн, сплачені покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок продавця до підписання цього договору на умовах інвестиційного договору від 24 вересня 2014 року № 0431/1-4/135 як інвестиційний внесок, що зараховується як оплата.
21 липня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з копіями заяв на видачу готівки та виписок з рахунку ОСОБА_4 з 04 лютого по 11 серпня 2014 року на загальну суму 865 710,96 грн.
Відповідно до копій квитанцій щодо придбання меблів та будівельних матеріалів, актів виконаних робіт, накладних, договорів підряду на виконання будівельних робіт і меблювання квартири за адресою АДРЕСА_1, замовником і платником є ОСОБА_1 .
Квартира АДРЕСА_1 на підставі договорів оренди, укладених від імені власника ОСОБА_3 у різні періоди була передана в оренду ОСОБА_6, ОСОБА_7, 20 січня 2017 року, 20 жовтня 2019 року, 22 жовтня 2017 року.
Орендна плата за договорами оренди перераховувалася на рахунок ОСОБА_1, що підтверджується довідками АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з копіями розписок, складених ОСОБА_3, вона одержала в борг від ОСОБА_1 гроші для сплати авансового внеску за придбання земельної ділянки та будинку, придбання будівельних матеріалів за адресою: с. Безуглівка Бориспільського району Київської області, які зобов`язується повернути у повному обсязі за першою вимогою; розписки датовані 21 липня 2015 року на суму 7 000,00 дол. США, 12 жовтня 2015 року на суму 8 000 дол. США, 25 грудня 2015 року на суму 2 000 дол. США, 05 лютого 2016 року на суму 3 000,00 дол. США, 18 лютого 2016 року на суму 2 000,00 дол. США, 04 березня 2016 року на суму 5 000,00 дол. США, 18 квітня 2016 року на суму 8 000,00 дол. США, 19 квітня 2016 року на суму 400,00 дол. США, 23 липня 2016 року на суму 3 700,00 дол. США, 18 листопада 2016 року на суму 26 000,00 дол. США.
ОСОБА_1 направив ОСОБА_3 вимогу про повернення грошових коштів на загальну суму 65 100,00 дол. США, які він просив повернути протягом 30 днів після отримання нею вимоги; у нижній частині розписки міститься підпис "Розписку отримала 25 липня 2019 року".
Відповідно до довідки про доходи, виданої ОСОБА_2, він з 03 липня 2013 року дійсно працює на посаді командира повітряного судна ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", з отриманням доходу з липня до грудня 2013 року - 94 900,71 грн, середній заробіток - 15 816,78 грн, із січня до грудня 2014 року - 527 739,90 грн, середній заробіток - 43 978,32 грн, з січня до грудня 2015 року - 1 211 226,10 грн, середній заробіток - 100 935,50 грн, з січня до грудня 2016 року - 1 495 523,09 грн, середній заробіток - 124 626,92 грн, з січня до грудня 2017 року 1 687 820,61 грн, середній заробіток - 140 651,71 грн.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_1 за період із 2010 по 2016 роки з відображенням доходів у 2010 році отримав дохід у розмірі 14 179,46 грн, у 2011 році - 15 695,63 грн, у 2012 році - 22 375 грн, у 2013 році - 25 543,97 грн, у 2014 році - 11 498,21 грн, у 2015 році - 25 528,56 грн, у 2016 році - 32 236,51 грн.
З січня 2020 року у провадженні Дарницького районного суд м. Києва перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.