Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 308/8414/20
провадження № 61-7356 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Немеш Іван Васильович,
відповідач - Ужгородська міська рада Закарпатської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні відповідача, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Немеша Івана Васильовича, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року у складі судді Сарай А. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі - Ужгородська міська рада), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,10 га, для обслуговування будинку і господарських будівель, розташованої на території АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності
на землю серії ЗК № 015-00380, виданим 07 лютого 1995 року на підставі рішення Ужгородської міської Ради народних депутатів від 28 грудня
1994 року № 62.
Цього самого дня, 07 лютого 1995 року на підставі рішення Ужгородської міської Ради народних депутатів від 28 грудня 1994 року № 62 ОСОБА_3 (її батьку) було видано державний акт на право приватної власності
на землю, відповідно до якого йому передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування будинку і господарських будівель, розташованої на території міста Ужгорода.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину по заповіту після смерті
її батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона успадкувала належну померлому земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована
у АДРЕСА_1 і була надана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно
з витягом з Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка площею 0,1044 га, кадастровий номер 2110100000:50:001:0312, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач указувала, що згідно з архівними технічними матеріалами інвентаризаційної справи № 4264 на будинок
АДРЕСА_2 за дворогосподарством № 171 додатково значилася земельна ділянка загальною площею 0,0859 га, яка належала її батьку - ОСОБА_3 . У кінці 40-х років загальна площа земельної ділянки вказаного домоволодіння складала 2 946 кв. м, ширина
її (по фасаду з боку вулиці) складала 30 м, довжина - 98,2 м (у глиб домоволодіння), що підтверджується генеральним планом (схемою) вказаної земельної ділянки, виготовленим станом на 10 серпня 1946 року.
Оскільки вказана земельна ділянка належала її батьку - ОСОБА_3, вона запропонувала своїй дочці - ОСОБА_4 звернутися до Ужгородської міської ради з відповідною заявою про передачу земельної ділянки їй у власність або надання у користування, але рішенням Ужгородської міської ради ІІ сесії VII скликання від 21 квітня 2016 року № 182 їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0926 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згодом їй стало відомо про рішення Ужгородської міської ради XXVIІІ сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) від 30 жовтня 2018 року № 1302
"Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій (в тому числі учасникам АТО)
та їх родинам, й передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0861 га, кадастровий номер 2110100000:50:001:0351 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (пункт 1.72 рішення).
Вказане стало підставою її звернення до Головного управління національної поліції в Закарпатській області із заявою про вчинення злочину посадовими особами Ужгородської міської ради, на підставі якої було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 березня 2019 року
за № 2019070000000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
Під час вказаного досудового розслідування на підставі постанови старшого слідчого в ОВС Сингаєвської М. І. про призначення земельно-технічної експертизи судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Матьовкою Є. І. 19 березня 2020 року було проведено земельно-технічну експертизу (далі - висновок експерта від 19 березня 2020 року № 15/36), якою встановлено, зокрема, що площа земельної ділянки, яка обліковується за дворогосподарством за адресою: АДРЕСА_1 згідно матеріалів топографо-геодезичних робіт становить 0,2884 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351, яку було надано у власність ОСОБА_2, частково накладається на земельну ділянку, яка обліковується
за дворогосподарством № 171, площа накладення становить 0,0859 га. Крім того, встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 накладаються три земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,1044 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2110100000:50:001:0312 (отримана нею у спадок після смерті батька); земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2110100000:50:001:0311; земельна ділянка площею 0,0861 га
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351.
Позивач уважала вищевказане рішення Ужгородської міської ради
від 30 жовтня 2018 року № 1302 незаконним і таким, що порушує її законні права та інтереси при виділенні ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер 2110100000:50:001:0351 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, оскільки проєкт землеустрою має включати в себе кадастровий план самої земельної ділянки, що складається за результатами кадастрової зйомки, а також погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками
та землекористувачами, що визначено у пунктах "б", "г" статті 198
ЗК України.
Також позивач зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та понесе в результаті розгляду справи, складаються з витрат: на професійну правничу допомогу у розмірі
30 000,00 грн та залучення свідків - 1 000,00 грн. Матеріальну та моральну шкоду буде визначено окремим позовом.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 1.72 рішення Ужгородської міської ради XXVIІІ сесії
VII скликання (2-е пленарне засідання) від 30 жовтня 2018 року № 1302
"Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку
з кадастровим номером 2110100000:55:001:0351, площею 0,0861 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відмовлено у залученні ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги. Залучено
ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 14 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року, згідно з якою накладено арешт на майно - земельну ділянку площею 0,0861 га, кадастровий номер 2110100000:50:001:0351, яку на підставі рішення Ужгородської міської ради від 30 жовтня 2018 року № 1302 надано ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_1, та передано останньому у власність.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю
та безпідставністю заявлених позивачем вимог.
Передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку
є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення її законних прав
та інтересів, вимог як власник (користувач) спірної земельної ділянки, права чи інтереси якої порушено оспореним рішенням міської ради,
не пред`явила.
Суд першої інстанції вказав, що рішення міської ради в частині відмови
її дочці - ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0926 га для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
по АДРЕСА_1 стосується саме ОСОБА_4,
яка не є стороною у справі (позивачем).
Крім того, районний суд уважав неналежними доказами наявності
у позивача права власності або користування спірною земельною ділянкою, дані, що містяться в інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1, а також висновок експерта від 19 березня 2020 року № 15/36.
Врахувавши положення статті 55 Закону України "Про землеустрій", правові висновки, викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі
№ 580/168/16-ц, провадження № 61-19526сво18 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року: у справі
№ 514/1571/14, провадження № 14-552цс18, у справі № 350/67/15, провадження № 14-652цс18, суд першої інстанції вказав, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому відсутність такого погодження саме по собі
не є підставою для визнання незаконним оспорюваного рішення міської ради.
Крім того, судом першої інстанції враховано відповідні норми Конституції України, ЗК України, ЦК України, а також відповідну судову практику касаційного суду.
Застосувавши вимоги частини дев`ятої статті 158 ЦПК України, районний суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього суду
від 15 вересня 2020 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Немеш І. В., залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши природу спірних правовідносин, вірно застосувавши норми матеріального права, які підлягають застосуванню, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов правильного висновку
про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення її права користування спірною земельною ділянкою, наданою оспореним рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_2, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Також суд апеляційної інстанції вказав, що районний суд обґрунтовано скасував заходи забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Немеш І. В., посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення
про задоволення позову ОСОБА_1 .
Також заявник просить стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме сплачений судовий збір
за подання позову, заяви про забезпечення позову, апеляційної
та касаційної скарг, у загальному розмірі 31 000,00 грн.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 19 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Немеша І. В., залишено без руху, запропоновано заявнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Немеш І. В., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу
№ 308/8414/20 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів.
Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Немеша І. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме: архівним технічним матеріалам інвентаризаційної справи № 4264 на будинок АДРЕСА_2 про те, що загальна площа земельної ділянки вказаного домоволодіння станом на 1946 рік складала 2946 кв. м; документам архітектурно-планувального бюро, зокрема, договору купівлі-продажу від 30 грудня 1955 року про продаж будинку АДРЕСА_3, разом із вказаною земельною ділянкою; реєстрації домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 ; рішенню № 483 виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 06 серпня
1955 року, де зазначено про реєстрацію за землекористувачем ОСОБА_5 (власник домоволодіння АДРЕСА_3 ) 910 кв. м, а в міськземфонд зараховано 2176 кв. м, що підтверджує наявність землі за цим будинковолодінням
та користування нею власниками будинку. При цьому вказує, що родина ОСОБА_1 із 1946 року використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1, купівля-продаж вказаного будинку здійснена близькими родичами позивача, від яких вона й успадкувала його
з указаною площею земельної ділянки, яка на момент придбання не була заборонена чинним на той час законодавством.
Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач набула право користування земельною ділянкою на підставі рішень міської ради, прийнятих у 1955 році, які не скасовані, земельна ділянка у встановленому законом порядку з її користування не вилучалась, права користування нею не позбавлена, а отже, посилаючись на пункти 1, 7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, вважає, що право користування земельною ділянкою зберігається за позивачем до його належного переоформлення.
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: