ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13356/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
позивача - Пилипчук І. І.,
відповідачів - Красносільського М. І., Каченюка О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (судді: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Грек Б. М., Куксов В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 (суддя Стасюк С. В.) у справі
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест",
про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (далі - ТОВ "Преско-В"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (далі - ТОВ "Авалон Комерц Груп") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (далі - ТОВ "Аурум Інвест") про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 264,70 м2 на вул. Лісківській, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ "Преско-В" і ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідченого 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. та зареєстрованого у реєстрі за № 8370 (далі - договір купівлі-продажу від 29.12.2011); 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" і ТОВ "Аурум Інвест", посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I. A. та зареєстрованого у реєстрі за № 823 (далі - договір купівлі-продажу від 25.07.2015, оспорюваний договір); 3) зобов`язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 507 м2 на вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:077:0108), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
1.2. На обґрунтування позову, прокурор посилався на положення статей 16, 203, 215, 216, 236, 261, 267, 319, 321, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 152, 153, 212 Земельного кодексу України; наголошував на тому, що під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 28.04.2015 № 4201510003000006, відкритому за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу, встановлено, що на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, державний реєстратор Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" Коломієць О. Г. (далі - державний реєстратор) 07.07.2011 прийняв рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Преско-В" права власності на спірне нерухоме майно, натомість за інформацією, наведеною у листі Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих, вказана цивільна справа розглядалася за позовом ОСОБА_2 до Рудківської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, земельні ділянки та грошові вклади (рішення від 09.09.2008), у зв`язку з чим відсутня підстава для державної реєстрації за ТОВ "Преско-В" права власності на спірний об`єкт; такий об`єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано за ТОВ "Преско-В", є самочинним будівництвом, позаяк Київська міська рада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки ТОВ "Преско-В" та іншим особам; документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою та надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт на вул. Лісківській, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києві, не видавалися та не реєструвалися, за вказаною адресою не приймалися в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася. Отже, ТОВ "Преско-В" самовільно зайняло спірну земельну ділянку і набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та не мало права його відчужувати.
Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що Київська міська рада не була стороною у цивільній справі № 2-366/08 та про виявлені порушення їй стало відомо у ході досудового розслідування кримінального провадження від 28.04.2015 № 42015100030000066.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
2.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та постановою Верховного Суду від 22.02.2018, залишено без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2011 у зв`язку із тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва є справа № 910/18113/15 (яка існувала на момент порушення провадження у справі № 910/13356/17) з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.07.2015 і зобов`язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку відмовлено повністю.
2.4. Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 було частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 910/13356/17, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва через допущену судами попередніх інстанцій неповноту судового дослідження обставин справи, наявних у ній доказів та ненадання оцінки доводам учасників справи.
2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.07.2015 та зобов`язано ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 507 м2 на вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд. Здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими та доведеними підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради у цій справі в суді та, задовольняючи позовні вимоги, виходив із незаконності набуття ТОВ "Преско-В" права власності на спірну нежитлову будівлю, оскільки рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08, на підставі яких зазначене товариство оформило право власності на вказану нежитлову будівлю, не приймалися, що підтверджується, зокрема, обставинами, встановленими у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/14328/17 за участю тих самих сторін, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019. Суди наголосили на тому, що за умов відсутності у ТОВ "Преско-В" права власності на нежитлову будівлю ні вказане товариство, ні інші особи, яким це право власності було передано, не могли розпоряджатися спірним майном, зокрема шляхом продажу третім особам (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 у спорах, що виникли з подібних правовідносин за участю тих самих сторін). За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.07.2015, укладеного за результатами державної реєстрації права власності за ТОВ "Преско-В" (як первісним набувачем) на спірний об`єкт на підставі неіснуючого судового рішення та подальшого відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 з порушенням вимог статті 658 Цивільного кодексу України (продавцем нежитлової будівлі виступила особа без наявності права власності на нього).
Разом із тим попередні судові інстанції установили, що нежитлова будівля є самочинно збудованою, оскільки в матеріалах справи відсутні дозвільні документи на право виконання будівельних робіт, належно затверджений проект будівництва та рішення щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ "Преско-В" для будівництва. Водночас, за висновком судів, ТОВ "Аурум Інвест" використовує спірну земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів для експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, чим порушує права територіальної громади міста Києва, а тому саме вказане товариство має виступати відповідачем за позовною вимогою про повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд. Крім того, суди установили, що прокурор не пропустив позовну давність при зверненні з цим позовом.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. ТОВ "Аурум Інвест" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі та відмовити у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: (1) ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень у справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 02.02.2022 у справі № 201/2041/19, від 08.12.2021 у справі № 751/2284/20, від 07.05.2020 у справі № 910/1310/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 07.02.2018 у справі № 32/5009/5385/11 та від 18.04.2018 у справі № 911/2646/17, від 17.11.2021 у справі № 761/19875/15-ц, від 20.10.2021 у справі № 369/4959/20-ц, від 20.11.2018 у справах № 907/50/16, від 26.06.2018 у справі № 910/15989/16; у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс14, від 23.12.2014 у справі № 916/2414/13, від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15; (2) необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій клопотань про зупинення провадження у справі, про призначення експертизи, про витребування вільних зразків та про витребування доказів у справі, що має значення для правильного вирішення справи; а також встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Зокрема, скаржник вважає, що прокурором не доведено як підстав для представництва інтересів Київської міської ради в суді, так і факт неіснування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали цього ж суду від 10.11.2010 у справі № 2-366/08; листи голови Гребінківського районного суду Полтавської області, на які посилається прокурор, на підтвердження своїх доводів, не є належними, допустимими та достатніми доказами того, що таких рішень Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 2-366/08 не існує. Водночас скаржник посилається на недоведення прокурором і підстав недійсності договору купівлі-продажу від 25.07.2015, укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" та ТОВ "Аурум Інвест"; зазначає, що ТОВ "Аурум Інвест" не здійснювало будівництво спірного майна та не займало жодної земельної ділянки; спірна земельна ділянка не є сформованою. Крім того, на думку скаржника, позивачем пропущено позовну давність.
3.2. Від Деснянської окружної прокуратури Києва надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.3. Від Київської міської прокуратури також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура просить залишити без змін рішення і постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
3.4. Від ТОВ "Аурум Інвест" 22.11.2022 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами, яке колегією суддів було залишено без задоволення, зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, до того ж позиція ТОВ "Аурум Інвест" викладена у його касаційній скарзі.
3.5. Від ТОВ "Аурум Інвест" надійшли пояснення на касаційну скаргу.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 08.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аурум Інвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у цій справі із здійсненням її розгляду у судовому засіданні 11.10.2022, яке у зв`язку з тривалою повітряною тривогою в зазначену дату не відбулося.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2022 було постановлено здійснити розгляд цієї справи у судовому засіданні 01.11.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 було постановлено здійснити розгляд справи № 910/13356/17 у судовому засіданні 22.11.2022, оскільки 01.11.2022 її розгляд не відбувся.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Берднік І. С., Багай Н. О.
У судовому засіданні 22.11.2022 оголошувалася перерва до 29.11.2022.
З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-366/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, державний реєстратор прийняв рішення від 07.07.2011 про державну реєстрацію за ТОВ "Преско-В" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 264,70 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києва.
29.12.2011 між ТОВ "Преско-В" (продавець) та ТОВ "Авалон Комерц Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого нежитлову будівлю торгівельного призначення площею 264,70 м2, розташовану на земельній ділянці площею 506,76 м2, кадастровий номер 8000000000:62:077:0108, за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, 9-б/22, що належить ТОВ "Преско-В" на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали цього ж суду від 10.11.2010, було відчужено на користь ТОВ "Авалон Комерц Груп" за ціною 108 810,00 грн.
25.07.2015 між ТОВ "Авалон Комерц Груп" (продавець) і ТОВ "Аурум Інвест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого спірне нерухоме майно було відчужено на користь ТОВ "Аурум Інвест".
У пунктах 1.3, 1.4 договору купівлі-продажу від 25.07.2015 передбачено, що відчужуваний об`єкт нерухомого майна на вул. Лісківській 9-б/22 в м. Києві, належить ТОВ "Преско-В" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. та зареєстрованого за № 8370, та відповідно до статті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності продавця на вказане нерухоме майно зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишевим М. С. 14.03.2013, номер запису про право власності 404516, що підтверджується витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно і реєстрацію права власності, виданого 21.03.2013, індексний номер витягу 1454369. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 506,76 м2, кадастровий номер 8000000000:62:077:0108.
Право власності ТОВ "Аурум Інвест" на спірний об`єкт підтверджується інформаційною довідкою від 14.07.2017 № 91969013 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Листом голови Гребінківського районного суду Полтавської області повідомлено прокурора, що справа № 2-366/08 розглядалася Гребінківським районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_2 до Рудківської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на майно (рішення від 09.09.2008), а не за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення в цивільній справі № 2-366/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, не обліковуються.
Київською місцевою прокуратурою № 3 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 42015100030000066 від 28.04.2015 за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу.
З огляду на вказані обставини прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом у цій справі, яка розглядається судом касаційної інстанції.
4.4. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виконавши обов`язкові вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у цій справі, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, зважаючи на встановлені обставини незаконного набуття у власність ТОВ "Преско-В" нежитлової будівлі (відсутність рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали цього ж суду від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08, на підставі яких ТОВ "Преско-В" набуло права власності на нежитлову будівлю), а також факт самочинного будівництва нежитлової будівлі та факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки ТОВ "Аурум Інвест".
4.5. Попередні судові інстанції під час вирішення спору виходили із того, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час державної реєстрації права власності ТОВ "Преско-В" на спірний об`єкт) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 28.11.2019) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 658 Цивільного кодексу України унормовано, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас за змістом частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Попередні судові інстанції під час розгляду спору установили, що згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/14328/17 (за участю тих самих сторін), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019, встановлено факт відсутності прийняття рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-366/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, на підставі якого 07.07.2011 було зареєстровано за ТОВ "Преско-В" право власності на спірне нерухоме майно.
За умов відсутності у ТОВ "Преско-В" права власності на нежитлову будівлю ані це товариство, ані інші особи, яким це право власності було передано, не могли розпоряджатися спірним майном, зокрема шляхом продажу третім особам (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 у спорах, що виникли з подібних правовідносин за участю тих самих сторін).
Водночас, викладене, у свою чергу, за висновком судів попередніх інстанцій, не виключає наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.07.2015, укладеного за результатами державної реєстрації права власності за ТОВ "Преско-В" (як первісним набувачем) на спірний об`єкт на підставі неіснуючого судового рішення та подальшого відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 з порушенням вимог статті 658 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зважаючи на викладене та беручи до уваги встановлені обставини (зокрема, відсутність у ТОВ "Преско-В" права власності на нежитлову будівлю, за яких ні це товариство, ні інші особи, яким це право власності було передано, не могли розпоряджатися спірним майном та відчужувати його на користь інших осіб), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.07.2015.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Частиною 1 статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з положеннями частин 1- 3 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.