ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2377/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Похиленко А.В.,
відповідача - Халупний А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Євсіков О. О., Владимиренко С. В., Корсак В. А.
від 28.09.2022
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка"
про визнання недійсним рішення загальних зборів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка", яке оформлено протоколом № 07/06/21, дата проведення зборів - 23.05.2021, дата формування протоколу - 07.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не було відомо про проведення вказаних загальних зборів та про прийняте на таких зборах рішення. Відповідач шляхом не повідомлення позивача про час та місце проведення 23.05.2021 загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" порушив її права як співвласника, які передбачені статтею 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статтею 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/2377/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/2377/22 у сумі 14 000,00 грн.
ОСОБА_1 подала до Господарського суду міста Києва заперечення щодо клопотання відповідача, в яких просила відмовити у відшкодуванні заявлених відповідачем витрат.
2. Короткий зміст судових рішень
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/2377/22 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи заперечення позивача, категорію справи (оскільки розгляд останньої проводився за правилами загального позовного провадження), а також з огляду на виконані адвокатом роботи (участь в судових засіданнях, підготовка та подання заяв по суті спору), заявлені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію співмірності, розумності та критерію реальності таких витрат, оскільки такі витрати фактично були понесені відповідачем, а тому на переконання суду повинні бути відшкодовані позивачем з огляду на відмову у задоволенні позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/2377/22 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/2377/22 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. У задоволенні решти вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- докази отримання ОСОБА_1 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у матеріалах справи відсутні. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена судом про призначене на 01.08.2022 судове засідання з розгляду поданого відповідачем клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
- отже, клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката було розглянуто господарським судом за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, і ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
- враховуючи те, що загальний час судових засідань в першій інстанції, де брав участь представник відповідача, в цілому склав одну годину, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн не відповідають критерію "розумності їх розміру" і їх відшкодування матиме надмірний характер, а стягнення цих витрат у сумі 7 000,00 грн є співрозмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції, обґрунтованими, відповідають критерію "необхідності і обґрунтованості".
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить повністю скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у даній справі в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, а в частині відмови у стягненні решти витрат відмовити.
ОСОБА_1 у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував статтю 14 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/8311/20; припустився порушення пункту 4 частини 1 статті 1, статей 19, 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків, викладених у найбільш подібних правовідносинах у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 922/1689/21.
У касаційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022, у даній справі залишити в силі, та стягнути з позивача судові витрати.
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував частини 2, 4, 6 статті 126 та частину 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19 та від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Лісова казка" просить відмовити у її задоволенні.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: