ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/859/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Антонік С. Г., Дармін М. О., Іванов О. Г.
від 26.09.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"
про зобов`язання поставити товар,
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про зобов`язання поставити товар.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/859/22 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.07.2022.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2022 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/859/22 на 02.08.2022.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.08.2022 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/859/22 на 23.08.2022.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.08.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 908/859/22 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 23.08.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.08.2022 у справі №908/859/22 повернути скаржнику без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.08.2022 про відкладення підготовчого засідання у справі № 908/859/22 не підлягає оскарженню відповідно до частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу № 908/859/22 до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на положення статті 129 Конституції України, статей 2, 17, 42, 114, 177, 183, 202, 233, 236, 255 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув йому апеляційну скаргу без розгляду, оскільки ухвала суду першої інстанції за всіма своїми ознаками є ухвалою про зупинення провадження у справі, яка відповідно до пункту 12 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
6. Позиція Верховного Суду
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу позивача у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначає таке.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).