Постанова
Іменем України
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 216/4652/17
провадження № 51-1930 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Чагарного М.П.,
в режимі відеоконференції захисників Митрошина С.В., Ткаченка О.П.,
в режимі відеоконференції потерпілої ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції представника
органу опіки й піклування виконкому
Центрально-Міської районної у місті ради Чуйко І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Митрошина С.В. в інтересах засудженої ОСОБА_2 та касаційну скаргу захисника Ткаченка О.П. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017040720000999 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 384 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2022 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 384 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні вищевказаних злочинів за наступних обставин.
02 червня 2017 року ОСОБА_2 у ранковий час в ліжку спальної кімнати, розташованій в приміщенні дитячого будинку сімейного типу на АДРЕСА_1, виявила померлою свою малолітню вихованку ОСОБА_4, про що по телефону повідомила свого чоловіка ОСОБА_3, який перебував на роботі.
У подальшому приблизно о 13:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, усвідомлюючи про необхідність повідомити про смерть малолітньої ОСОБА_4, а також розуміючи, що повідомлення зазначеного факту може бути розцінене органами опіки і піклування як неналежне виконання батьками-вихователями обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання дітей, вирішили приховати факт її смерті та, діючи умисно, з корисливих мотивів, зневажаючи моральні засади в частині поваги до померлих, нехтуючи існуючими в суспільстві загальноприйнятими моральними принципами, традиціями та релігійними положеннями щодо поховання померлих, вступили між собою в змову щодо наруги над тілом малолітньої померлої ОСОБА_4, шляхом його спалення та подальшого приховування від державних органів.
Так, 02 червня 2017 року, приблизно о 17:00 ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою зі своїм чоловіком ОСОБА_3, у відсутність інших дітей та очевидців, помістили тіло малолітньої померлої ОСОБА_4 у два побутові поліетиленові пакети та перенесли в салон автомобіля "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1, на якому приїхали до лісосмуги неподалік автомобільної траси Н11 Дніпро-Миколаїв на межі Дніпропетровської та Миколаївської областей.
Зупинивши автомобіль на узбіччі дороги, нехтуючи моральними засадами суспільства в частині поваги до померлих, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помістили тіло померлої малолітньої ОСОБА_4 в заздалегідь заготовлений металевий короб, та за допомогою бензину й зібраних дров спалювали труп на території лісосмуги з 18:30 по 21:00.
Після обгорання тіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помістили прах та дрібні останки до поліпропіленового мішка, а інші останки до побутового поліетиленового пакету, та того ж дня приблизно о 21:30 поблизу двох водойм, розташованих на відстані 5 км від с. Зелена Балка Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 висипав прах та останки трупу на березі в одну з водойм, а металевий короб в іншу, після чого приблизно о 22:10 повернулися до свого місця проживання.
У подальшому ОСОБА_3 підшукав фрагмент шлакоблоку, який за допомогою проволоки примотав до поліетиленового пакету з останками малолітньої померлої, приїхав на безлюдний берег водойми, розташованої між вул. Фруктова та вул. Зарічна в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де о 22:30 затопив зазначені останки на дні даної водойми.
Тобто, своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч. 3 ст. 297 КК України.
Крім того, 03 червня 2017 року приблизно о 08:30 ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 333 Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що на вул. Бородича, 5 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, діючи умисно, достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_4 померла, та її тіло нею та ОСОБА_3 спалене та сховане, свідомо надала слідчому ОСОБА_5 завідомо неправдиве повідомлення про зникнення малолітньої вихованки ОСОБА_4 03 червня 2017 року у період часу з 06:15 по 06:35 при невідомих обставинах.
Ознайомившись зі змістом повідомлення, викладеного слідчим в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 03 червня 2017 року, ОСОБА_2 підтвердила дійсність та правильність наданих нею відомостей, викладених у протоколі, в результаті чого 03 червня 2017 року о 10:56 слідчим Мельником А.А. відповідно до вимог ст. 214 КПК України внесені відомості до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Тобто, своїми діями ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 383 КК України.
Крім того, 03 червня 2017 року у період часу з 21:00 по 22:00 ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 333 Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що на вул. Бородича, 5 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, достовірно знаючи, що повідомляє відомості, які не відповідають дійсності, свідомо надала слідчому ОСОБА_5 завідомо неправдиві показання, які мали доказове значення при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040720000999 від 03 червня 2017 року. Зокрема, ОСОБА_2, будучи допитаною в якості потерпілої, повідомила, що 03 червня 2017 року приблизно о 06:30, вона разом з чоловіком ОСОБА_3 та вихованкою ОСОБА_4 знаходилися на вокзальній площі, що на АДРЕСА_1 . Пізніше разом з чоловіком виявили відсутність малолітньої ОСОБА_4, яка зникла при невідомих їм обставинах, про що по мобільному телефону повідомили поліцію.
Крім того, 03 червня 2017 року у період часу з 18:00 по 20:00 ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 331 Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що на вул. Бородича, 5 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, свідомо надав слідчому ОСОБА_6 завідомо неправдиві показання в якості свідка. Зокрема, ОСОБА_3 повідомив про те, що 03 червня 2017 року приблизно о 06:30, він разом з дружиною ОСОБА_2 та вихованкою ОСОБА_4 знаходилися на вокзальній площі, що на АДРЕСА_1 . Пізніше разом з дружиною виявили відсутність малолітньої ОСОБА_4, яка зникла при невідомих їм обставинах, про що по мобільному телефону повідомили поліцію. За результатом допиту ОСОБА_3 складено протокол допиту свідка від 03 червня 2017 року, ознайомившись зі змістом якого, ОСОБА_3 власноручно підтвердив дійсність та правильність наданих ним показань та поставив свій підпис.
Тобто, своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 384 КК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника Ткаченка О.П., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, та апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задоволено частково.
Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протокол допиту як потерпілої ОСОБА_2 від 03 червня 2017 року, пояснення ОСОБА_2 від 03 червня 2017 року, протокол допиту як свідка ОСОБА_3 від 03 червня 2017 року, пояснення ОСОБА_3 від 04 червня 2017 року та оптичний диск із відеозаписом пояснень.
Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 383 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 297 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирок в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2022 року залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, зміст яких за своїми доводами є аналогічний, захисник Митрошин С.В. в інтересах ОСОБА_2 та захисник Ткаченко О.П. в інтересах ОСОБА_3 просять переглянути вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в касаційному порядку. На обґрунтування своїх вимог вказують про відсутність у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, оскільки спалення тіла, приховування від органів держави, нехтування моральними засадами суспільства в частині поваги до померлих не утворює складу вищевказаного злочину. Стверджують, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у порядку ст. 221 КПК України стороною захисту виявлено не підписані постанову про зміну групи слідчих від 03 червня 2017 року, постанову про зміну групи слідчих від 07 червня 2017 року, постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні від 20 травня 2017 року. Крім того, зауважують, що відповідно до постанови про призначення групи слідчих від 03 червня 2017 року слідчий Яблочний Р.В. був призначений слідчим у іншому кримінальному провадженні, а саме № 12017040230001102. Вказані обставини доводять про відсутність повноважень у слідчих Мезенцева Є.В. та Яблочного Р.В. на проведення досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснювалось неуповноваженим прокурором Пустоваровим О.Ю., що вказує про недопустимість зібраних під час досудового розслідування доказів, оскільки такі докази зібрані неналежним суб`єктом, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. У зв`язку з чим вважають недопустимим за принципом "плодів отруйного дерева" протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 03 червня 2017 року, протокол огляду місця події за участю свідка ОСОБА_3 від 04 червня 2017 року, висновки експертів № 971 від 04 червня 2017 року, № 985 від 06 червня 2017 року, № 323 від 21 червня 2017 року, № 226 від 14 грудня 2017 року, протокол огляду трупа від 06 червня 2017 року та протокол додаткового огляду трупа від 07 червня 2017 року. Вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак апеляційний суд не усунув зазначені недоліки та безпідставно погодився з висновками місцевого суду. Зокрема, вважають, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що подальше надання вже підписаних процесуальних рішень (про призначення групи слідчих, призначення прокурора) вказує про наявність повноважень у відповідних слідчих та прокурора на участь у досудовому розслідуванні, оскільки такі висновки порушують принцип змагальності процесу та не узгоджуються з практикою Верховного Суду.
У письмових запереченнях орган з питань опіки, піклування та усиновлення виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, за підписом голови відповідної ради, ставить питання про залишення касаційних скарг захисників без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на вищевказані касаційні скарги захисників не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники Митрошин С.В. та Ткаченко О.П. підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_1 та представник органу з питань опіки, піклування та усиновлення виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Чуйко І.А. заперечували щодо задоволення касаційних скарг захисників. Прокурор Чагарний М.П., посилаючись на необґрунтованість вказаних касаційних скарг, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду в частині скасування вироку місцевого суду за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у касаційному порядку не оскаржується.
Крім того, у касаційному порядку не оскаржується ухвала апеляційного суду щодо виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протокол допиту як потерпілої ОСОБА_2 від 03 червня 2017 року, пояснення ОСОБА_2 від 03 червня 2017 року, протокол допиту як свідка ОСОБА_3 від 03 червня 2017 року, пояснення ОСОБА_3 від 04 червня 2017 року та оптичний диск із відеозаписом пояснень.
У касаційних скаргах захисники вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, при цьому на обґрунтування своїх вимог, окрім іншого, вказують про відсутність у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України. Зауважують, що спалення тіла, приховування від органів держави, нехтування моральними засадами суспільства в частині поваги до померлих не утворює складу вищевказаного злочину.
Також у касаційних скаргах захисники наголошують, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороною захисту виявлено не підписані постанову про створення групи слідчих від 03 червня 2017 року, постанову про зміну групи слідчих від 07 червня 2017 року, постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні від 20 травня 2017 року. Крім того, стверджують, що відповідно до постанови про призначення групи слідчих від 03 червня 2017 року слідчий Яблочний Р.В. був призначений слідчим у іншому кримінальному провадженні, а саме № 12017040230001102.
На переконання захисників, зазначені обставини доводять відсутність повноважень у слідчих Мезенцева Є.В. і Яблочного Р.В. на проведення досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснювалось неуповноваженим прокурором Пустоваровим О.Ю., що вказує про недопустимість зібраних під час досудового розслідування доказів, оскільки такі докази зібрані неналежним суб`єктом, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З такими доводами захисників, що викладені в касаційних скаргах, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.