ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №755/13017/17
провадження № 51-2877км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
виправданого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у невиконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також у складанні та видачі завідомо неправдивого офіційного документа, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 КК, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, згідно з наказом №274-ос від 21 березня 2016 року та своєю посадовою інструкцією, обіймаючи посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Східний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - ВМО №1), будучи службовою особою, був наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності, здійснювати митний контроль, проводити митний огляд товарів та обов`язком виконувати митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів.
28 березня 2016 року з Китаю через митний кордон України у контейнері №CSLU1672450, згідно з контрактом №09-7/16 від 25 січня 2016 року на адресу одержувача ТОВ "Перша Українська Експортна Компанія" ввезено товар обсягом 959 пакувальних місць, загальною фактурною вартістю 38 228, 54 доларів США, та того ж дня до ВМО №1 було подано електронну митну декларацію типу IM40EE №100260001/2016/426804.
29 березня 2016 року о 08 год 20 хв перевізником ТОВ "Таніт" доставлено товар транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_1, у контейнері № CSLU 672450 до митного посту "Східний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби, розташованого на території митного контролю ПАТ "Укрзалізниця", що у місті Києві на вулиці Довбуша, 22.
29 березня 2016 року декларантом ТОВ "Перша Українська Експертна Компанія" було подано до ВМО №1 електронну митну декларацію типу IM40ДЕ №10020001/2016/200027, із зазначенням детального опису товарів, які вміщуються у контейнері №CSLU672450.
За результатами опрацювання електронної митної документації Автоматизованою системою аналізу та управління ризиків згенеровано наступні форми митного контролю вищезазначеного товару за кодами "203-1", тобто проведення повного митного фізичного огляду з розкриттям до 100% пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації, та "911-1", тобто обов`язкове забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. Крім того, до вказаних результатів інспектором відділу аналітично-пошукової роботи та протидії митним порушенням Управління боротьби з митними правопорушеннями Київської міської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_2 внесено додаткове повідомлення про не типовість завантаження контейнера №CSLU672450 та ризику недостовірного декларування товару. Виконання огляду та митних формальностей було покладено на ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_1 29 березня 2016 року, всупереч положенням статей 320, 338 Митного кодексу України, пунктів 2.2, 2.6, 2.9, та 2.10 Посадової інструкції, пункту 2.1 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2012 року №1316 та пунктів 4, 8 Методичних рекомендацій щодо застосування фото-, відеоапаратури під час проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів, затверджених наказом ДСФ України від 03 листопада 2014 року №237, через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків, митний огляд товарів ТОВ "Перша Українська Експортна Компанія" ані у спосіб встановлений Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками для товару за електронною митною декларацією №10020001/2016/200027, ані у спосіб вказаний ним у Акті про проведення огляду товару за вказаною декларацією, не провів.
Натомість ОСОБА_1 29 березня 2016 року, достеменно знаючи про не проведення ним належного огляду товарів, склав та видав завідомо неправдивий Акт про проведення огляду товарів за електронною митною декларацією №10020001/2016/200027 та, окрім того, о 14 год 15 хв й 14 год 22 хв вніс завідомо неправдиві відомості та зареєстрував в Автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор 2006" митні процедури "Проведення митного огляду товарів", "Результати проведення митного огляду товарів", які у подальшому стали підставою для завершення митного оформлення та надання дозволу на випущення у вільний обіг імпортованого товару, що містився у контейнері № CSLU 672450 .
У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 покладених на нього службових обов`язків, та складенням і видачою завідомо неправдивого офіційного документу, що призвело до переміщення незадекларованого товару через митний кордон, охоронюваним законом державним інтересам було завдано тяжких наслідків у виді суми несплаченого ввізного мита у розмірі 846 909, 68 грн, за товар, виявлений під час переогляду товарів УВБ Київської міської митниці ДФС, випущених у вільний обіг за електронною митною декларацією №10020001/2016/200027.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 КК, та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із недоведеністю що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленою у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно погодився із висновками місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а відтак не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Так, прокурор не погоджується з мотивами, які стали підставами для визнання доказів недопустимими чи неналежними, зокрема відеозапис з місця проведення митного огляду та висновок судово-економічної експертизи від 29 травня 2017 року №73/7, з огляду на неодноразове звернення сторони обвинувачення із клопотанням про проведення повторного експертного дослідження задля встановлення розміру шкоди, завданої протиправними діями ОСОБА_1 . Наполягає, що висновок суду про те, що товари фактично не були випущені у вільний обіг, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, стверджує, що апеляційним судом порушено приписи статті 94 КПК, оскільки, безпосередньо не допитуючи виправданого та свідка ОСОБА_3, суд виклав їх показання у судовому рішенні.
А тому ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 КПК не відповідає.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор наполягала на скасуванні оскаржуваного судового рішення з підстав, наведених у касаційній скарзі.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні стверджували про відсутність підстав для скасування судового рішення, вказували на його законність та вмотивованість.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що сторона обвинувачення, не погоджуючись із виправдувальним вироком суду, звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій просила судове рішення скасувати та наводила мотиви необхідності прийняття такого рішення.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 КК, у результаті чого у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовив. Водночас у ході касаційного провадження колегія суддів встановила, що вказане рішення є передчасним, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 367 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
У разі спричинення тяжких наслідків внаслідок службової недбалості,
відповідальність настає за частиною 2 статті 367 КК України.
Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (частиною 1 статті 367 КК України) або тяжких наслідків (частиною 2 статті 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.