ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 279/1992/17
провадження № 51-819км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7.,
захисника ОСОБА_8.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2022 року в кримінальному провадженні № 12017060060000071 за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 14 січня 2017 року близько 13 год ОСОБА_1, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, виявив лежачого на землі ОСОБА_2, який знаходився у небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість, не надав йому необхідної допомоги і не вжив заходів, необхідних для відведення небезпеки для життя останнього, не повідомив про його стан до закладів охорони здоров`я та інших належних установ для забезпечення надання необхідної допомоги, витягнув останнього з подвір`я та залишив у безпорадному стані на вулиці біля вказаного будинку.
Цього ж дня о 16 год. 50 хв. ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми живота, яка супроводжувалась множинними розривами, фрагментацією печінки та ускладнилась великою внутрішньою крововтратою, помер у медичній установі.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Постановою Верховного Суду від 07 липня 2020 року ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2022 року вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та про закриття зазначеного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України.
В обґрунтування касаційної скарги зазначається про те неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказується, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України, оскільки відсутні будь-які дані, що при своєчасному наданні медичної допомоги потерпілий міг залишитися живим. Зазначається, що під час досудового розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - відомості про злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України, не внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так само, як і дані про зміну підозри; відсутні постанови про призначення груп прокурорів і слідчих і наведені порушення залишені без належної уваги судами першої та апеляційної інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав свою касаційну скаргу, зазначив, що судом апеляційної інстанції не виконані вказівки суду касаційної інстанції.
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу захисника.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.