ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 214/5104/21
провадження № 51-1979км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7.,
прокурора ОСОБА_8.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040230000783, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК,
за касаційними скаргами прокурора й засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Також суд вирішив питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду 22 березня 2020 року приблизно о 06:45 ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1, у світлий час доби слідував по мокрому асфальтному покриттю проїзної частини дороги вул. Дарвіна з боку вул. Волгоградської в напрямку просп. Миру в м. Кривому Розі зі швидкістю приблизно 67,5 км/год, не врахував складної дорожньої обстановки та, виїжджаючи на ліве закруглення дороги, не обрав безпечної швидкості, яка б дозволяла йому контролювати рух автомобіля і безпечно керувати ним на мокрій дорозі, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б) д), 12.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Унаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 допустив неконтрольований занос автомобіля, що призвело до виїзду на зустрічну смугу та зіткнення із зустрічним автомобілем "Daewoo Sens", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, у якому перебувала пасажир ОСОБА_3 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Між порушенням ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень є прямий причинний зв`язок.
28 квітня 2022 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги прокурора і потерпілої, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме порушенням права засудженого ОСОБА_1 на захист.
За доводами прокурора, засуджений має психічні вади та певні розлади поведінки і психіки й, з огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою.
Прокурор вказує, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 31 травня 2021 року № 204 засуджений ОСОБА_1 у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності 05 квітня 2016 року пройшов амбулаторну судово-психіатричну експертизу в КЗ "Гейківська ПЛ" ДОР" і йому встановлено діагноз "легка розумова відсталість".
Зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ч. 4 ст. 405 КПК, оскільки 28 квітня 2022 року провів судові дебати та закінчив апеляційний розгляд без участі захисника обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. При цьому суд не з`ясував думки прокурора про можливість проведення апеляційного розгляду без участі захисника.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
Наводить доводи про порушення його права на захист внаслідок недотримання судом положень п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК, які є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі прокурора.
Крім того, засуджений зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 75 КК належним чином не врахував усіх відомостей про його особу, зокрема того, що він закінчив середню загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків, працював на гірничо-збагачувальному комбінаті за фахом, з 2010 року на власному мікроавтобусі розвозив хліб, останній рік працював автомеханіком, у 1995 році мав діагноз "олігофренія в ступені легкої дебільності", взятий під нагляд у "Д" групи обліку й досі перебуває під наглядом.
Позиції учасників судового провадження
У засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважала, що подані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час
і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія судів дійшла таких висновків.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
За приписами ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою.
Суд відхиляє викладені в касаційних скаргах доводи, які зводяться до твердження про порушення права обвинуваченого на захист у ході апеляційного розгляду.
Згідно з підпунктом (с) пункту 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Як передбачено п. 13 ч. 1 ст. 7 та ст. 20 КПК, однією із засад кримінального провадження є забезпечення права обвинуваченого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані не лише роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права, але й забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Згідно з пунктами 3, 5 ч. 2 ст. 52 КПК обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020040230000783 було встановлено, що згідно
з довідкою КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР" ОСОБА_1 з 1995 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом "легка розумова відсталість в ступені легкої дебільності". У зв`язку з цим з огляду на положення п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК постановою слідчого від 21 травня 2021 року було залучено захисника для захисту ОСОБА_1 як особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (т. 2, а.п.138, 139).
Для вирішення питання про наявність у підозрюваного ОСОБА_1 психічного захворювання та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними у цьому кримінальному провадженні постановою слідчого від 25 травня 2021 року було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу (т. 2, а.п.154, 155).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 31 травня 2021 року № 204 ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому за ч. 2 ст. 286 КК діяння і на момент проведення експертизи не страждав, може усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 2, а.п. 156-158).
Прокурор та засуджений безпідставно посилаються на висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 05 квітня 2016 року КЗ "Гейківська ПЛ" ДОР", згідно з яким ОСОБА_1 встановлено діагноз "легка розумова відсталість". Указана експертиза була проведена в іншому кримінальному провадженні у 2016 році. Сторона захисту і прокурор необґрунтовано виходять із того, що психічний стан засудженого необхідно визначати за результатами дослідження, яке не характеризує психічний стан ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому за ч. 2 ст. 286 КК злочину та судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
За приписами ст. 242 КПК експертиза в конкретному кримінальному провадженні проводиться у випадках та порядку, передбачених ст. 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, а стосовно визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, проведення експертизи є обов`язковим.
Висновок експерта не має наперед встановленої сили, не має переваг перед іншими доказами, виключної обов`язковості для суду й оцінюється разом з іншими доказами за правилами, передбаченими ст. 94 КПК. Водночас законодавець прямо вказує на необхідність мотивування незгоди з ним (п. 10 ст. 101 вказаного Кодексу).
Поєднання окремих різновидів знань - формальних процесуальних у сфері призначення
і проведення експертизи та науково-методичних щодо вирішення змістовної складової сутнісних питань, розв`язання яких доручено експерту, зумовлює оцінювання судом висновку експерта з двох сторін - формально-процесуальної та сутнісної, предметно-спеціальної.
Водночас ні сторона захисту, ні прокурор не ставлять під сумнів дотримання приписів кримінального процесуального закону як з формального процесуального аспекту щодо порядку його отримання стороною обвинувачення, так і стосовно правильності висновку експерта із сутнісної (науково-технічної та методичної) точки зору.
За змістом висновку судово-психіатричного експерта від 31 травня 2021 року № 204 у ході спеціального дослідження було належним чином враховано як відомості з медичної документації, згідно з якою ОСОБА_1 з 1995 року перебував під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом "легка розумова відсталість", так і теперішній стан його психіки.
Враховуючи, що експерти, які проводили експертизу від 31 травня 2021 року, попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК, учасники кримінального провадження не оспорюють вказаного висновку, не стверджують про його недопустимість, у колегії суддів відсутні підстави не враховувати викладені в ньому висновки.
Отже твердження про те, що ОСОБА_1 є особою, яка внаслідок психічних вад не здатна повною мірою реалізувати свої права, не підтверджується належними доказами.
За встановленої судом відсутності у засудженого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, безпідставними є твердження про те, що засуджений ОСОБА_1 не здатний повною мірою реалізувати свої процесуальні права, а отже, необґрунтованими є доводи про обов`язкову участь захисника в цьому кримінальному провадженні з підстав, визначених положеннями п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК.