Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 127/4084/20
провадження № 61-5219св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2022 року, ухваленого у складі судді Жмудя О. О., та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" трикімнатна квартира, загальною площею 59,9 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_5, була зареєстрована за ТОВ "Кредитні ініціативи",
Правовою підставою для реєстрації права власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на нерухоме майно є відповідне застереження в договорі іпотеки від 04 червня 2007 року (п.п.5.2.1.) із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 червня 2019 року №170781896, було зареєстровано право власності за ТОВ "Кредитні ініціативи", а саме на трикімнатну квартиру, загальною площею 59,9 кв. м, житловою площею
42,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що оскільки законним власником даної квартири є ТОВ "Кредитні ініціативи", в силу статті 317 ЦК України відповідачі втратили право власності на квартиру, одночасно і втратили право користування нею.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою, загальною площею 59,9 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня
2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду
від 11 травня 2022 року, у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено наявність передбачених Житловим кодексом України (далі - ЖК України) підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
10 червня 2022 року ТОВ "Кредитні ініціативи" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року (надійшла до суду 14 червня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі не є власниками спірної квартири, своїми діями порушують право ТОВ "Кредитні ініціативи" на володіння, користування та розпорядження квартирою.
Також заявник зазначає, що у відповідачів є інше житло, а тому принцип статті 109 ЖК України в частині надання іншого житла не застосовується.
Підставами касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі
№ 442/328/19 (провадження № 61-17888св19), від 27 січня 2021 року
у справі № 754/14503/16-ц (провадження № 61-12738св19), від 09 червня 2021 року у справі № 347/1073/19 (провадження № 61-11931св20),
від 23 червня 2021 року у справі № 279/2993/19 (провадження
№ 61-6415св20).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без руху.
28 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Вінницького міського суду Вінницької області.
22 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5
04 червня 2008 року укладено іпотечний договір.
Відповідно до пункту 1.1 даного договору сторони уклали цей договір згідно з кредитним договором № 06-2.1/486 від 04 червня 2007 року, згідно якого банк (іпотекодержатель) надав ОСОБА_5 (іпотекодавцю) кредит у сумі 44 000 євро.
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю цілу трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ТОВ "Кредитні ініціативи".
Правовою підставою для реєстрації права власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на нерухоме майно є відповідне застереження в договорі іпотеки від 04 червня 2007 року із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Іпотекодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 червня 2019 року № 170781896 право власності на домоволодіння, загальною площею 59,9 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Кредитні ініціативи".
31 січня 2020 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направило вимогу за № 1552 про добровільне виселення на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, повідомивши, що у випадку невиконання ними даної вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення.
Відповідно до довідки № 3968 від 03 грудня 2019 року про склад сім`ї та реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце реєстрації відповідачів за вищевказаною адресою також підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання
від 21 лютого 2020 року та № 170 від 10 лютого 2021 року.
Згідно висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 серпня 2020 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним визнання дитини ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.