Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 753/11250/14-ц
провадження № 61-6568св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, начальник відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Мацюк Олена Володимирівна, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Рубан Любов Іванівна, Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі міста Києва,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2022 рокуу складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції
у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві), начальника відділу ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Мацюк О. В., державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Рубан Л. І. (державний виконавець), Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовнузаяву мотивованотим, що 26 лютого 2010 року Дарницьким районним судом містаКиєва було видано судовий наказ у справі
№ 2н-201/10 про стягнення на його користь з ОСОБА_3
268 000,00 дол.США, що за офіційним курсом Національного банку Українистаном на 15 лютого 2010 року становило 2 144 000,00 грн,заборгованості за договором позики від 03 квітня 2008 року, 850,00 грн державного мита та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
06 квітня 2010 року державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ
у містіКиєві Рубель І. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28 квітня 2010 року - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
06 грудня 2010 року позивач усно повідомив начальнику ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Мацюк О. В., що боржник ОСОБА_3 має на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та інші квартири і просив не знімати арешт з майна боржника. Аналогічну за змістом письмову заяву він зареєстрував в канцелярії відділу.
Цього ж дня державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва
Рубан Л. І. винеслапостанову про повернення виконавчого документастягувачу у зв?язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо накласти стягнення,та зняття арештуз майна боржника.
Наступного дня,07 грудня 2010 року, боржник ОСОБА_3 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому виконавче провадження було відновлено, однак майна боржника, на яке б можна було звернути стягнення, протягом чотирьох років не виявлено, у зв`язку з чим постановою про повернення виконавчого документа від 26 вересня 2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач вважає, що незаконними діями та бездіяльністю державних виконавців щодо виконання рішення суду йому завдано матеріальну шкоду.
Розмір шкоди він визначив, посилаючись на те, що звертався до державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві щодо реалізації вказаної квартири боржника, однак отримував відповіді про завантаженість державного органу. Він знайшов особу, яка бажала придбати саме цю квартиру боржника за 140 000,00 дол. США, що було еквівалентно на той час 1 200 000,00 грн. Однак протизаконні дії відповідачів не дозволили йому отримати вказану суму.
Крім того, матеріальна шкода складається з 1 822 751,00 грн заборгованості перед банком, в якому він брав кредит і розраховував його погасити за рахунок повернення боргу ОСОБА_3 та 1 200 000,00 грн вартості його квартири, на яку звернули стягнення для погашення вказаної кредитної заборгованості перед банком.
Також зазначав, що винними діями (бездіяльністю) державних виконавців йому завдано моральну (немайнову) шкоду, яку він оцінив у розмірі
2 000 000,00 грн, та яка полягає у моральних стражданнях і психологічних переживаннях, пов`язаних з відсутністю житла, з якого він був виселений в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, безперспективністю подальшого стягнення з боржника заборгованості на його користь за договором позики в розмірі 268 000,00 дол. США.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету 3 974 351,00 матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю посадової особи ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, 2 000 000,00 грн моральної шкоди, всього 5 974 351,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2016 рокуу складі судді Колесника О. М. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі міста Києва в особі Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 1 136 800 грн матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, 100 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції
у м. Києві, 3 897,60 грн судового збору, а всього 1 240 697,60 грн.
У задоволенні частини позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О. В., державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції
у м. Києві Рубан Л. І., Управління Державної казначейської служби України
у Дарницькому районі м. Києва про відшкодування2 837 551,00 грн матеріальної шкоди та 1 900 000,00 грн моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умисні, винні та неправомірні дії ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві призвели до відчуження арештованої в рахунок виконання судового наказу на користь
ОСОБА_2 квартири боржника ОСОБА_3, чим ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду у розмірі вартості цієї квартири, а саме 140 000,00 дол. США, що складало на день ухвалення рішення
1 136 800,00 грн. Крім того, цими ж діями позивачу завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі статті 1167 ЦК України та розмір якої визначено судом в сумі 100 000, 00 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2016 року змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, за бюджетною програмою 3504030 на користь
ОСОБА_2 1 136 800,00 грн матеріальної шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди, завданих незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції
у місті Києві.
В іншій частині заочне рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, за бюджетною програмою 3504030 на користь
ОСОБА_2 1 136 800,00 грн матеріальної шкоди скасовано.
Справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі міста Києва, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві задоволено частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 902 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю ВДВС Дарницького РУЮ
у м. Києві.
В іншій частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року, яка набрала законної сили, дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві
Рубан Л. І. щодо винесення постанови від 06 грудня 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачу з виконання судового наказу
№ 2н-201/10 визнано неправомірними і зобов`язано вжити заходів щодо скасування цієї постанови.
Апеляційний суд виходив з того, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час виконавчого провадження,
є правопорушення, що включає як складові елементи - шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є,
як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
З урахуванням установлених у справі обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної виконавчої служби.
Оскільки відповідач(орган державної виконавчої служби) ухилився від обов`язку з оплати проведення експертизи, у зв`язку з чим призначена судом експертиза не була проведена, суд апеляційної інстанції визначиврозмір завданої позивачу матеріальної шкоди на підставі наданого ним звіту про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1 902 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Верховного Суду
від 23 жовтня 2018 року рішення Апеляційного суду міста Києва
від 14 грудня 2016 рокускасовано в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині позовних вимогзалишено без змін,
а тому у частині цих вимог не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року Дарницький відділ державної виконавчої служби
у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС у місті Києві) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити
у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
18 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 січня
2020 року у справі № 752/19362/16 (провадження № 61-32702св18).
Також посилається на те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на неповному з`ясуванні фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи учасників справи (органу державної виконавчої служби), неповно з`ясували обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, що призвело до неправильного тлумачення закону, а отже, і неправильного застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи не врахували, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу не є причиною невиконання судового рішення - судового наказу Дарницького районного суду
міста Києва від 26 лютого 2010 року № 2н-201/10, а отже, причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою відсутній, що виключає стягнення матеріальної шкоди.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач та суд, задовольняючи останні, посилаються на те, що державний виконавець належним чином не відреагував на заяву ОСОБА_4 від 06 грудня 2010 року, у якій повідомлено про перебування у власності боржника на праві власності нерухомого майна на житловому масиві " Чайки" та житловому масив "Коцюбинське" у Києво-Святошинському районі Київської області, заявлено клопотання щодо недоцільності зняття арешту з майна боржника. Разом з тим світлокопія заяви від 06 грудня 2010 року, що міститься у справі, немістить штампу вхідної кореспонденції відділу та резолюції керівника відділу, а тому, враховуючи закінчення терміну зберігання виконавчого провадження і відсутності можливості проведення відповідної перевірки, факт надходження цієї заяви, її реєстрація та передача останньої виконавцю не може вважатися доведеним, а обставини, пов`язані з даною заявою, встановленими.
Суд вважав установленим факт неправомості дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, посилаючись на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02квітня 2013 року у справі
№ 753/2492 (провадження № 4-с/753/87/13), разом з тим не врахував,
що у цій справі висновок суду ґрунтується на невиконанні державним виконавцем вимог пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", що є помилковим, оскільки на час винесення державним виконавцем 06 грудня 2010 року оскаржуваної постанови
Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року
№ 606-ХІV діяв в редакції від 03 серпня 2010 року, яка у статті 40 передбачала повернення виконавчого документа стягувачуі, а у статті 47 - винагороду державному виконавцю. При цьому лише 08 березня 2011 року набрав чинності Закон України від 04 листопада 2010 року № 2677-VІ, яким внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження". Тобто при розгляді справи № 753/2492/13 (провадження № 4-с/753/87/13) судом застосовано норми закону, який не діяв на час виникнення спірних правовідносин. Встановлені у цій справі судом порушення (недоліки) мають формальний характер, що не стосується повноти вжитих державним виконавцем заходів під час здійснення виконавчого провадження, ухвала суду не містить висновку про унеможливлення виконання судового рішення з зв`язку з такими діями державного виконавця.
Також не враховано, що укладення 07 грудня 2010 року договору купівлі-продажу належної боржнику квартири та реєстрація 27 січня 2011 року права власності на об`єкт нерухомого майна відбулися з порушенням встановленого Законом порядку, у зв`язку з чим покладення відповідальності за вказані дії на державного виконавця (орган державної виконавчої служби) є безпідставним.
Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) обов`язок виконання судового рішення зі сплати коштів на підставі рішення суду покладено саме на боржника, який повинен погасити заборгованість та відшкодувати стягувачу шкоду, завдану неналежним виконанням рішення суду.
Повнота вжитих державним виконавцем заходів, спрямованих на виконання судового рішення, судами не досліджувалася, що свідчить про недоведеня факту навмисного або внаслідок недбалості їх непроведення.
Натомість за судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва
від 26 лютого 2010 року № 2н-201/10 обов`язок виконання судового рішення та відшкодування шкоди (повернення коштів) покладено саме на
ОСОБА_5 .
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 752/19362/16 (провадження № 61-32702св18), факт невиконання рішення суду боржником не є безумовною підставою для покладення такого відшкодування на виконавчу службу за рахунок держави.
У цьому випадку стягувач, вимагаючи відшкодування шкоди за рахунок держави, фактично підміняє стадію виконання судового рішення стадією розгляду спору по суті до іншого відповідача.
У якості підстав для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій зазначається неможливість звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна(квартиру
АДРЕСА_1, для забезпечення виконання судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2010 року № 2н-201/10, проте наявність такої можливості, а також залежність виконання рішення від останньої судами під час розгляду справи не досліджувалася.Процедура звернення стягнення на нерухоме майно є стадійною, тривалою у часі і не гарантує досягнення бажаного результату (продаж майна), оскільки залежить від низки факторів, зокрема,стану ринку нерухомості, співвідношення попиту і пропозицій, тощо, що перебуває поза межами впливу і відповідальності органу державної виконавчої служби (державного виконавця).