Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/7493/18
провадження № 61-5395св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - виконавчий комітет Ужгородської міської ради,
особа, яка подавала апеляційну скаргу та подала касаційну скаргу, - виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури,
яка є правонаступником Ужгородської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ - Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини), виконавчого комітету Ужгородської міської ради (постійно діючий робочий орган - орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради, структурний підрозділ - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалуЗакарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до судуз позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності.
Позовну заяву мотивували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 26 листопада 1997 року № 180. З метою покращення житлових умов ними здійснено реконструкцію квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2006 року № 209.
Роботи проведено відповідно до затверджених проектів та відповідають будівельним нормам, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, надійні та придатні до безпечної експлуатації, що підтверджується позитивним висновком експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №003744) про можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованої квартири, який міститься у звіті про проведення технічного обстеження об`єкта від 02 березня 2018 року.
Для проведення реконструкції квартири, згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2006 року № 209, ними отримано всі необхідні на той час документи, зокрема - робочий проект, погоджений головним архітектором, технічний звіт про інженерно-геологічні роботи для проектування. Проте остаточний акт прийняття в експлуатацію об`єкта зареєстровано не було через необізнаність про те, що строк дії дозволу впливає на здачу об`єкта реконструкції в експлуатацію, що унеможливлює реєстрацію права власності на реконструйовану квартиру.
За результатами звернення до Управління ДАБК Ужгородської міської ради щодо введення в експлуатацію квартири після реконструкції, здійсненої на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2006 року №209, надано роз`яснення щодо неможливості реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації з тих підстав, що термін дії зазначеного дозволу був встановлений до 31 грудня 2009 року, а відповідно до завершення будівництва такий втратив чинність. Чинним законодавством не передбачено прийняття об`єкта до експлуатації шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за дозволом, що втратив чинність.
Зазначене перешкоджає їм реалізувати своє право власності, гарантоване Конституцією України, зокрема щодо реєстрації об`єкта права власності,
що і стало підставою для звернення до суду з позовом за захистом цих прав та законних інтересів.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати за ними, по Ѕ частці за кожним, право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,00 кв. м, житловою площею 32 кв. м, що складєються з коридора, площею 12,90 кв. м, житлової площі - 16,50 кв. м, житлової площі - 15,90 кв. м, комори, площею 1,80 кв. м, ванної кімнати, площею 6,00 кв. м, кухні, площею 9,90 кв. м.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 09 червня 2020 року у складі судді Фазикош О. В. позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, по Ѕ частці за кожним, право власності на реконструйовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 63,00 кв. м, житловою площею 32 кв. м, що складається з коридора, площею 12,90 кв. м, житлової площі 16,50 кв. м, житлової площі 15,90 кв. м, комори, площею 1,80 кв. м, ванної кімнати, площею 6,00 кв. м, кухні, площею 9,90 кв. м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами здійснено саме реконструкцію належної їм квартири відповідно до робочого проекту та дозволу на такі роботи, вказані роботи не є самочинним будівництвом, оскільки наявна вся погоджувальна документація. Крім того, роботи проведені на момент дії дозволу на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2006 року № 209 та відсутні порушення і відхилення від затвердженого проекту, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження
від 20 листопада 2019 року та висновком експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 . Органом державного архітектурно-будівельного контролю не видавався припис позивачам про усунення будь-яких порушень, також цей орган не звертався з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта.
Відповідачем не надано доказів того, що орган державного архітектурно-будівельного контролю видавав припис про усунення будь-яких порушень позивачами або звертався з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта. Також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що внаслідок визнання за позивачами права власності на зазначений об`єкт будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на реконструйовану квартиру, суд першої інстанції констатував відсутність
у квартири за адресою: АДРЕСА_2, ознак самочинного будівництва, оскільки будівництво мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища здійснено на підставі відповідних дозвільних документів та проекту, об`єм нерухомості збудований без ознак порушень будівельних норм та правил, сама споруда збудована за цільовим призначенням відповідно до дозвільних документів. Відмова уповноваженим органом на введення об`єкта в експлуатацію була мотивована закінченням строку дії дозволу, проте роботи проведені фактично в період дії такого дозволу, згідно з наданим звітом про проведення технічного обстеження.
При ухваленні рішення суд першої інстанції врахував звіт про проведення технічного обстеження від 20 листопада 2019 року, складений експертом Ольховик О. І. за результатами технічного обстеження спірного об`єкта нерухомості, згідно з яким встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури (далі - прокурор), у грудні 2020 року подав на це рішення апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ - Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини), виконавчого комітету Ужгородської міської ради (постійно діючий робочий орган - орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради, структурний підрозділ - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради).
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури, яка є правонаступником Ужгородської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ - Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини), виконавчого комітету Ужгородської міської ради (постійно діючий робочий орган - орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради, структурний підрозділ - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради) на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності закрито.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що прокурором не дотримано принципу попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, яке повинно передувати такому зверненню до суду, що прямо суперечить вимогам, зазначеним
у частині четвертій статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та фактично не надано можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання апеляційної скарги або аргументованого повідомлення про відсутність такого порушення.
Прокурором не доведено підстави представництва інтересів держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ - Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини) та виконавчого комітету Ужгородської міської ради (постійно діючий робочий орган - орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради, структурний підрозділ - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради), зокрема не подано доказів, які б підтверджували про невиконання або неналежне виконання зазначеними органами,
які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із здійсненням державного контролю охорони культурної спадщини, містобудування та архітектури.
Оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за поданою прокурором апеляційною скаргою на підставі пункту 2 частини першої
статті 362 ЦПК України (апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати).
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що за матеріалами справи реконструкція квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища здійснено позивачами на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10 березня 2006 року
№ 81 та дозволу на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2006 року № 209 в термін дії дозволу, тобто до 31 грудня 2009 року, а Історико-архітектурний опорний план м. Ужгорода Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів, затверджений рішенням Ужгородської міської ради 09 листопада 2015 року, яке в подальшому скасовано в судовому порядку, тобто вже після отримання позивачами дозволу на здійснення реконструкції квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу про закриття апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
11 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладениху постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі
№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19),а також у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19 (провадження
№ 61-19357св20), від 07 липня 2021 року у справі № 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21), від 08 вересня 2021 року у справі
№ 308/9892/16 (провадження № 61-1245св21).
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття апеляційного провадження. Апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те,
що дії прокуратури суперечать принципу попереднього повідомлення, яке повинно передувати зверненню прокурора з апеляційною скаргою.
До апеляційної скарги було приєднано повідомлення окружної прокуратури, згідно із яким повідомлення відповідним органам скеровано 30 грудня
2020 року, тобто коли і саму апеляційну скаргу (30 грудня 2020 року).
Фіксування згоди на представництво інтересів держави або бездіяльність відповідних органів щодо оскарження судового рішення протягом розумного строку не передбачено законодавством України.
Законом не передбачено обов`язку прокурора отримувати відповідь на повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідач у справі виконавчий комітет Ужгородської міської ради в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, заявлених у цій справі, та відповідно до доводів поданого відзиву просив відмовити у задоволенні позову. Проте не оскаржував судове рішення від 09 червня
2020 року, що свідчить про зволікання виконати покладений законом обов`язок щодо захисту інтересів держави, що підтверджує факт бездіяльності компетентного державного органу та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Уповноважені органи усунулися від обов`язку захищати інтереси держави в суді, що є свідченням їх бездіяльності та підставою для представництва цих інтересів прокурором.
Наявність обґрунтованої загрози порушень інтересів держави у сфері охорони об`єктів культурної спадщини є достатньою підставою для звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі уповноважених органів, які не були залучені до участі у справі.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири
АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 26 листопада 1997 року № 180.
Також співвласником зазначеної квартири була ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадщину після якої відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли ОСОБА_1 чоловік спадкодавця та ОСОБА_2 її дочка.
На підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради
від 10 березня 2006 року № 81 та дозволу на виконання будівельних робіт
від 21 грудня 2006 року № 209 позивачі здійснили реконструкцію значеної квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища.
Надалі позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою від 09 грудня 2011 року до Ужгородської міської ради про надання поштової адреси (квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до копії архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21 грудня 2011 року № 475 "Про надання поштової, тимчасової адреси", було надано тимчасову адресу: квартира АДРЕСА_3, на проектовану мансарду. Крім того, відповідно до копії архівного витягу рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 лютого 2012 року № 37 "Про надання поштової, тимчасової адреси, зміна рішення" внесено зміни у рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21 грудня
2011 року № 475 "Про надання поштової, тимчасової адреси" та зазначено номер будинку на АДРЕСА_4 .
Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження об`єкта від 02 березня 2018 року, складеного експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_3 за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта (житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 ), встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до довідки структурного підрозділу КП Ужгородської міської ради Архітектурно-планувальне бюро від 05 вересня 2018 року № 763 квартира
АДРЕСА_5 розташована в окремій будівлі з окремим входом, обладнана окремими мережами та приладами обліку для її узаконення виготовлено технічний паспорт.
Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження від 20 листопада
2019 року експерта Ольховик О. І. об`єкт обстеження: квартира АДРЕСА_1, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Крім того, вказується, що об`єкт був збудований у період 2007-2009 років, клас наслідків (відповідальності) об`єкта СС1.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12 лютого
2020 року № 64 внесено зміни до пункту 27 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26 листопада 1997 року
№ 26, а саме: замість прізвищ " ОСОБА_5" читати " ОСОБА_6", замість імені " ОСОБА_7" - " ОСОБА_8".
На підставі цього рішення внесено виправлення в свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26 листопада
1997 року № 26. Вказане підтверджено витягом з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12 лютого 2020 року № 64 та свідоцтвом про право власності на житло від 26 листопада 1997 року з виправленнями технічних описок, здійсненими на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12 лютого 2020 року
№ 64.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом перегляду у касаційному порядку у цій справі є ухвала Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури, поданою в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2020 року, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки судом було виявлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених органів. Апеляційний суд дійшов висновку, що подану прокурором апеляційну скаргу слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено,