Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 761/39551/21
провадження № 61-9711св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
заінтересована особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Назаренко Мар`яна Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М.,
Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, заінтересована особа - ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису.
Заяву мотивовано тим, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який рішенням Святошинського районного суду міста Києва
від 10 грудня 2020 року у справі № 591/4388/20 розірвано. У шлюбі у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_3 почав себе агресивно поводити по відношенню до неї, що призвело, у тому числі і до розірвання шлюбу. Таке ж ставлення продовжується і після розірвання шлюбу. При цьому зазначену поведінку, у тому числі застосування фізичної сили, колишній чоловік демонструє при дитині, що впливає на її психо-емоційний стан, син засмучується, стає тривожним та замкнутим.
Вказувала, що агресія ОСОБА_3 по відношенню до неї проявлялася та проявляється у тому, що він загрожував та загрожує їй нанести тілесні ушкодження та вбити, демонструючи при цьому силу, агресію, хапаючись за небезпечні предмети. Також колишній чоловік загрожував та загрожує викрасти їх спільного сина, вивезти його за кордон. При цьому ОСОБА_3 також розповсюджував та розповсюджує приватну інформацію про неї; поширював та поширює неправдиву інформацію серед громадян та правоохоронних органів про неї. Також він систематично вчиняв та вчиняє психологічне насильство, яке полягає у залякуванні та переслідуванні колишньої дружини та дитини, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, називає заявницю образливими словами.
Також зазначала, що внаслідок зазначених протиправних дій зі сторони свого колишнього чоловіка вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень та заявами про проведення із ОСОБА_3 профілактичних бесід щодо неприпустимості таких дій відносно неї та сина ОСОБА_2 . Однак її неодноразові звернення до правоохоронних органів не припинили протиправних дій ОСОБА_3, він продовжує здійснювати насильство щодо неї та їхньої малолітньої дитини.
Вказувала, що 30 липня 2021 року ОСОБА_3
з торгівельного центру "Ретровіль", який розташований за адресою:
АДРЕСА_1, забрав їхнього сина для спілкування, не повернув його та не повідомляє про його місце проживання. Сину лише три роки,
а тому, розлучивши дитину з матір`ю, ОСОБА_3 додатково наніс дитині психологічне насильство.
Зазначала, що її колишній чоловік протягом тривалого часу завдавав та завдає спільній дитині ОСОБА_2 психологічне насильство, а їй фізичне і психологічне насильство, у зв`язку з чим остання звернулась до суду із вказаною заявою.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, просила суд видати відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 обмежувальний припис, яким:
- заборонити ОСОБА_3 особисто та через третіх осіб розшукувати та/або переслідувати малолітнього ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, якщо він за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривднику;
- заборонити ОСОБА_3 особисто та через третіх осіб розшукувати та/або переслідувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- обмежити ОСОБА_3 спілкування з постраждалою малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;
- застосувати приписи пункту 5 частини першої статті 430 ЦПК України та допустити негайне відібрання дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_3 та будь-яких третіх осіб для повернення дитини ОСОБА_2 до попереднього місця проживання з матір`ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада
2021 року у складі судді Мальцева Д. О. заяву ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису задоволено частково.
Видано відносно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на шість місяців, яким:
- заборонено ОСОБА_3 особисто та через третіх осіб розшукувати та/або переслідувати ОСОБА_1, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та
в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
В іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою психологічного насильства щодо заявниці. На спростування доводів заявниці у вказаній частині жодних доказів заінтересованою особою подано не було, а існування інших обставин належними та допустимими доказами не було підтверджено.
Водночас суд вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви
в частині обмеження побачень та спілкування колишнього чоловіка з їх спільним сином, оскільки не були підтверджені наявними в матеріалах справи доказами обставини щодо вчинення останнім по відношенню до сина дій, які мають ознаки домашнього насильства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року в оскаржуваній частини скасовано та постановлено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису стосовно неї залишено без задоволення.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вчинення ОСОБА_3 навмисного тривалого домашнього насильства відносно заявника та не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створити небезпеку для ОСОБА_1, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.
Зазначені заявником заходи обмежувального припису - це по суті вирішення спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, який має вирішуватися у загальному позовному провадженні.
А звернення до суду з вимогами щодо застосування обмежувальних заходів задля забезпечення доказової бази для розгляду іншої справи не відповідає принципу добросовісності учасників судового розгляду, а тому не допускається.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року оскаржувалося ОСОБА_3, та переглядалося апеляційним судом, лише в частині задоволення заяви ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Назаренко М. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив фактичних обставин справи та помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що 30 липня 2021 року ОСОБА_3
з торговельного центру "Ретровіль", який розташований за адресою:
просп. Правди, 47, м. Київ, забрав їхнього сина для спілкування та не повернув його їй, не повідомляє про його місце проживання.
Вказує, що до розірвання шлюбу та після розірвання шлюбу, а саме
з листопада 2019 року, їхній син проживав з нею, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня
2020 року у справі № 591/4388/20 про розірвання шлюбу, що свідчить про те, що малолітня дитина з маленького віку психологічно звикла проживати
з матір`ю, яка кожного дня піклувалася про свого сина.
На момент, коли ОСОБА_3 забрав дитину, сину було лише три роки, а тому, розлучивши дитину з матір`ю, ОСОБА_3 додатково наніс дитині психологічненасильство.Зазначене підтверджується її заявами до правоохоронних органів.
Намагання силовими методами змінити самостійно постійне місце проживання дитини, на її думку, є психологічним насильством, яке призводить до психологічних страждань. Порушуються права дитини, яка має право на постійне місце проживання, постійні соціальні зв`язки, емоційні стосунки з обома батьками - і з матір`ю, і з батьком, а також наноситься шкода психологічному здоров`ю матері, яка страждає від розлуки з дитиною.
Оскільки викрадення ОСОБА_3 спільної дитини мало місце у липні 2021 року, вказане свідчить про те, що спір щодо визначення місця проживання дитини міг мати місце лише з цього часу. Водночас, як свідчать обставини та долучені до матеріалів справи докази, агресія ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 та вчинення ним протиправних дій почалися значно раніше. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами вбачається виключно спір про визначення місця проживання дитини та про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою з метою накопичення доказової бази, не відповідає дійсності, обставинам справи та доказам, долученим до заяви.
Зазначає, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Назаренко М. В., посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 21-28).
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія
НОМЕР_1, виданим 30 серпня 2018 року Київським районним у м. Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 29).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня
2020 року (справа № 591/4388/20) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який було легалізовано в районному сімейному суді суду першої інстанції Вищої Судової Ради Держави Катар за номером 3519/2017, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання
ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), починаючи стягнення
з 21 липня 2020 року і до досягнення дитиною ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір
в сумі 840,80 грн.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця допущено негайному виконанню.
В матеріалах справи наявні дані про примусове виконання вказаного рішення, наявну у ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на користь заявника (а.с. 51, 52).
Згідно з талоном-повідомленням Єдиного обліку від 24 червня 2020 року
№ 623 ОСОБА_1 зверталась до управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з письмовою заявою, в якій повідомила про те, що ОСОБА_5 без дозволу здійснює розповсюдження стороннім особам приватної інформації із листувань
в соціальних мережах. Дзвонить та висловлює погрози (а.с. 31).
За інформацією Головного управління Національної поліції України, наведеною в листі від 02 листопада 2021 року № 352аз/125/12/02-2021, ОСОБА_1 зверталась 04, 05 квітня 2021 року та 13 жовтня 2021 року на спеціальну лінію "102" з повідомленнями щодо викрадення дитини та просила перевірити дані вивозу дитини за кордон (а.с. 42, 43).
Відповідно до листа Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 22 жовтня 2021 року
№ 7498/125/51/05-2021 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 зверталась до Оболонського управління поліції із заявою про проведення роз`яснювальної бесіди з колишнім чоловіком ОСОБА_6 . Також 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 зверталась на спеціальну лінію "102" з повідомленням щодо викрадення дитини її колишнім чоловіком (а.с. 44).
За даними Головного управління Національної поліції України в Сумські області, наведеними в листі від 25 жовтня 2021 року № 76-12аз/20/01-2021, ОСОБА_1 п`ять разів зверталась на спеціальну лінію "102"
з повідомленнями про сварки з колишнім чоловіком ОСОБА_3 . Зокрема, 26 січня 2020 року щодо погроз забрати дитину та сварку (по прибуттю заявниця повідомила, що конфлікт вичерпано);
24 червня 2020 року - щодо розповсюдження ОСОБА_3 без її дозволу стороннім особам приватної інформації відносно неї (за результатами вивчення керівництвом не встановлено даних, які вказували б на наявність кримінального правопорушення); 03 липня
2020 року - щодо погроз ОСОБА_3 фізичною розправою над нею (заявнику були надані роз`яснення, після чого вона повідомила, що більше допомоги поліції не потребує); 08 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомила, що 24 червня 2020 року писала заяву з приводу розповсюдження ОСОБА_3 приватної інформації та погроз (працівниками поліції було здійснено реагування, проте під час телефонної бесіди ОСОБА_1 повідомила, що звернулась з метою отримання інформації щодо попередніх звернень, допомога поліції не потрібна, заявниця зробила відміну виклику) (а.с. 45, 46).
Окрім того, ОСОБА_1 30 вересня 2021 року та 27 жовтня 2021 року подавала заяви до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 щодо викрадення дитини (а.с. 32-34, 39, 40). З листів Подільського від 30 управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві вересня 2021 року та від 26 жовтня 2021 року вбачається, що під час розгляду підстав внесення відомостей до ЄРДР, які передбачені частиною першою статті 214 КПК України, не виявлено, ознаки кримінального правопорушення відсутні
(а.с. 38, 41).
Також відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року, поданої до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, заявник просить вжити усіх належних заходів для припинення вчинення щодо неї домашнього насильства у вигляді психологічного насильства та викрадення дитини (а.с. 35, 36). За даними Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, наведеними в листі від 08 вересня 2021 року
№ Б-5559-Кц/125/55/05-21, зареєстровано звернення ОСОБА_1 та вказано, що таке ж звернення зареєстровано Подільським управлінням поліції управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (а.с. 37).
Відповідно до довідки від 28 вересня 2021 року № 051/043-085зв, виданої Київським міським центром гендерної рівності, запобігання та протидії насильству (КМЦГР), ОСОБА_1 на той час перебувала у Кімнаті кризового реагування для осіб, що постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (а.с. 30).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;