Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 372/4143/18
провадження № 61-5295св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради.
На підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217211, площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217210, площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028.
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року за № 6390 та № 6385 відчужили належні їм земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 на користь ОСОБА_4 .
Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року ОСОБА_4 23 червня 2009 року видано нові державні акти на право власності серії ЯЖ № 676087 на площу 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та серії ЯЖ № 691913 на площу 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028.
В подальшому ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 30 червня 2009 року № 1289 та від 01 липня 2009 року № 1320 відчужив належні йому земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 на користь ОСОБА_1 .
На підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку (згідно договорів купівлі-продажу) ОСОБА_1 об`єднано земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 в земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064.
Інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064 відсутня.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру власником земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064 є ОСОБА_1 .
Позивач вказував, що аналізом додержання вимог земельного законодавства на території Української міської ради Обухівського району Київської області встановлено, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є незаконним та повинно бути визнане судом недійсним, так як спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній зоні та розташована на відстані менш ніж 100 метрів до найближчої водойми й, відповідно, у Обухівської ради були відсутні повноваження на передачу у власність громадян землі, яка відноситься до прибережної смуги р. Дніпро.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року у складі судді Зінченко О. М. позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради" в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028.
Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064, яка розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" в частині надання земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_2 загальною площею 0,24 га для ведення індивідуального садівництва прийнято всупереч вимог статей 20, 59, 60, 84, 118, 149 ЗК України та статей 88, 89 ВК України.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка накладається на 100 метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на р. Дніпро, Обухівська районна державна адміністрація не є її розпорядником, а отже не мала права розпоряджатися землями, переданими у власність ОСОБА_3, ОСОБА_5, тому місцевий суд дійшов висновку, що існують правові підстави для витребування земельної ділянки, яка утворилась внаслідок об`єднання земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_2, оскільки така вибула із власності держави поза волею власника.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевим судом не було враховано, що р. Стугна є окремим водним об`єктом - малою річкою, а не затокою Канівського водосховища на р. Дніпро, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 метрів.
Враховуючи те, що витребувана місцевим судом земельна ділянка знаходиться поза межами захисної прибережної захисної смуги р. Стугна, тобто не є землею водного фонду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не може бути витребувана у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1, а отже відсутні підстави вважати, що спірне розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийнято в супереч вимогам закону.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року № 2345/0/226-21 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзізаступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що з листа КДП "Київгеоінформатика" від 09 листопада 2018 року за № 01-01/268 зі схемою накладання вбачається, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах 100 метрової зони від урізу води як станом на 2008 рік, так і на 2017 рік.
Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи позовної заяви щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального садівництва за рахунок земель водного фонду, обмежився лише тим, що водний об`єкт, який розташований у безпосередній близькості до земельної ділянки, є р. Стугна, а не затокою Канівського водосховища р. Дніпро. Разом із тим, вказана обставина не може безумовно свідчити про необгрунтованість позовних вимог та виключати факт віднесення спірних земель до категорії водного фонду.
Заявник вказує, що в основу висновку щодо розташування спірної земельної ділянки поза межами прибережної захисної смуги р. Стугна суд поклав інформацію Інституту водних проблем і меліорації з листа від 03 квітня 2019 року № 188/01, у якому вказано, що межі спірної земельної ділянки, враховуючи інформацію публічної кадастрової карти України, знаходяться поза межами прибережної захисної смуги р. Стугна.
Проте, варто врахувати, що згідно аналітичного шару "Умовна прибережна захисна смуга" з публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка значною мірою розташована в межах нормативно визначеної прибережної захисної смуги водного об`єкта (додаток 1). Будь-якої іншої інформації, яка б вказувала на розташування спірної земельної ділянки поза межами прибережної захисної смуги, публічна кадастрова карта України не містить, що ставить під обґрунтований сумнів інформацію Інституту водних проблем і меліорації, яку суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, у тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_2, загальною площею 0,24 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано їм у власність вищевказані земельні ділянки.
На підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217211 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217210 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028.
Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року за № 6390 та № 6385 відчужили належні їм земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 на користь ОСОБА_4 .
Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року ОСОБА_4 23 червня 2009 року видано нові державні акти на право власності серії ЯЖ № 676087 на площу 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та серії ЯЖ № 691913 на площу 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028.
В подальшому ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 30 червня 2009 року за № 1289 та від 01 липня 2009 року № 1320 відчужив належні йому земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 на користь ОСОБА_1 .
В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку (згідно договорів купівлі-продажу) ОСОБА_1 об`єднано земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0027 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0028 в земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064.
Інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064 відсутня.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру власником земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0064 є ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Згідно з пунктом "а" статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.
Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.