Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 761/30419/19
провадження № 61-9836 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції України у м. Києві, Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2018 року вона прийшла до відділення акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") по просп. Перемоги, 27а у м. Києві, щоб отримати банківську картку для виплати пенсії ОСОБА_2 замість тієї, що залишилась у банкоматі.
Вона надала необхідні документи у відділенні банку для отримання пенсії, проте пенсію видати відмовились на тій підставі, що у довіреності не було зазначено про отримання пенсії. У той же день було викликано поліцію до відділення, проте заява про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесена не була.
Повторно 14 березня 2019 року вона прибула до відділення АТ "Приватбанку" для вирішення питання, проте воно вирішене не було і вона викликала працівників поліції, які також не внесли її заяву до ЄРДР.
Вона звернулась до суду із скаргою щодо неправомірних дій працівників Шевченківського управління поліції та постановою слідчого судді у справі № 761/11916/19 її скаргу було задоволено.
Посилалась на положення частини шостої статті 1176, 1167, 1173 ЦК України, вказувала, що упродовж 10 місяців працівники правоохоронних органів не притягують до відповідальності працівників банку. Унаслідок неотримання пенсії, вона не мала можливості придбати ліки та продукти харчування прикутому до ліжка інваліду ІІ групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такими неправомірними діями відповідачів їй було завдано також моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 50 тис. грн на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невнесенні до ЄРДР заяв про злочин, скоєний працівниками АТ КБ "Приватбанк", не проведенні досудового розслідування; стягнути з відповідача на її користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року у складі судді Притули Н. Г. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі її усної заяви про кримінальне правопорушення від 04 жовтня 2018 року свідчить про реалізацію останньою можливості оспорення процесуальної діяльності правоохоронного органу і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.
Сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
Таким чином, судом не встановлено дій з боку Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди на підставі статей 1176, 1167, 1173 ЦК України.
Чинне законодавство України не покладає на Державну казначейську службу України та Головне управління державної казначейської служби в м. Києві, як структурний підрозділ, відповідальність за юридичні особи, створені державою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним рішенням суду, 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року у зазначеній справі відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення районного суду оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень 25 травня 2020 року. Згідно з супровідним листом вбачається, що оскаржуване рішення направлено сторонам 16 квітня 2020 року, тобто в день його проголошення. Заявник є стороною по справі, брала участь у судових засіданнях, про час та місце розгляду справи повідомлена судом першої інстанції належним чином.
Зазначене свідчить про її обізнаність щодо наявності вказаного судового провадження та відповідно про розгляд справи і ухвалення оскаржуваного рішення.
Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня постановлення судового рішення, заявник брала участь у розгляді справи, відсутні підстави вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судовий захист.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/30419/19 з Шевченківського районного суду м. Києва.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із запровадженням карантину через пандемію COVID-19, відсутністю транспортного забезпечення, вона зверталася до суду із заявою про перенесення дати судового засідання, призначеного на 16 квітня 2021 року. Про ухвалене судове рішення їй не було відомо, копію повного тексту вона отримала тільки 19 квітня 2021 року, коли звернулась із відповідною заявою до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року Головне управління Державної казначейської служби подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року у зазначеній справі відмовлено з підстав пропуску річного строку з дня постановлення судового рішення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.