Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 303/9530/21
провадження № 61-3978св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її прабабуся ОСОБА_3, якій належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Будучи єдиною спадкоємицею померлої, заявник звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не змогла її оформити через відсутність правовстановлюючих документів. В подальшому заявник звернулася за правовою допомогою та у відповідь на адвокатські запити дізналася про те, що право власності на вищевказаний будинок оформлено за померлим на момент його прийняття ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року.
На час подання заяви право власності на спірне домоволодіння оформлено за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
У заявника є достатні законні підстави вважати, що рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради № 14 від 11 березня 2005 року є безпідставним та незаконним, оскільки ОСОБА_4 жодного дня не проживав у вказаному будинку і, відповідно, не мав жодних правових підстав для набуття права власності на цей будинок.
Наразі ОСОБА_1 має намір звернутися з позовом до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району та ОСОБА_2 про визнання вказаного рішення сільської ради незаконним та його скасування.
На думку заявника є високий ризик відчуження ОСОБА_2 спірного домоволодіння, оскільки спадщину вона оформила майже через 20 років після смерті батька, лише тоді, коли заявник почала збирати відповідні довідки органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
Заявник просила накласти арешт на домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має намір звернутися з позовом до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року, за яким право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до ОСОБА_4, матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами, є спадкове майно. Суд першої інстанції зробив висновок, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, вживаючи заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне домоволодіння, суд першої інстанції правильно встановив, що вказане домоволодіння є предметом спору у даній справі, існують ризики його продажу, що істотно ускладнить можливість захисту прав та інтересів ОСОБА_1, яка вважає себе єдиною спадкоємницею цього нерухомого майна. Обраний вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки ОСОБА_2 й надалі буде мати право володіння та користування спірним майном, однак буде обмежене лише право відчуження цього нерухомого майна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявником порушено вимоги частини четвертої статті 152 ЦПК України, оскільки вона подала позовну заяву 17 січня 2022 року, а мала подати до 12 січня 2022 року. ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем, як вона стверджує у своїй заяві, так як спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 є її рідна донька ОСОБА_5 . Майно, яке заявник має намір оформити як спадщину після смерті своєї прабаби ОСОБА_3, ніяким чином останній не належало, так як остання його не придбала та не успадкувала, а тим більше, ні прадід заявника ОСОБА_6, ні прабаба заявника ОСОБА_7, ні дід заявника ОСОБА_6 за життя з 1980 року не оскаржували ні свідоцтво на спадщину за законом, оформлене на ім`я їхньої доньки ОСОБА_8, ні договір купівлі-продажу від 17 травня 1980 року, укладений між батьками ОСОБА_2 та їхньою донькою ОСОБА_8 . Заявник не довела намірів ОСОБА_2 відчужити спірне майно або наявність перешкод у виконанні рішення суду, а посилання в заяві про забезпечення позову на можливість відчуження будинку на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 порушила її права. 17 січня 2022 року ОСОБА_1 подала позов про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року "Про оформлення права власності та реєстрації жилого будинку" стосовно домоволодіння в АДРЕСА_1, - оформлення права власності на нього за померлим на момент його прийняття ОСОБА_4 . Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Отже захід забезпечення позову у вигляді арешту домоволодіння не є співмірним із заявленою позивачем вимогою, а тому піддягав скасуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 303/9530/21 витребувано з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи № 303/9530/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.