ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа №808/1505/16
касаційне провадження № К/9901/17087/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (далі - Служба) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Запорізькій області до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання нечинним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Служба звернулася до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати нечинним та скасувати як неправомірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 №0005081701.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Служба послалася на те, що сплата єдиного соціального внеску здійснювалася Службою в залежності від надходжень бюджетних коштів до або під час виплати заробітної плати (пропорційно). Затримка сплати грошових зобов`язань Службою у 2015 році відбулася не з її вини, а з вини несвоєчасного фінансування з бюджету витрат на утримання Служби протягом 2015 року, що викликано нестабільною економічною ситуацією в Україні в цілому.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 №0005081701.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: положення абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого сплата нарахованого єдиного внеску здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов`язку сплати страхових внесків у двадцятиденний строк із дня закінчення звітного періоду у зв`язку із неодержанням страхувальником цих коштів; судом враховано здійснення несвоєчасної сплати не з вини позивача, а також те, що сума недоплати по єдиному внеску за жовтень-грудень 2015 року погашена разом з виплатою заробітної плати за жовтень-грудень 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями за вказані періоди.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містить переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску, який позивач зобов`язаний сплатити до 20 числа наступного місяця, відповідно, наявність або відсутність у позивача поважних причин порушення строку сплати єдиного внеску не впливає на правомірність рішення відповідача про застосування до нього штрафних санкцій та пені.
Служба оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що сплата єдиного соціального внеску здійснювалася Службою в залежності від надходжень бюджетних коштів до або під час виплати заробітної плати (пропорційно). Затримка сплати грошових зобов`язань Службою у 2015 році відбулася не з її вини, а з вини несвоєчасного фінансування з бюджету витрат на утримання Служби протягом 2015 року. Виплата заробітної плати та сплата єдиного внеску здійснювалися Службою у день фактичного отримання (перерахування) їй коштів.
Інспекція не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2022 касаційну скаргу Служби прийняв до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 25.10.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0005081701 від 22.03.2016 було прийняте на підставі частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким до Служби застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 102280,22 грн. за період з 21.10.2015 по 28.12.2015 та нараховано пеню в розмірі 4928,36 грн. (0,1% від суми недоїмки).
Підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок контролюючого органу щодо сплати Службою єдиного внеску із затримкою.
Також, суди встановили, що Служба є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів та перебуває в оперативному управлінні Державного агентства автомобільних доріг України. У зв`язку з отриманням бюджетних коштів із затримкою, виплата заробітної плати та інших платежів, з яких обраховується єдиний внесок, виплачувались Службою із затримкою у зв`язку з несвоєчасним надходженням на казначейські рахунки позивача грошових коштів, що підтверджується відомостями Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області від 06.10.2015. Єдиний соціальний внесок за жовтень - грудень 2015 року позивачем був сплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (копії яких наявні в матеріалах справи) та відображено в відомості нарахування та сплати ЄСВ за вказаний період, проте із порушенням граничного строку, встановленого у статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VІ) єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.