ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/12812/19
адміністративне провадження № К/9901/30960/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 (суддя - Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Файдюк В.В.) у справі №640/12812/19.
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративному суду міста Києва з адміністративним позов до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 №3160369-1305-2615.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у м. Києві відображає норми права, які регулюють спірні правовідносини та зазначає про правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку земельного податку.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно з наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата на номер запису - 04.09.2012 № 20740000000021206.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку позивач з 04.09.2012 є платником єдиного податку третьої групи, ставка єдиного податку 5%, за видами господарської діяльності - діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
Позивач є власником нежитлового приміщення № 63 (в літ. А) загальною площею 52, 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
01.04.2017 між ФОП ОСОБА_1 (наймодавець) та ПП "Буду Позже" (наймач) було укладено договір найму нежитлового приміщення № 1/4/17, згідно з умовами якого наймодавець зобов`язується передати наймачеві в строкове платне користування приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52, 60 кв.м. (об`єкт найму), що належить наймодавцю на праві власності, згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35058799 від 03.08.2012, а наймач зобов`язується прийняти зазначений об`єкт найму, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути об`єкт найму наймодавцю в належному стані. Об`єкт найму надається наймачеві для організації закладу громадського харчування (бар).
Відповідно до додаткових договорів № 1 від 07.03.2018 та № 2 від 07.03.2019 до договору найму нежитлового приміщення № 1/4/17, умови договору були змінені в частині визначення об`єкту найму - приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52, 60 кв.м., разом із земельною ділянкою, на якій розміщена зазначена нерухомість, а також в частині розміру орендної плати та терміну дії договору.
Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 3160369-1305-2615, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2019 рік у розмірі 6360,78 грн.
Зазначене рішення прийнято контролюючим органом з огляду на те, що суб`єкт господарювання, який є власником земельної ділянки та перебуває на спрощеній системі оподаткування, не використовує цю землю для здійснення господарської діяльності, а тому зобов`язаний сплачувати земельний податок.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходили з протиправності нарахування земельного податку згідно з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача з тих підстав, що розрахунок податкового зобов`язання зі сплати земельного податку здійснювався контролюючим органом на підставі інформації, викладеної в листі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського район м. Києва", а не відомостей державного земельного кадастру.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України та Податковим кодексом України.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі
Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки .
У відповідності до вимог пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.