ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 808/3854/16
касаційне провадження № К/9901/41572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 (суддя - Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Чумак С.Ю., Шальєва В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач) звернувся до суду з позовом до Запорізької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі у тексті - Інспекція, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 №0000101702.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і відповідно не підлягає оподаткуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 №0000101702.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та у подальшому анульована, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який підлягає оподаткуванню згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, тоді як тіло кредиту було сплачене позивачем в повному обсязі, у зв`язку з чим нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування, на прощену суму пені є необґрунтованим та безпідставним, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, в касаційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати судові рішення попередніх інстанцій і відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що нормами ПК України закріплено оподаткування саме суми боргу, яка анульована кредитором, будь-яких застережень проте, які саме суми можуть входити до її складу, зокрема, основний борг, нараховані проценти або пеня, немає, тоді як подальша (з 01.01.2015) зміна редакції норми абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не може розцінюватись як законодавче уточнення, а є по-суті зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.12.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд допускає заміну відповідача - Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди установили, що контролюючим органом проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо", за результатами якої 30.11.2015 складено акт перевірки № 52/08/26-1702/ НОМЕР_1 (далі у тексті - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 104 259, 89 грн;
підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 179.1 статті 179 ПК України, що призвело до не подання декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2013 році фізичною особою.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 №0000101702, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 130 494, 86 грн, з яких за основним платежем в сумі 104 259, 89 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 26 234, 97 грн (з яких 170, 00 грн - за неподання декларації).
Підставою для нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб слугували висновки Інспекції, що згідно інформації ЦУБД ДРФО за 2013 рік відносно позивача зазначена сума виплаченого доходу за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо" в сумі 614 642, 74 грн, податковий агент ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", сума нарахованого доходу - 614 642, 74 грн, сума нарахованого та перерахованого податку - 0 грн.
Також, судовими інстанціями установлено, що 27.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та позивачем укладено кредитний договір №014/17-46/298-55, через несвоєчасну оплату кредиту банк нарахував позивачу пеню у розмірі 132 500, 50 грн.
АТ "Райффайзен Банк Аваль" 21.06.2013 повідомив позивача про те, що йому анульовано (прощенно) заборгованість за пенею у розмірі 132 500, 50 грн. Зазначене повідомлення отримано позивачем 21.06.2013 та підписано особисто.