ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа №140/8745/21
адміністративне провадження № К/9901/46142/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №140/8745/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №84711 від 9 серпня 2021 року в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.
Одночасно з адміністративним позовом Товариством було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828 в частині анулювання ліцензії ТОВ "Грандтермінал" на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що анулювання ліцензій на право зберігання пального перешкоджає законній господарській діяльності ТОВ "Грандтермінал", зокрема, унеможливлює здійснення зберігання та відвантаження пального, яке вже наявне на підприємстві. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" задоволено повністю.
Зупинено дію Розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828 в частині анулювання ліцензії ТОВ "Грандтермінал" на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача. Суди вказали, що вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, є вимушеним заходом, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суди прийняли до уваги, що оптова торгівля пальним, а також зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії, а з моменту прийняття оспорюваного позивачем розпорядження, останній позбавлений права, а відтак і можливості на зберігання пального.
Суди попередніх інстанцій акцентували на тому, що анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним позбавляє права позивача надавати послуги із зберігання нафтопродуктів.
Головне управління Державної податкової служби у Київській області у касаційній скарзі не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Зазначає, що спосіб задоволення судами заяви про забезпечення позову є тотожній предмету спору.
Вважає, що судами не досліджено в повному обсязі чи дійсно порушено права підприємства та не наведено обґрунтувань в чому саме полягають обставини, передбачені ч.2 ст.150 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову доводить, що суд виходив з припущень щодо настання негативних наслідків для підприємства у сфері оптової торгівлі нафтопродуктів.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Підставою для відкриття провадження у цій справи слугували посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частинами першою і другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У частині першій статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.