ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/20422/20
адміністративне провадження № К/990/19056/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №640/20422/20
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 (головуючий-суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 (колегія у складі: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач, Міноборони), у якому позивачі позивач просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, викладене у пункті 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 45 від 20.03.2020;
- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між встановленням третьої та другої групи інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погодившись з рішеннями, ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаржник також вказує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 15.11.2021 у справі № 240/336/20, від 03.04.2020 у справі № 640/1596/19 про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку зі встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після). Крім того, 06.04.2022 Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р (ІІ)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20), яким визнав неконституційними приписи пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, відповідно до якого Міноборони заперечує проти задоволення скарги та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі, покликаючись на безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою 03.08.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки до акта МСЕК серії КИО №286261 від 25.10.2007, ОСОБА_1 за результатами проведеного вперше огляду встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У подальшому, згідно довідки до акта МСЕК серії АВ №0086436 від 01.10.2019, позивачу за результатами проведеного повторного огляду встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Розглянувши заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі і встановленням другої групи інвалідності, згідно з пункту 25 витягу з протоколу №45 від 20.03.2020 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, полковнику в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Частиною дев`ятою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу (01.10.2019) діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Тотожна правова позиція за подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 484/295/17.
Таким чином, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 2 Постанови, якою затверджено Порядок №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331;