ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/256/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
прокуратури - Підяш О. С.,
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - Уляник Р. Б. (самопредставництво),
відповідача-2 - Саченок В. О. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (суддя Картавцева Ю. В.)
за позовом першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області
до: 1. Київської обласної державної адміністрації,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. В грудні 2019 року Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області (далі - Служба автодоріг, Позивач) до Київської обласної державної адміністрації (далі - Адміністрація, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" (далі - ТОВ "Броварська транспортна компанія", Відповідач-2) у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Відповідача-1 № 221 від 18.03.2010 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія"" та визнати недійсним укладений між Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ "Броварська транспортна компанія" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4000 га від 25.03.2015.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статті 3 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а також статті 149 Земельного кодексу України. Передача в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулась всупереч положенням розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326-р, яким заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги. При цьому Службою автодоріг як постійним користувачем земельної ділянки не надавалось заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження та визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено.
2.2. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність порушення спірним розпорядженням норм чинного законодавства, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб. При цьому суд зазначив, що, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, також задоволенню не підлягає.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/256/20, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що вилучення земельної ділянки та передача її ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулися з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 65, 71, 116, 118, 141, 142, 149 Земельного кодексу України. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, та, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Проте, суд зазначив, що Прокурор звернувся до суду з позовом поза межами строку позовної давності, не обґрунтовуючи поважність причин для відновлення цього строку, що є підставою для відмови у позові.
2.5. Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/256/20 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.6. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний господарський суд не проаналізував належним чином усіх доводів Прокурора про дотримання ним положень законодавства щодо позовної давності, у тому числі не з`ясував моменту початку його перебігу, переривання/зупинення у спірних правовідносинах. Установивши, що Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі 31.12.2019, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив, коли Прокурор довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів держави чи про особу, яка їх порушила або може порушити, а відтак не встановив дати/моменту початку перебігу строку позовної давності, а також не розглянув по суті клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
2.7. За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/256/20 та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
2.8. Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження є обґрунтованими, оскільки вилучення спірної земельної ділянки та передача її Відповідачу-2 за вказаним розпорядженням відбулись з порушенням вимог земельного законодавства, враховуючи, зокрема, відсутність доказів на підтвердження надання Позивачем у встановленому законодавством порядку заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою; а також доказів прийняття відповідних рішень з цього приводу.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням наявних в матеріалах справи листів Позивача, останній з 2006 року був обізнаний про намір Відповідача-2 щодо отримання спірної земельної ділянки у користування та вчиняв дії, які сприяли отриманню вказаної земельної ділянки у користування ТОВ "Броварська транспортна компанія", а відтак, отримавши 15.09.2010 державний акт серії ЯЯ № 153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,1112 га, Служба автодоріг мала можливість дізнатися про те, що частину з наданої їй у постійне користування земельної ділянки спірним розпорядженням було передано в оренду на 25 років Відповідачу-2. Отже, початком перебігу строку позовної давності для звернення Позивача до суду з позовом про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження слід вважати 15.09.2010, тому такий строк сплив 15.09.2013.
Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність у Позивача поважних причин пропуску строку позовної давності. При цьому матеріалами справи підтверджується саме те, що Служба автодоріг до звернення Прокурора до суду у 2016 році з позовом (справа № 910/20517/16) вчиняла дій щодо зменшення переданої йому у користування спірної земельної ділянки, тобто фактично вчиняла дії щодо передачі частини зазначеної земельної ділянки у користування Відповідачу-2.
Враховуючи те, що Прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі 31.12.2019, тобто поза межами строку позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного розпорядження у зв`язку зі спливом вказаного строку та наявності відповідного клопотання Відповідачів. Водночас, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження, то, за відсутності підстав для такого, також не можуть бути задоволені.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 257, 261, 264 Цивільного кодексу України, статей 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Броварська транспортна компанія" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 221 від 18.03.2010 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"":
- затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення придорожнього автомобільного комплексу ТОВ "Броварська транспортна компанія" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту, розроблений ТОВ "Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку" та надано в оренду на 25 років Відповідачу-2 вказану земельну ділянку площею 2,4000 га вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820 (праворуч) в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області;
- доручено Броварській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди земельної ділянки з Відповідачем-2.
4.2. 25.03.2015 Відповідач-1 в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області, як орендодавець, та Відповідач-2, як орендар, уклали договір оренди землі, в п. 1.1. якого погодили, що орендодавець згідно з вказаним розпорядженням надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4000 га для будівництва автозаправочного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, автомийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, за адресою: Київська область, Броварський район, на території Княжицької сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002.
За умовами п. 2. договору в оренду передається наведена земельна ділянка, угіддя - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У п. 5. договору сторони обумовили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держземагенства у Броварському районі Київської області становить 823 680,00 грн.
Договір укладено строком на двадцять п`ять років. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8. договору).
4.3. Водночас судами встановлено, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області № 1351 від 09.10.2009 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Київській області в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту":
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Службі автомобільних доріг у Київській області під розміщення існуючої автомобільної дороги "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр реконструкції та розвитку";
- вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею, на якій розташована автомобільна дорога "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 62,1112 га під дорогою. Після реєстрації та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Київській області, Управлінню Держкомзему у Броварському районі Київської області внести зміни до земельно-кадастрової документації.
4.4. 15.09.2010 Позивачу видано державний акт серії ЯЯ № 153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,1112 га, яка розташована у Київській області, Броварський район, Княжицька сільська рада, за межами населеного пункту з цільовим призначення під розрощення існуючої автомобільної дороги.
4.5. Державний акт серії ЯЯ № 153825 від 15.09.2010 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 031094000001.
4.6. Як встановлено господарськими судами, відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/390 від 11.05.2016 координати кутів повороту межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:04:013:0080, наданої Позивачу, накладені на наявні в архіві КДП "Київгеоінформатика" картографічні матеріали. На земельну ділянку Позивача частково накладається, в тому числі, спірна земельна ділянка на 1,7100 га.
4.7. З огляду на вказані обставини Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області та просив визнати незаконним та скасувати спірне розпорядження, а також визнати недійним спірний договір оренди.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, підставами її подання стала, зокрема, незгода заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
5.4. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
5.5. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.6. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
5.7. За змістом частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
5.8. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
5.9. Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
5.10. Водночас, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.