ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 289/2017/20
провадження № 51-2526км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2021 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 2 червня
2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060280000272, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 156 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Включено інформацію про засудження ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 2 червня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, у період з 10 по 19 червня 2020 року за місцем спільного проживання зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_2 та її малолітньою дочкою ОСОБА_3 в кімнаті будинку на АДРЕСА_1, користуючись відсутністю дружини, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є малолітньою і через свій вік не розуміє значення вчинених стосовно неї дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на розбещення малолітньої особи, умисно, діючи з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи норми людської моралі, систематично вчиняв розпусні дії сексуального характеру, направлені на статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток потерпілої.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Суть доводів засудженого зводиться до тверджень про те, що його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не доведено поза розумним сумнівом, а висновки суду ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах і припущеннях. Суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 91, 94 КПК, не оцінив сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, що перешкодило йому ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Крім того, у мотивувальній частині вироку, всупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, не зазначено доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивів неврахування окремих доказів.
На думку засудженого, місцевий суд неаргументовано визнав доказами його винуватості показання потерпілої ОСОБА_3, дані протоколу слідчого експерименту за її участю, відеозапис допиту ОСОБА_3 від 9 липня 2020 року, проведеного в порядку ст. 225 КПК, та показання свідків ОСОБА_2 і
ОСОБА_4, що є показаннями з чужих слів. Крім того, суд, оцінивши ці докази, не дав мотивованої відповіді з приводу того, як він установив, що злочин вчинено в період з 10 по 19 червня 2020 року. Зауважує, що показання потерпілої про обставини вчинених щодо неї протиправних дій неправдиві, суперечливі, вона їх змінювала під час досудового розслідування, а в ході судового розгляду відмовилася надавати показання.
Також стверджує, що суд безґрунтовно визнав неналежними доказами висновки судових експертів №№ 1249, 196, 199/ц, 198/ц, 637, 633 і показання свідка
ОСОБА_5, який підтвердив, що потерпіла ніколи не залишалася у вечірній час наодинці з ОСОБА_1 і останній не перебував у стані алкогольного сп`яніння та ходив на роботу.
Вважає недоведеним те, що він вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння. На його думку, суд безпідставно врахував це як обставину, яка обтяжує покарання. Стверджує, що суди під час встановлення даних про його особу не зазначили, що він має на утриманні трьох дітей.
Вказує на порушення ст. 290 КПК та його права на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки у протоколі від 14 грудня 2020 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не зазначено, що йому було відкрито відеоматеріали й надано достатній час для ознайомлення.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, формально провів апеляційний розгляд, належним чином не перевірив доводів, викладених у скарзі сторони захисту, і не дав на них вичерпних відповідей.
Крім того, цей суд не розглянув клопотання захисника про дослідження висновку судового експерта № 1249. Також суд не спростував посилання сторони захисту щодо неправомірного твердження суду першої інстанції про те, що
ОСОБА_1 перебував у приміщенні Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській обставі 26 червня 2020 року в період з 13:00 до 18:00 за його добровільною згодою, а не як затриманий, оскільки наявні в матеріалах провадження дані свідчать, що він був затриманий, однак усупереч вимогам ч. 5
ст. 208 КПК протоколу його затримання складено не було і процесуальних прав не роз`яснено.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого і просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1, з огляду на наведені вимоги закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є показання малолітньої потерпілої ОСОБА_3 про те, що, коли її мати ОСОБА_2 була з братом у лікарні, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вночі неодноразово лягав з нею спати в одну постіль та вчиняв щодо неї якісь дії. ОСОБА_6 у цей час спав окремо на кухні. При цьому потерпіла зазначила, що показання, які вона надала влітку слідчому судді, є правдивими. Також ОСОБА_3 повідомила, що її мати залишила свій мобільний телефон ОСОБА_1 .
Показання потерпілої узгоджуються з відеозаписом її допиту від 9 липня 2020 року, проведеного в порядку ст. 225 КПК, показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, даними протоколів слідчих експериментів від 9 липня та 23 жовтня 2020 року, іншими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.
Згідно з відеозаписом допиту ОСОБА_3 від 9 липня 2020 року, проведеного в порядку ст. 225 КПК, потерпіла пояснила, що у 2020 році приїхала з м. Дніпра, де проживала зі своєю бабусею, до своєї матері в м. Радомишль. Поки її мати протягом 10 днів перебувала в лікарні, ОСОБА_1 не працював, був вдома та щодня вживав алкогольні напої і, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ввечері лягав в одне ліжко з нею спати. ОСОБА_6 лягав спати окремо від них в іншій кімнаті. ОСОБА_1 показував потерпілій на телефоні фотознімки та відеозаписи, на яких була зображена в оголеному вигляді її мати. Також він наказував їй роздягатись та лягати до ліжка, вона роздягалася, а він під ковдрою торкався її тіла, зокрема торкався і цілував її статеві органи, у зв`язку із чим вона відчувала біль, однак ОСОБА_1 заспокоював її та казав, що дітям так можна робити. Після цього ОСОБА_1 наказував їй, щоб вона аналогічно цілувала його статеві органи, тому вона їх цілувала, хоча говорила, що не хоче цього робити. Поки її мати перебувала в лікарні, потерпіла щодня робила обвинуваченому вказане та одного разу після того, як мати повернулася додому з лікарні. ОСОБА_3 також зазначила, що
ОСОБА_1 наказував їй нікому не розповідати про такі розпусні дії та дуже хвилювався, щоб вона не розповіла про це своїм подругам. Коли мати потерпілої побачила, як ОСОБА_1 поцілував ОСОБА_3 в губи "по дорослому", остання вирішила розповісти їй про ці події. ОСОБА_1 же вимагав від потерпілої, щоб та сказала, що вигадала цю історію.
З даних протоколу слідчого експерименту від 9 липня 2020 року вбачається, що малолітня потерпіла ОСОБА_3 у присутності законного представника ОСОБА_4, психолога ОСОБА_7, за участю понятих показала, що у травні 2020 року вона приїхала до своєї матері, яка проживає
в м. Радомишлі, Житомирської області. У червні, коли її мама з меншим братом була в лікарні, вона залишилася з братом матері ОСОБА_8 та співмешканцем матері ОСОБА_9 . За відсутності матері в нічний час ОСОБА_9 роздягав її та цілував статеві органи, а також наказував їй цілувати його статеві органи. ОСОБА_9 наказав їй про цей факт нічого нікому не розповідати. Це відбувалося близько
7-8 разів, а коли мати повернулася з лікарні, потерпіла про все їй розповіла і остання про цей факт повідомила працівників поліції. У ході слідчого експерименту на прикладі іграшок ОСОБА_3 показала, як ОСОБА_1 цілував їй статеві органи і як вона цілувала його статеві органи. Під час цієї слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис.
Суд обґрунтовано визнав протокол проведення слідчого експерименту належним та допустимим доказом, оскільки він відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК, а саму слідчу дію - такою, яку проведено за правилами, передбаченими ст. 240 цього Кодексу.
Свідок ОСОБА_2 під час слідчого експерименту 23 жовтня 2020 року на місці події показала, що 25 червня 2020 року вона побачила, як ОСОБА_1, перебуваючи на подвір`ї будинку
АДРЕСА_1 підійшов до потерпілої ОСОБА_3 і поцілував її в губи. Після цього
ОСОБА_3, на прохання ОСОБА_2, розповіла, що в період, коли остання перебувала в лікарні, ОСОБА_1 щодня примушував потерпілу торкатися до його статевого органу та торкався статевого органу ОСОБА_3 .
Доводи засудженого про те, що суд безпідставно визнав доказами його винуватості відеозапис допиту ОСОБА_3 від 9 липня 2020 року, проведеного в порядку
ст. 225 КПК, та пояснення потерпілої, дані в ході слідчого експерименту, оскільки показання потерпілої про обставини вчинених щодо неї протиправних дій неправдиві, суперечливі, вона їх змінювала під час досудового розслідування, а в ході судового розгляду відмовилася надавати свідчення, позбавлені підстав.
За висновком судово-психіатричного експерта КНП "Обласний медичний центр психічного здоров`я" від 7 липня 2020 року № 181-2020 малолітня потерпіла ОСОБА_3 будь-якими психічними захворюваннями не страждає та не страждала в період часу, коли були скоєні проти неї протиправні дії. Виходячи з рівня розумового розвитку, індивідуальних психологічних властивостей та емоційного стану, ОСОБА_3 здатна розуміти лише зовнішню фактичну сторону подій, однак не здатна розуміти значення скоєних стосовно неї розпусних дій та чинити опір розпусним діям. Потерпіла може правильно сприймати лише зовнішню фактичну сторону обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, та давати про них відповідні показання, до її показань треба ставитися як до показань психічно здорової дитини.