Постанова
Іменем України
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 2-6491/08
провадження № 61-9280св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка є правонаступником позивача ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
особа, яка не брала участі у справі та звернулася до апеляційного суду з апеляційної скаргою, - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М. від 09 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 липня 2008 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, загальною площею 0,0108 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована на АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 липня 2008 року).
Позивач зазначив, що на земельних ділянках ним збудовано будинок під літ. "К", сіни під літ. "К1", сарай під літ. "Ж", вбиральню під літ. З". Проте він позбавлений можливості ввести в експлуатацію будинок, оскільки його син ОСОБА_3 відповідач у справі приймав участь у будівництві будинку та чинить перешкоди щодо прийняття збудованої нерухомості в експлуатацію, а саме утримує у себе оригінали юридичних документів.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право власності на житловий будинок під літ. "К". сіни під літ. "К1", сарай під літ. "Ж", вбиральню під літ. "З", які розташовані на АДРЕСА_1 .
Ухвалені по справі судові рішення
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 серпня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: житловий будинок під літ. "к", загальною площею 45,1 кв.м., який складається з: прихожої, загальною площею 4,0 кв.м., кухні, загальною площею 17,3 кв.м., кімнати, загальною площею 9,5 кв.м., санвузла, загальною площею 4,3 кв.м.; сіни під літ. "К1". Сарай під літ. "Ж", вбиральню під літ. "З", які розташовані на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок, на яких збудував спірне нерухоме майно. Відхилень від проекту, що суперечить суспільним інтересам, а також порушень будівельних норм і правил немає.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2008 року визнано за ОСОБА_2 право власності на веранду під літ. "А3" на АДРЕСА_1 .
Додаткове рішення мотивоване тим, що згідно з технічним звітом від 04 серпня 2008 року № 21/101-08 на АДРЕСА_1 розташований житловий будинок під літ. "К", загальною площею 45,1 кв.м., який складається з: прихожої, загальною площею 4,0 кв.м., кухні, загальною площею 10,0 кв.м., кімнати, загальною площею 17,3 кв.м., кімнати, загальною площею 9,5 кв.м., санвузла, загальною площею 4,3 кв.м., а також сіни під літ. "К1", сарай під літ. "Ж", вбиральня під літ. "З" та веранда під літ. "А3".
Оскільки повноцінне використання веранди без її узаконення неможливе, тому за ОСОБА_2 слід визнати право власнсоті на веранду під літ. "А3".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, 08 травня 2021 року ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 .
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2021 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 серпня 2008 року та додаткового рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2008 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду ОСОБА_4 не направлялося, про їх існування заявник дізналася 08 травня 2021 року, а саме, після звернення її доньки ОСОБА_6 до адвоката Якименко О. О. про надання правової допомоги щодо касаційного оскарження судових рішень у справі № 127/22455/20 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Таким чином процесуальний строк на апеляційне провадження пропущено заявником з поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка не приймала участі у справі, задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 серпня 2008 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2008 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції ухвалені у 2008 році, тобто зі спливом 12 років, тому вирішуючи питання про поновлення строку у цій справі апеляційному суду слід навести також належні обгрунтування поновлення цього строку у зв`язку із спливом значного періоду часу та чи це не буде порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) й невиправданим втручанням у принцип правової визначеності.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 серпня 2008 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2018 року.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_4 обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними та не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції ухвалені у 2008 році, тобто зі спливом 12 років, тому поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку зі спливом значного періоду часу буде порушенням статті 6 Конвенції й невиправданим втручанням у принцип правової визначеності.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_4 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, факту спливу 12 років, та наявністю порушення статті 6 Конвенції й невиправданим втручанням у принцип правової визначеності в разі відкриття апеляційного провадження у справі.
Також у відзиві на касаційну скаргу міститься клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи Верховним Судом у розмірі 3 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 2-6491/08 з Ленінського районного суду м. Вінниці.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (діл - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі "Скорик проти України", заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядаються, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.