Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 755/15727/21
провадження № 61-9736св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Дніпровський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Кирилюк Г. М. від 08 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На обгрунтування заявлених вимог зазначив, що він в 1967 році, у неповнолітньому віці разом з батьками переїхав на постійне проживання до м. Білицьке Добропільської міськради Донецької області. З 01 вересня 1967 року по 10 червня 1975 року він навчався в Білицькій восьмирічній школі № 8 м. Добропілля та проживав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 . З 1975 року по 1978 рік він навчався в Донецькому технікумі фізичної культури і спорту та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . По досягненні 17-річного віку, 04 липня 1977 року відділом внутрішніх справ Київського райвиконкому м. Донецька йому було видано паспорт громадянина СРСР. Указує на те, що з 12 липня 1978 року по 30 листопада 1981 року він був прописаний та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, в грудні 1981 року він переїхав для подальшого проживання в Росію, до м. Ростов-на-Дону.
Зазначає, що факт його постійного проживання на території УРСР відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" є підставою для оформлення набуття ним громадянства України за територіальним походженням. Маючи намір підтвердити факт постійного проживання в УРСР до 24 серпня 1991 року та оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, він звернувся до Добропільської міської ради для отримання відповідної довідки, проте, листом від 06 серпня 2021 року Добропільська міська рада повідомила йому, що надати такі відомості неможливо через відсутність відповідної інформації у реєстрі територіальної громади. Окрім того, він звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області для підтвердження факту видачі йому паспорта громадянина СРСР, проте листом від 02 липня 2021 року його було повідомлено про відсутність можливості надати запитувану інформацію через залишення облікових матеріалів на тимчасово окупованій території в м. Донецьку.
Указує, що він не має можливості реалізувати своє право та оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки через відсутність в Добропільській міській раді відомостей про його прописку й проживання в м. Білицьке та через залишення облікових документів щодо видачі йому паспорту громадянина СРСР на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, він позбавлений можливості належним чином довести, що він постійно проживав на території УРСР до 24 серпня 1991 року.
З огляду на викладене, просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1967 року по 08 вересня 1975 року та з 12 липня 1978 року по 30 листопада 1981 року постійно проживав на території УСРСР в м. Білицьке Добропільської міської ради Донецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які переконливо свідчать про постійне проживання ОСОБА_1 на території України у відповідності до критеріїв, визначених статтею 1 Закону України "Про громадянство України", якою безперервним (постійним) проживанням в Україні визнається проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищує 90 днів, а в сумі за рік 180 днів, а також про те, що відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про громадянство" заявник проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року (тобто саме на момент проголошення незалежності України та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України").
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука І. В. задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд, ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення дійшов до висновку про відсутність визначених статтею 8 Закону України "Про громадянство" підстав для задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 24 серпня 1991 року.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2020 року в справі № 365/762/17, від 05 квітня 2021 року в справі № 523/14707/19, від 19 травня 2021 року в справі № 496/818/19, від 09 жовтня 2020 року в справі № 493/1988/19 (пункт 1 частини другої статі 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у казаній справі та витребувано цивільну справу № 755/15727/21 з Дніпровського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Осинники Кемеровської області, республіка РСФСР народився ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
30 червня 2021 року відділом освіти Добропільської міської ради на адвокатський запит від 19 червня 2021 року було надано відповідь в якій зазначалось, що ОСОБА_1 навчався у Білицькій восьмирічній школі № 8 в м. Добропілля Донецької області у період з 01 вересня 1968 року по 10 червня 1975 року. Зазначено, що місце проживання на період навчання у школі: АДРЕСА_1 .
У період з 1975 року по 1978 рік ОСОБА_1 навчався в Донецькому технікумі фізичної культури і спорту, що підтверджується копією диплома НОМЕР_1 .
04 липня 1977 року ОСОБА_1 відділом внутрішніх справ Київського райвиконкому м. Донецька було видано паспорт громадянина СРСР НОМЕР_2 .
06 серпня 2021 року виконавчий комітет Добропільської міської ради надав відповідь на адвокатський запит № 1118 від 21 липня 2021 року про реєстрацію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, виконавчий комітет Добропільської міської ради в якій зазначив, що дані про реєстрацію ОСОБА_1 та його батьків в діючій та архівній картотеці відсутні. За наявними обліковими даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Донецькій області та згідно бази даних ЄІАС УМП ДМС України відомості щодо документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутні.
Зазначено, що підтвердити чи спростувати факт документування паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 неможливо, оскільки матеріали щодо документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, залишилися на території м. Донецька, який наразі, у відповідності до Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 віднесено до переліку тимчасово окупованих територій Донецької області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.