Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 214/6975/15
провадження № 61-7606св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослав Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року
у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,
Петешенкової М. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 61 640,50 доларів США зі сплатою 0,83 % на місяць, з кінцевим строком повернення 30 вересня 2032 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 01 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки.
Посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 кредитних зобов`язань, станом на 03 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 45 595,46 доларів США, із яких: 39 707,37 доларів США - тіло кредиту; 3 820,22 доларів США - проценти; 1 464,13 доларів США - комісія за користування кредитом; 603,74 доларів США - пеня, яку банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, укладеного 01 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та банком, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Зустрічну позовну заяву обґрунтовуючи його тим, що кредитний договір є недійсним, оскільки при його укладенні банком не була виконана переддоговірна робота з позичальником, не надано в письмовій формі повної та достовірної інформації, яку повинен був надати до підписання договору. Зокрема, банк не надав позичальникові інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не надав детальний розпис сукупної вартості кредиту, вартості усіх супутніх послуг, графік платежів; банк не попередив позичальника про валютні ризики під час виконання умов кредитного договору, які несе споживач; банк зобов`язаний був отримати від неї як позичальника письмове підтвердження про ознайомлення з такою інформацією, чого насправді не вчинив. Також банк не виконав свого обов`язку з надання кредиту. Крім того, кредитний договір підписаний зі сторони банку неуповноваженою на те особою.
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_2 просила визнати недійсним кредитний договір від 01 жовтня 2007 року та похідний від нього договір іпотеки від 01 жовтня 2007 року, а також зобов`язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацка Я. О. виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження відповідні записи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року провадження у справі в частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю останнього 22 вересня 2012 року.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову банку мотивовано тим, що банк не надав належних та допустимих доказів надання
ОСОБА_2 кредитних коштів, що виключає можливість задоволення його вимог про їх стягнення.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги суд вважав, що позичальник була ознайомлена з умовами договору, не заперечувала проти них, погодилася на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін було вільним, будь-яких доказів протилежного ОСОБА_2 не надано. Разом з тим, кредитний договір підписано зі сторони банку неуповноваженою на це особою, що тягне за собою недійсність цього договору, однак ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено
АТ КБ "ПриватБанк", що є самостійною підставою для відмови у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року у розмірі 28 304,13 дол. США, що є тілом кредиту. В задоволенні решти позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення первісного позову мотивовано тим, що матеріали справи містять докази надання банком кредиту, який позичальник не повертала разом із нарахованими на нього відсотками. Разом з тим суд вважав, що умова договору про встановлення банком комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому застосував наслідки недійсності нікчемного правочину, зменшивши заявлений банком розмір заборгованості на суму сплаченої позичальником комісії
(15 827, 20 доларів США) до 28 304,13 доларів США, що є тілом кредиту.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову мотивовано тим, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, валюту кредитування, розміру тіла кредиту, порядок та розмір процентної ставки за його користування, строк кредитування, передбачений розмір коштів на сплату страхових платежів, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, тощо. Позивачка за зустрічним позовом на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та в подальшому систематично виконувала його умови в період з дати його укладення до вересень 2014 року включно, що стверджується розрахунком заборгованості; кожен аркуш кредитного договору підписаний особисто ОСОБА_2, що нею не оспорюється.Таким чином, суд вважав, що відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору.
При цьому суд зазначив, що із зустрічних позовних вимог не вбачається та не встановлено яким чином порушені права ОСОБА_2 у зв`язку з укладенням (підписанням) кредитного договору від імені банку за довіреністю - представником ТОВ "Перша українська фінансова компанія" Циганком Р. В., враховуючи, що банк зі своєї сторони виконав умови цього договору, надавши позичальнику кредитні кошти на придбання нерухомості, а тому вважав за неможливе визнати оспорюваний кредитний договір недійсним з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що банк не довів виконання обов`язку щодо надання позичальнику кредитних коштів. Зазначає, що кредитний договір був підписаний від імені банку регіональним директором ТОВ "Перша українська фінансова компанія" Циганком Р. В. з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки видана на його ім`я довіреність від 27 жовтня
2006 року не надає йому право на укладення та підписання кредитних договорів.Посилається на те, що при укладенні оспорюваного договору банком не була виконана переддоговірна робота з позичальником, не надано в письмовій формі повної та достовірної інформації, яку повинен був надати до підписання договору. Зокрема, банк не надав позичальникові інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не надав детальний розпис сукупної вартості кредиту, вартості усіх супутніх послуг, графік платежів; банк не попередив позичальника про валютні ризики під час виконання умов кредитного договору, які несе споживач; банк зобов`язаний був отримати від неї як позичальника письмове підтвердження про ознайомлення з такою інформацією, чого насправді не вчинив. Зазначене, на думку ОСОБА_2, є підставою для визнання недійсним кредитного договору.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі регіонального директора ТОВ "Перша українська фінансова компанія" Циганка Р. В., що діяв на підставі доручення від 27 жовтня 2006 року, та ОСОБА_2 було підписано кредитний договір.
За умовами договору (п.1.1), банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом їх зарахування на рахунок позичальника, відкритий у кредитора, та видачі готівки через касу банку на строк з 01 жовтня 2007 року до 30 вересня 2032 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 61 640,50 доларів США на споживчі цілі (з них: 43 000 доларів США - придбання нерухомості, 3 010 доларів США - сплату одноразової комісії,
15 630,50 доларів США - сплату страхових платежів). За користування кредитними коштами позичальник повинен сплачувати банку проценти в розмірі 0,83% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту - 0,32% від суми виданого кредиту, щомісяця, в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу.
У пункті 1.1 договору визначено, що погашення заборгованості за договором має здійснюватися шляхом надання позичальником банку щомісячних платежів в сумі 568,52 доларів США, що складається із суми заборгованості по тілу кредиту, процентів, винагороди. Період сплати визначено з "20" по "27" число кожного місяця.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 01 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 .
Крім того, належне виконання позичальником умов кредитного договору було забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки
від 01 жовтня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня
2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Банк виконав умови кредитного договору, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 43 000 доларів США, однак ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредиту із нарахованими на нього відсотками у порядку та строки, встановлені договором, унаслідок чого виникла заборгованість. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо заперечення ОСОБА_2 на умови договору при його укладенні.
АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, просило стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 серпня 2015 року складала 45 595,46 доларів США, із яких: 39 707,37 доларів США - тіло кредиту; 3 820,22 доларів США - проценти; 1 464,13 доларів США - комісія за користування кредитом; 603,74 доларів США - пеня.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк"
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що
ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у повному обсязі, однак належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року щодо повернення кредиту із нарахованими на нього відсотками, унаслідок чого виникла заборгованість, дійшов правильного висновку про стягнення такої заборгованості з позичальника. При цьому суд визначив розмір заборгованості з вирахуванням сплаченої позичальником комісії за весь період строку кредитування (15 827, 20 доларів США), що становить 28 304,13 доларів США.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині встановлення нікчемності умови договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину учасниками справи не оскаржується, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України її законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Доводи касаційної скарги про недоведеність надання банком кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки банк надав відповідні докази, зокрема виписку з особового рахунку клієнта банку, з якої вбачається отримання позичальником 01 жовтня 2007 року коштів у розмірі 43 000 доларів США