Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 363/242/16-ц
провадження № 61-15360св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 за яким позивач доглядала тривалий час. За життя, ОСОБА_3 було складено заповіт на ім`я позивача, посвідчений 29 грудня 2009 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Гуль Л. О., згідно якого ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_1 .
Проте, під час розгляду цивільної справи № 2-1/15 позивачу стало відомо про наявність ще одного заповіту від 18 червня 2008 року, складеного ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідченого секретарем Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області Березинець Л. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 515, згідно якого ОСОБА_3, начебто заповів належний йому житловий будинок з надвірними добудовами, що розташований по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, й взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті, і те на, що він матиме право за законом на користь ОСОБА_2 .
Позивач вважала, що зазначений заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний судом недійсним, оскільки на час посвідчення заповіту, тобто на 18 червня 2008 року волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало його волі, у зв`язку із тим, що він страждав на хронічне психічне захворювання і у момент складення заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Зазначала, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року у цивільній справі № 2-1/15 за позовом ОСОБА_2 до Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майно та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Нижчедубечанська сільська рада Вишгородського району та Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких та пристарілих Вишгородського району Київської області, про визнання недійсним заповіту, було встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки згідно акта № 23-ц та висновку № 19 посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 з 2005 року по день своєї смерті мав хронічне стійке психічне захворювання - параноїд пізнього віку і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт від 18 червня 2008 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, недійсним. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 18 червня 2008 року, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області Березинець Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 515, згідно якого ОСОБА_3, заповів належний йому житловий будинок з надвірними добудовами, що розташований по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, й взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті, і те, на що він матиме право за законом на користь ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки на момент його складення спадкодавець ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 під час складання заповіту від 18 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 виявляв ознаки органічного маячного розладу та за своїм психічним станом на момент складання оспорюваного заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 не може бути належним позивачем у цій справі, оскільки судовим рішенням, ухваленим у справі № 2-1/15, яке набрало законної сили, заповіт на ім`я останньої визнано недійсним і вона є абсолютно сторонньою особою для спадкодавця.
Зазначає, що наявні висновки Верховного Суду з питань застосування норм права щодо правовідносин, у яких виступають неналежні відповідачі (постанова Великої Палати Верховного Суду у від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц), проте висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (з неналежними позивачами) відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її із Вишгородського районного суду Київської області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, обґрунтовуючи його тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, вмотивованими та ухваленими з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі повного, об`єктивного і всебічного з`ясування судом обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2008 року, ОСОБА_3 був складений заповіт на ім`я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області Березинець Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 515, згідно якого ОСОБА_3 заповів належний йому житловий будинок з надвірними добудовами, що розташований по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, й взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті, і те, на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_2
25 грудня 2009 року ОСОБА_3 був складений заповіт на ім`я ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Гуль Л. О. та зареєстрований у реєстрі за № 3-3601, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, й взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті, і те, на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року, у справі № 2-1/15 за позовом ОСОБА_2 до Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майно та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Нижчедубечанська сільська рада Вишгородського району та Територіальнй центр соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких та пристарілих Вишгородського району Київської області про визнання недійсним заповіту позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності за заповітом у порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями розташованого по АДРЕСА_1 .
Визнано довіреність від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1, посвідчену 25 грудня 2009 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Гуль Л. О. за № 3602 недійсною.
Визнано заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений 29 грудня 2009 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Гуль Л. О. на ім`я ОСОБА_1 недійсним та скасовано його.
Згідно спадкової справи № 557/2012 щодо майна померлого ОСОБА_3, ОСОБА_2 зверталася до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою від 15 травня 2013 про прийняття спадщини за заповітом від 18 червня 2008 року за № 515, посвідченим секретарем Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. При цьому, ОСОБА_1 також зверталася до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою від 19 грудня 2012 року щодо прийняття спадщини за заповітом від 25 грудня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Шостої київської Державної нотаріальної контори Гуль Л. О. за № 3-3601.
Відповідно до висновку, складеного експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 січня 2018 року № 19/8-4/419-СЕ/18, підпис від імені ОСОБА_3 у графі "підпис" у заповіті від 18 червня 2008 року, складеного ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідченого секретарем Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області Березинець Л. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 515 - виконаний ОСОБА_3 .
Згідно із актом посмертної судово-психіатричної експертизи від 10 червня 2014 року № 23-ц у ОСОБА_3 мали місце явища параноїку пізнього віку, що проявлялося головним чином маяченням малого розмаху із тематикою шкоди, пограбування, отруєння, відносно простими обманами сприйняття відповідного змісту (мнимі запахи, вкусові відчуття, стуки, шуми, окремі зорові обмани). Підекспертний був впевнений, що він є об`єктом посягань з боку родичів, у нього мали місце ефективні розлади у вигляді маячного настрою, депресій, тривоги. Дане захворювання протікає хронічно із загостреннями, які часто виникають під впливом зовнішніх факторів, що і обумовило поверхневе сприйняття підекспертного деякими свідками, як людини без психічних розладів. Психічні розлади у ОСОБА_3 станом на 25 та 29 грудня 2009 року супроводжувалися значним зниженням критичних здібностей і мали суттєвий вплив на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
В акті № 23-ц експерти відділення амбулаторних експертиз КЗ КОР "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" зробили висновок, що " ОСОБА_3 на момент посвідчення доручення 25 грудня 2009 року та на момент складання заповіту 29 грудня 2009 року страждав на параноїд пізнього віку внаслідок несприятливого перебігу церебросклерозу, тому він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними".
Згідно із висновком судово-психіатричного експерта № 19, складеного комісією УНДІ ССПН МОЗ України від 18 червня 2015 року ОСОБА_3 під час посвідчення доручення 25 грудня 2009 року та складання заповіту 29 грудня 2009 року виявляв ознаки органічного маячного розладу (МКХ-10. F06.2). За своїм психічним станом на момент підписання вказаного доручення та заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
ОСОБА_3 з 2005 року по 2012 рік перебував на психіатричному диспансерному обліку з діагнозом F 06.2, що підтверджується довідкою, виданою лікарем-психіатром Вишгородської ЦРЛ.
Згідно із висновком, складеним експертами державної установи "Науково-дослідного інституту психіатрії МОЗ України" від 03 березня 2020 року № 3, ОСОБА_3 під час складання заповіту від 18 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 виявляв ознаки органічного маячного розладу та за своїм психічним станом ОСОБА_3 на момент складання заповіту від 18 червня 2008 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до зазначеного висновку експертизи факт неадекватної поведінки та лікування у психіатричному стаціонарі у 2005 році підтверджують всі свідки та учасники судового процесу, які були допитані при розгляді цивільної справи № 2-1/14 (провадження № 2/363/1/14). Вони повідомляли про неадекватну поведінку ОСОБА_3 з 2005 року та описували його стан, який відповідає записам у медичній документації психіатричних закладів. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не заперечували факт неадекватної поведінки та лікування в психіатричній лікарні у 2005 році, але ОСОБА_6, ОСОБА_7 свідчили, що після виписки ОСОБА_3 був нормальною, адекватно людиною. Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 взагалі не помічали відхилень у психічному стані ОСОБА_3, що може бути обумовлено особливістю психопатологічної картини при інвалюційних психозах, коли маячення, зазвичай, спрямоване на певних осіб і за рахунок збереженості особистісних ресурсів проявляється невиразно і не розголошується стороннім особам.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.