Постанова
Іменем України
16листопада 2022 року
м. Київ
справа № 522/22205/17
провадження № 61-20609св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_2, подану адвокатом Марченко Кларою Борисівною, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Позов обґрунтований тим, що 07 лютого 2006 року ОСОБА_1 уклала договір дарування, згідно з яким подарувала ОСОБА_2 єдине своє житло, за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час укладання зазначеного договору дарування їй не було відомі наслідки, у зв`язку з чим вважала, що уклала угоду, згідно з якою відповідач взяв на себе зобов`язання її доглядати.
У листопаді 2017 року позивач дізналася про договір дарування від ОСОБА_2, який повідомив про необхідність виїхати з квартири у зв`язку із її продажем.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 522/11072/18 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Громадської організації "Юридична порада", Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одеської єпархії Української православної церкви про визнання заповітів недійсними.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом розгляду справи № 522/22205/17 є визнання договору дарування недійсним.
Предметом позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 522/11072/18 є визнання заповітів недійсними. Позивачі просили суд визнати заповіти ОСОБА_1, відповідно до яких вона заповіла нерухоме майно, яке перебувало у її власності, Громадській організації "Юридична порада" та Свято-Архангело-Михайлівському монастирю Одеської єпархії Української православної церкви. Предметом спору є нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 та є невід`ємною часткою всього нерухомого майна, яке перебувало у власності померлої ОСОБА_1, щодо якого відкриті та незакінчені провадження у Приморському районному суді м. Одеси.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року до моменту закінчення розгляду Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи № 522/11072/18, оскільки розгляд цієї справи по суті може вплинути на рішення Одеського апеляційного суду у цивільній справі № 522/22205/21.
Короткий зміст касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Марченко К. Б. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, просив її скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не встановив об`єктивну неможливість розгляду справи № 522/22205/17, у чому саме полягає значний вплив результатів розгляду справи № 522/11072/18 на рішення Одеського апеляційного суду у справі № 522/22205/17, оскільки матеріали справи № 522/22205/17 містять докази, яких достатньо для розгляду поданої апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 та вирішення її по суті, а рішення у справі № 522/11072/17 не впливає на результат її розгляду.
Сад апеляційної інстанції, не вивчивши належним чином матеріали справи та не проаналізувавши докази у справі, не звернув уваги на зловживання процесуальними правами представника Свято-Архангело-Михайлівського монастиря Одеської Єпархії Української православної церкви, який подав завідомо безпідставну та необґрунтовану заяву про зупинення провадження у справі, що відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, є підставою для залишення заяви без розгляду або її повергнення заявнику.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Обставини, встановлені судом касаційної інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, Свято - Архангело - Михайлівський жіночий монастир Одесько - Ізмаїльської Єпархії Українська Православна Церква, Громадську організацію "Юридична порада" до участі у справі № 522/22205/17 як правонаступників ОСОБА_1 . Поновлено провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року виправлено описку в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року, виклавши перший абзац резолютивної частини ухвали в такій редакції: "Залучити ОСОБА_3, Свято - Архангело - Михайлівський жіночий монастир Одесько - Ізмаїльської Єпархії Українська Православна Церква, Громадську організацію "Юридична порада" до участі у справі № 522/22205/17 в якості правонаступників ОСОБА_1"
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року повернено заявнику.
Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником Марченко К. Б., задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
13 травня 2021 року до суду надійшло клопотання Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одесько-Ізмаїльської єпархії Української православної церкви про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 522/11072/18 про визнання заповітів недійсними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з частиною третьою статті 210 ЦПК України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішенням суду в іншій справі встановлено обставини, які впливають на оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зробив висновок про те, що під час вирішення клопотання про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.