Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 757/45446/21-ц
провадження № 61-6826св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення з банку на її користь грошових коштів за договором про депозитний вклад від 13 червня 2013 року № SAMDN8000735879535, а саме: суми вкладу у розмірі 17 000, 00 дол. США, 342, 79 дол. США - процентів за три місяці строку дії вкладу, 10 761, 96 дол. США - процентів за період після закінчення строку дії договору до 15 серпня 2021 року, 4 021, 27 дол. США - 3 % річних, 40 177 654, 39 грн - пені; а також грошових коштів за договором про депозитний вклад від 14 червня 2013 року № SAMDN8000735895353, а саме: суми вкладу у розмірі 15 000, 00 США, 9 485, 76 дол. США - процентів за період після закінчення строку дії договору до 15 серпня 2021 року, 3 557, 16 дол. США - 3 % річних, 35 438 572, 10 грн - пені, посилаючись на те, що у червні 2013 року сторони уклали зазначені договори, проте банк грошові кошти не повернув.
Стислий виклад позиції відповідача
АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на позовну заяву, а також клопотало про закриття провадження у справі.
Банк зазначив, що позивач не має порушеного права, відповідно немає будь-яких підстав вирішувати спір судом, оскільки позивач самостійно розірвала договори, що є предметом спору, а грошові кошти за ними перераховані на інші банківські рахунки, які не є предметом спору у цій справі.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 30 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва закрив провадження у справі через відсутність предмета спору.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Суд зазначив, що відповідач надав належні та допустимі докази відсутності предмета спору.
Постановою від 13 червня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до зазначеного суду, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про наявність підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а висновки про відсутність предмета спору у цій справі є передчасними.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність копій заяв від 17 вересня 2013 року, які не визнаються позивачем, не є безумовною та достатньою підставою, яка доводить відсутність предмета спору у цій справі, оскільки відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження опрацювання таких заяв банком, прийняття відповідного рішення щодо погодження розірвання договорів між сторонами та проведення перерахунку грошових коштів на інші рахунки позивача, на що посилається відповідач як на доказ виконання своїх зобов`язань і у зв`язку з цим відсутність предмета спору.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ КБ "ПриватБанк" 20 липня 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року про закриття провадження у справі залишити в силі.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження та узагальнений виклад доводів касаційної скарги
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підставу касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9568св20), в яких визначені правила застосування судами пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
На переконання заявника, висновки апеляційного суду не відповідають матеріалам справи, оскільки банк до суду першої інстанції надав належні та допустимі докази на підтвердження факту розірвання депозитних договорів та перерахування грошових коштів, які обліковувалися на відповідних депозитних рахунках, на інші рахунки позивача. Зазначив, що позивач не спростувала аргументи та докази щодо розірвання договорів у 2013 році на вимогу позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 12 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк".
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та у клопотанні про закриття провадження стверджував, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 подала до банку дві заяви про розірвання договорів, які є предметом спору у цій справі, та повернення коштів (виплати у повному обсязі) вкладнику.
За твердженнями банку, договір від 13 червня 2013 року № SAMDN8000735879535 (рахунок № НОМЕР_1 ) було розірвано вкладником 17 вересня 2013 року та грошові кошти у сумі 17 346, 47 дол. США, тобто залишок коштів станом на 17 вересня 2013 року, які були на рахунку № НОМЕР_1, переведено 17 вересня 2013 року на інший рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_2 зі здійсненням транзакції - "переведення коштів між своїми рахунками".
Договір від 14 червня 2013 року № SAMDN8000735895353 (рахунок № НОМЕР_3 ) розірвано вкладником 17 вересня 2013 року, та грошові кошти у сумі 15 000, 00 дол. США, тобто залишок грошових коштів станом на 17 вересня 2013 року, які були на рахунку № НОМЕР_3, перераховано 17 вересня 2013 року на інший рахунок ОСОБА_1 - рахунок № НОМЕР_4 зі здійсненням платежу "до вкладу договір № SAMDN80000737710238".
На підтвердження доводів, що у банку немає перед позивачем ОСОБА_1 заборгованості, відповідач надав довідки від 29 жовтня 2021 року, копії заяв ОСОБА_1 від 17 вересня 2013 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі