ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 466/1604/18
провадження № 61-19251св19
головуючого- судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Баєвої О. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання нікчемним договору.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 28 січня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та її неповнолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклали кредитний договір.
Позивач зазначає, що 28 січня 2014 року її дочка відкривала у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" поточний картковий рахунок для зарахування стипендії, проте позивача як матір неповнолітньої не повідомляли про відкриття кредитного договору, а тому вона вважає своє право порушеним.
Посилаючись на зазначене, просить суд: визнати кредитний договір від 28 січня 2014 року, укладений ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, нікчемним та застосувати наслідки визнання договору нікчемним.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення правочину ОСОБА_4 мала повну цивільну дієздатність. Крім того, на час звернення ОСОБА_5 до суду з цим позовом її дочка ОСОБА_4 мала повну дієздатність, проте нею не оспорювався факт укладення кредитного договору між з ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 не заявляла вимог про визнання такого договору нікчемним. Крім того, суд дійшов висновку, що права позивача не порушені.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору нікчемним та зазначив про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, звернулися до Верховного Суду з окремими касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2019 року і постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційні скарги мотивовані тим, що кредитний договір, який укладений ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", є нікчемним, оскільки укладений з неповнолітньою особою, яка не мала цивільної дієздатності, та без згоди батьків на його укладення. Суди не врахували, що метою підписання 28 січня 2014 року анкети-заяви в ПАТ "КБ ПриватБанк" було відкриття поточного карткового рахунку для зарахування стипендії (тобто вчинення правочину в межах обсягу дієздатності на дату підписання), а не на укладення кредитного договору.
Крім того, кредитний договір є нікчемним, оскільки укладений з недодержанням письмової його форми.
Заявники вважають необґрунтованими посилання суду першої інстанції на статтю 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, оскільки вільний вибір контрагента не передбачає можливості укладення кредитного договору з неповнолітньою особою без відповідної згоди батьків або батьків і органу опіки та піклування.
Також зазначають про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 не оспорювала факт укладення кредитного договору з банком, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 56 ЦПК України ОСОБА_4 набула статусу позивача у зв`язку з тим, що провадження у цій справі було відкрито за позовом ОСОБА_1 саме в інтересах ОСОБА_4 .
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 6 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 .
Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 січня 2014 року ОСОБА_3 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк" пройшла ідентифікацію особистими даними. Підписавши заяву, сторони погодили, що заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг. ОСОБА_3, підписавши заяву, підтвердила, що ознайомилася з умовами договору про надання банківських послуг.
28 березня 2014 року ОСОБА_3 отримала кредитну картку, що стверджується прінт-скріном робочої сторінки ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до виписки рахунку від 28 березня 2014 року банк встановив ОСОБА_3 кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн.
Цього дня ОСОБА_3 проведено першу видаткову операцію у розмірі 450,00 грн в банкоматі відділення ПАТ КБ "ПриватБанк".
На час вчинення правочину ОСОБА_3 мала повну цивільну дієздатність, оскільки досягла повноліття.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати нікчемним кредитний договір, укладений її неповнолітньої дочкою ОСОБА_4 (після зміни призвіща - ОСОБА_2 ) та ПАТ КБ "ПриватБанк", і застосувати наслідки визнання договору нікчемним, посилаючись на те, що її як матір неповнолітньої, не повідомляли про укладення такого договору і вона не надавала згоди на його укладення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.