Постанова
Іменем України
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/29728/17
провадження № 61-1523св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року в складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., та касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання недійсними договорів дарування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 40 % частки
у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камілла" (далі - TОB "Торговий дім "Камілла") за 8 000 000 грн.
ОСОБА_3 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" на своє ім`я, однак кошти за цю частку продавцю не перерахував.
Позивач зазначав, що 05 травня 2015 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги за договором
купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" та про зміну первісного кредитора на нового. На підставі зазначеного договору ОСОБА_4 (первісний кредитор) передав ФОП ОСОБА_1 право вимоги щодо отримання грошових коштів у розмірі 8 000 000 грн за відчужені 40 % частки в статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла". Проте ОСОБА_3 відмовляється сплатити борг новому кредитору.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі № 370/1226/15-ц, яке набрало законної сили, стягнуто
з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 7 980 000 грн за невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, інфляційні втрати у розмірі 4 192 000 грн, 3 % річних від простроченої суми - 370 189,39 грн.
Проте ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за вказаними зобов`язаннями відчужив на користь ОСОБА_2 належне йому майно, про що були укладені відповідні договори дарування. Позивач вважає, що оспорювані договори дарування є недійсними, оскільки укладені
з направленням дій сторін також договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, з метою приховати це майно від виконання
в майбутньому зобов`язання у порядку виконання рішення суду та ухилення від сплати грошового боргу за договірним зобов`язанням шляхом звернення стягнення та конфіскації майна.
На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори дарування, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме: договір дарування 1/3 частини групи підсобних нежилих приміщень № 8, 9, 10, 11, 12, 13 у жилому будинку на АДРЕСА_1 від 16 грудня 2016 року № 12138; договір дарування на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер якої 8000000000:82:089:0003) на АДРЕСА_1 від 19 грудня 2016 року № 12275; договір дарування на 1/2 частину жилого будинку на
АДРЕСА_1 від 19 грудня 2016 року №12274.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсними договори дарування, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме: договір дарування 1/3 частини групи підсобних нежилих приміщень № 8, 9, 10, 11, 12, 13 у жилому будинку на
АДРЕСА_1 від 16 грудня 2016 року № 12138; договір дарування на
1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:089:0003) на АДРЕСА_1 від 19 грудня 2016 року № 12275; договір дарування на 1/2 частину жилого будинку на
АДРЕСА_1 від 19 грудня 2016 року № 12274.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 1 600 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник, уникаючи сплату боргу та відчужуючи належне йому майно на підставі договорів дарування квартир, укладених зі своєю матір`ю, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки припинення права власності ОСОБА_3 на належне йому майно порушує майнові інтереси кредитора ФОП ОСОБА_1 і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Вказані дії відповідачів є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Правова мета оспорюваних договорів є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена цими правочинами (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), такі договори є фіктивними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року змінено, виключено з описової частини рішення речення: "Ухвалою суду
від 03 жовтня 2019 року частково задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, залишено позов без розгляду в частині вимог до ОСОБА_3"
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва
від 03 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки уклав договори дарування, які порушили майнові інтереси останнього та спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Такі дії є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Апеляційний суд вважав за необхідне виключити з мотивувальної частини постанови посилання на ухвалу від 03 жовтня 2019 року, якою залишено позов без розгляду в частині вимог до ОСОБА_3, оскільки вказана ухвала скасована судом вищої інстанції. Проте, зазначена обставина не вплинула на законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення щодо захисту порушеного права позивача відповідачами, оскільки спір виник саме між позивачем і відповідачами. При цьому ОСОБА_3 особисто та через своїх представників приймав активну участь у розгляді справи до ухвалення судового рішення, про що свідчать вищевикладені докази, він не був обмеженим у правах представництва та був наділений до ухвалення рішення по суті позову усіма правами, наданими законом відповідачу, отже, судом першої інстанції по суті забезпечено належний розгляд позовних вимог до обох відповідачів, з урахуванням наведених сторонами аргументів, яким дана відповідна оцінка та прийнято рішення про визнання недійсними договорів укладених між обома відповідачами.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
28 січня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7, надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
28 січня 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд від 23 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на пункті 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц, Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що станом на час
вирішення справи судом апеляційної інстанції визнано виконавчі листи
у справі № 370/1226/15-ц (які підтверджують заборгованість перед
ФОП ОСОБА_1 ) такими, що не підлягають виконанню, проте суд апеляційної інстанції ці обставини залишив поза увагою. Суди не дали належної оцінки та не дослідили спірні договори дарування. Суди неповно з`ясували всі обставини справи, а їхні висновки не відповідають матеріалам справи. Позивач не підтвердив обов`язок ОСОБА_3 відповідати власним нерухомим майном за невиконання договору купівлі-продажу частки
у статутному капіталі від 17 грудня 2014 року. Новий власник спірного нерухомого майна користується ним та сплачує за нього податки, тобто спірні правочини не є фіктивними, а на час їх вчинення не існувало заборон щодо відчуження такого майна, а також не було рішення про стягнення
з ОСОБА_3 заборгованості на користь ФОП ОСОБА_1 . Позивача не довів своїх тверджень про існування наявного умислу на укладання договорів дарування майна між близькими родичами з метою приховання такого майна від виконання в майбутньому ОСОБА_3 своїх
цивільно-правових зобов`язань перед кредиторами. Суди не дали належної оцінки заяві ОСОБА_4 про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог, яка адресована ОСОБА_3 та погоджена ним.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ОСОБА_3 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц, Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що відповідачі не укладали оспорюваних у цій справі договорів дарування від 20 грудня 2016 року, оскільки спірне у цій справі майно (1/2 частина земельної ділянки та
1/2 частина жилого будинку на АДРЕСА_1 ) була відчужена на користь ОСОБА_2 за договорами дарування від 19 грудня 2016 року. Крім того, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року визнано виконавчі листи у справі
№ 370/1226/15-ц такими, що не підлягають виконанню, що підтверджує відсутність заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 . Вказана ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 370/1226/15-ц, якою встановлено, що ОСОБА_3 не
є боржником, який прострочив виконання зобов`язання за договором
купівлі-продажу частки у статурному капіталі TОB "Торговий дім "Камілла". Отже, ФОП ОСОБА_1 не є кредитором ОСОБА_3, тому його права не порушені внаслідок укладення договорів дарування. Крім того, договори дарування були укладені до ухвалення кінцевого судового рішення у справі № 370/1226/15-ц та до відкриття виконавчого провадження.
Позиції інших учасників
ФОП ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. У зв`язку з цим просив суд касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Вказував, що висновки судів в цій справі відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються прецедентною практикою Верховного Суду, викладеною у постановах у справах з аналогічними правовідносинами та фактичними обставинами справи. ОСОБА_3 усвідомлюючи про існування в нього невиконаного грошового зобов`язання на підставі договору купівлі-продажу та рішення суду у справі № 370/1226/15, через два дня після скасування арешту на спірне майно, здійснив приховання цього майна шляхом вчинення фіктивних договорів дарування на користь своєї матері.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий
дім "Камілла", відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 40 %, а ОСОБА_3 прийняв вищевказану частку у власність та зобов`язався сплатити за неї грошову суму в розмірі, в порядку та на умовах, викладених у договорі (пункт 1 договору).
За умови пункту 6 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року продаж частки
у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" у розмірі 40 % вчинено за 8 000 000 грн, які ОСОБА_3 зобов`язався сплатити ОСОБА_4 протягом 60 календарних днів з моменту укладення та підписання цього договору, а ОСОБА_4 зобов`язався прийняти вищевказані грошові кошти.
ОСОБА_3 14 січня 2015 року зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" на своє ім`я, однак кошти за цю частку продавцю не перерахував.
ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 05 травня 2015 року уклали договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки
у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" та про заміну первісного кредитора на нового.
Нотаріально посвідченою заявою-вимогою (повідомленням) від 05 травня 2015 року ФОП ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що 05 травня
2015 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року та що він вимагає сплатити грошові кошти у розмірі 8 000 000 грн основного боргу
з нарахованими процентами, враховуючи індекс інфляції. Також вимагав перерахувати на його рахунок як нового кредитора кошти в термін, що не перевищує трьох календарних днів. При цьому вимагав надання майнової поруки за виконання ОСОБА_3 грошового зобов`язання визначеного
в пункті 6 частини другої договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року в розмірі
20 000 грн.
Відповідно до опису від 06 травня 2015 року договір відступлення права вимоги та нотаріальне засвідчене повідомлення були направлені
ОСОБА_3 06 травня 2015 року.
Відповідно до опису від 12 травня 2015 року на адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу про виконання простроченого грошового зобов`язання.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та встановлені постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у справі № 754/4985/16-ц, яка набрала законної сили.
Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 16 грудня
2016 року, зареєстрованим у реєстрі № 12138, ОСОБА_3 передав,
а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/3 частину групи підсобних нежилих приміщень № 8, 9, 10, 11, 12, 13 на АДРЕСА_1 .
16 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину нежилих приміщень № 8, 9, 10, 11, 12, 13 на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено договір дарування
від 16 грудня 2016 року № 12138.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 19 грудня
2016 року, зареєстрованого у реєстрі № 12275, ОСОБА_3 передав,
а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер якої 8000000000:82:089:0003) на АДРЕСА_1 .
19 грудня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0649 га (кадастровий номер якої 8000000000:82:089:0003) на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено дублікат договору дарування
від 20 грудня 2016 року № 12275.
За змістом нотаріально посвідченого договору дарування від 19 грудня
2016 року, зареєстрованого у реєстрі № 12274, ОСОБА_3 передав,
а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частину жилого будинку на
АДРЕСА_1 .
19 грудня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину жилого будинку на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено дублікат договору дарування від 20 грудня 2016 року
№ 12274.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року
у справі № 370/1226/15-ц, яке набрало законної сили та за результатом касаційного перегляду залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 7 980 000 грн як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі
ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 05 травня 2015 року, інфляційні втрати - 4 192 000 грн, 3 % річних від простроченої суми - 370 189,39 грн.
У лютому 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього грошових коштів в зв`язку
з неналежним виконанням судового рішення у справі № 370/1226/15-ц.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня
2018 року у справі № 752/18635/15-ц позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь
ФОП ОСОБА_1 суму 3 % річних - 134 265,48 грн, інфляційні втрати - 314 146, 80 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, яка набрала законної сили, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, визначивши до стягнення 3 % річних у розмірі 134 032,11 грн, та інфляційні втрати - 574 516,62 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),