Постанова
Іменем України
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 484/2908/17
провадження № 61-17335св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - приватне підприємство "Перемога Народу",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року в складі судді Панькова Д. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2017 року приватне підприємство "Перемога Народу" (далі - ПП "Перемога Народу") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, який обґрунтовувало наступним.
Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2015 року ОСОБА_4 на підставі договору передала в оренду ПП "Перемога Народу" земельну ділянку площею 4,138 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0214 строком на 7 років. 21 грудня 2015 року ОСОБА_4 передала в оренду ПП "Перемога Народу" земельну ділянку площею 3,6391 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0212 строком на 7 років.
ПП "Перемога Народу" вказувало, що незважаючи на наявність договорів оренди, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_4 весною 2017 року розпочали здійснювати на вищезазначених земельних ділянках господарську діяльність та чинити перешкоди ПП "Перемога Народу" у використанні орендованої землі.
Посилаючись на порушення своїх прав орендаря, ПП "Перемога Народу" просило зобов`язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні земельними ділянками площею 4,138 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0214 та площею 3,6391 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0212.
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ПП "Перемога Народу", в обґрунтовування якого зазначала, що між нею та ПП "Перемога Народу" жодних договір щодо належних їй земельних ділянок не укладалося, плата за користування землею нею не отримувалася, що підтверджується відомостями податкової інспекції про її доходи.З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила визнати недійсними договори оренди землі від 05 січня 2015 року та від 21 грудня 2015 року та скасувати їх державну реєстрацію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року первісний позов ПП "Перемога Народу" задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди ПП "Перемога Народу" у користуванні земельними ділянками площею 4,138 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0214 та площею 3,6391 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0212, які належать на праві власності ОСОБА_4 та передані у користування ПП "Перемога Народу" на підставі договорів оренди від 05 січня 2015 року та від 21 грудня 2015 року.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року - без змін.
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що сукупність досліджених судом доказів свідчить, що ОСОБА_4 укладала з позивачем спірні договори оренди землі та вона разом з іншими відповідачами чинила перешкоди у користуванні позивачем орендованими земельними ділянками, оскільки вони самостійно господарювали на землі, не дотримуючись умов договорів оренди землі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди виходили із того, що позивачем не доведено належними доказами, що спірні правочини не були укладені ОСОБА_4 як орендодавцем, зокрема, що ці договори підписані не нею особистою, а іншою (невідомою) особою
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 жовтня 2021 року ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року № 404/8982/14-ц.Також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, тобто допустили порушення пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиції інших учасників
У січні 2022 року представник ПП "Перемога Народу" - Іванченко О. О. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якій вказував на безпідставність доводів касаційної скарги та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
05 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП "Перемога Народу" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,138 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0214 строком на 7 років, державну реєстрацію якого вчинено 22 вересня 2015 року.
21 грудня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,6391 га із кадастровим номером 4825488200:01:000:0212 строком на 7 років, державну реєстрацію якого здійснено 01 квітня 2016 року.
Відповідачі надали пояснення, що вони особисто обробляли вказані земельні ділянки, оскільки про існування договорів оренди їм відомо не було, що в тому числі підтверджується довідками з податкової інспекції.
Відповідно до довідок Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області за вересень 2016 року та серпень 2017 року дохід ОСОБА_4 від одноосібного обробітку земельної ділянки (паю) за 2015 рік склав 4 000 грн, а за 2016 рік - 10 000 грн. Ця інформація надана інспекцією на підставі поданих платником податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік та за 2016 рік.
У заяві ОСОБА_4 від 21 жовтня 2016 року на ім`я директора ПП "Перемога Народу" вказала, що просить "вивести" її земельні ділянки з підприємства у зв`язку з недовірою керівництву, а також фактами нарахування та отримання орендної плати ОСОБА_4, про що свідчать податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015 рік та за 2016 рік.
При розгляді справи призначалися судово-почеркознавчі експертизи.
Судовий експерт Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції Солдатова М. А. у висновку № 18-1157 від 15 лютого 2019 року зазначила, що підпис у графі "орендодавець" у договорах оренди землі від 05 січня та 21 грудня 2015 року від імені ОСОБА_4 виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою без наслідуванням її підпису.
За висновком почеркознавчої експертизи № 113 від 16 квітня 2018 року, здійсненого Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром підписи на спірних договорах, а саме в графах "Орендодавець" виконані ОСОБА_4 .
У зв`язку із вказаним судом першої інстанції ухвалою від 13 червня 2019 року була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. 02 лютого 2021 року судовий експерт Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Петров С. В. склав висновок експертизи № 5085/5086/20-27, у якому зазначив, що експертиза буде виконана як додаткова, оскільки для її проведення надані додаткові порівняльні зразки, які не були надані експертам під час проведення попередніх експертиз, а тому вона не є повторною. Експертом встановлено, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_4 у договорах оренди землі від 05 січня та 21 грудня 2015 року виконані самою ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вказано, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.
Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його права (частина третя статті 409 ЦК України).
Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору (частина перша статті 410 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статті 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначають що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.