Постанова суду № 161/13312/20 від 16.11.2022 про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час...

Постанова Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 161/13312/20

провадження № 61-7894св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Волинська обласна рада, Комунальне підприємство "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства

і дитинства" Волинської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду

від 19 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., тапостанову Волинського апеляційного суду від 03 червня

2021 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., касаційну скаргу Волинської обласної ради на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів:

Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської обласної ради, третя особа - Комунальне підприємство "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" Волинської обласної ради (далі - КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання"), про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Волинської обласної ради

від 18 грудня 2017 року № 17/14 ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання". На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1

і Волинською обласною радою 19 грудня 2017 року укладено контракт строком до 18 грудня 2020 року.

Розпорядженням голови Волинської обласної ради від 05 серпня 2020 року № 195 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 06 серпня 2020 року

у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків на

підставі підпункту "г" пункту 21 контракту та пункту 1 частини першої

статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважає своє звільнення незаконним, проведеним з порушенням норм трудового законодавства, оскільки процедура призначення і звільнення керівників комунальних підприємств, урегульована нормами законодавства, дотримана не була.

Так, розпорядження про звільнення видане неуповноваженим органом, усупереч Закону України "Про місцеве самоврядування", Регламенту Волинської обласної ради, оскільки дане питання могло бути вирішене лише на пленарному засіданні обласної ради, з урахуванням рекомендації постійної комісії та наданих пояснень керівника, чого дотримано не було, пояснень не відібрано.

Голова Волинської обласної ради як посадова особа органу місцевого самоврядування не мала права одноособово приймати розпорядження про його звільнення із займаної посади, оскільки відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях обласної ради.

Пункт 8.3 рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 "Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", згідно з яким голові обласної ради доручено в період між сесіями обласної ради за погодженням з профільною комісією обласної ради призначати і звільняти розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад, суперечить нормам законодавства і не

є дорученням Волинської обласної ради, а є незаконною переуступкою виключних повноважень ради її посадовій особі.

Також у розпорядженні про звільнення не було зазначено жодного конкретного грубого порушення позивачем трудових обов`язків, що робить таке розпорядження незаконним. Вказує, що Волинська обласна рада звільнила його одночасно на підставі пункту 8 частини першої

статті 36 КЗпП України (з підстав передбачених в контракті) та на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України - одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Звільнення проведено з пропуском строків щодо накладення дисциплінарного стягнення та з недотриманням встановленого законодавством порядку звільнення як однієї з гарантій від незаконного порушення конституційного права особи на працю.

Комунальне підприємство "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради

(далі - КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства") є правонаступником КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання", тому поновлення на роботі повинне здійснюватися останнім як правонаступником.

У зв`язку із незаконним звільненням позивач має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку, що його середньоденний розмір заробітку становить 872,66 грн. Зазначав, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду.

На підставі викладеного, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Волинської обласної ради від 05 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання";

- поновити його на посаді генерального директора КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства", допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць;

- поновити з дати звільнення, а саме з 06 серпня 2020 року дію контракту

від 19 грудня 2017 року, укладеного між ним та Волинською обласною радою;

- стягнути з Волинської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Волинської обласної ради на його користь 10 000 грн моральної шкоди;

- стягнути з Волинської обласної ради на його користь 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2020 року залучено як співвідповідача КП "Волинське обласне

територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства", яке

є правонаступником КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суд Волинської області від 18 грудня

2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Волинської обласної ради від 05 серпня 2020 року № 195 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства

і дитинства" з 06 серпня 2020 року. Поновлено з 06 серпня 2020 року дію контракту від 19 грудня 2017 року, укладеного між Волинською обласною радою та ОСОБА_1 .

Стягнуто з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" на користь ОСОБА_1 84 830,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06 серпня

2020 року до 18 грудня 2020 року.

Стягнуто з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" у дохід держави 848,30 грн судового збору.

Стягнуто з Волинської обласної ради на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з Волинської обласної ради у дохід держави 1 681,60 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 19 198,62 грн допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, приймаючи розпорядження про звільнення позивача, головою обласної ради порушено порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

В оскаржуваному розпорядженні не вказано конкретного одноразового порушення позивачем трудових обов`язків, що було підставою для звільнення. Також не було дотримано регламентованого нормами

КЗпП України порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне стягнення накладено з пропуском передбаченого законом строку, тому таке розпорядження в частині звільнення позивача підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про можливість його поновлення на попередній посаді у КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" як правонаступника КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання". Позивач також має право на стягнення з Волинської обласної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2020 року до 18 грудня 2020 року. Внаслідок порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні з роботи, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і прикладенні додаткових зусиль для організації свого життя, йому було спричинено моральну шкоду.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 26 січня 2021 року стягнуто з Волинської обласної ради на користь

ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, яке є обґрунтованим та підтверджене належними доказами. Так, до суду надано договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги, детальний опис робіт та квитанцію. Отже, вказана заява підлягає задоволенню, оскільки розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним з предметом спору.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 березня 2021 року закрито апеляційне провадження, відкрите ухвалою цього ж суду від 12 лютого

2021 року за апеляційною скаргою Волинської обласної ради, в інтересах якої діяла представник ОСОБА_2

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати, оскільки ОСОБА_2 (особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені Волинської обласної ради) брала участь у цій справі як свідок.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення

з Волинської обласної ради 10 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, проте компенсацію судових витрат у випадку закриття апеляційного провадження нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено. Крім того частина п`ята статті 142 ЦПК України передбачає компенсацію судових витрат відповідачу, а не позивачу, яким у цій справі

є ОСОБА_1 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу Волинської обласної ради задоволено частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня

2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним

і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, поновлення дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині стягнення судового збору з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" скасовано, ухвалено у цих частинах нове судове рішення.

Позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 звільненим за пунктом 1 частини першої

статті 40 КЗпП України з 30 вересня 2020 року.

Стягнуто з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" на користь ОСОБА_1 33 161,08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня

2020 року до 30 вересня 2020 року, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів і зборів.

Стягнуто з КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" в дохід держави 840,80 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення судового збору

з Волинської обласної ради залишено без змін.

Стягнуто з Волинської обласної ради на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач при винесенні розпорядження щодо звільнення позивача не допустив порушень вимог Закону України "Про місцеве самоврядування". Крім того, аналіз пункту 8.3 рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 щодо наявності повноважень голови обласної ради на звільнення у міжсесійний період розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад здійснено Верховним Судом у постанові

від 16 вересня 2019 року у справі № 161/9532/16-ц.

Разом із тим зі змісту спірного розпорядження вбачається, що воно винесене з урахуванням рекомендації постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту населення, охорони здоров`я, материнства та дитинства від 05 серпня 2020 року № 59/1, яке прийняте після заслуховування та обговорення інформації ОСОБА_2 - заступника керуючого справами - начальника відділу з питань управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та землями комунальної власності виконавчого апарату Волинської обласної ради. Проте відповідач не надав суду доказів, що ОСОБА_2 відноситься до тих суб`єктів, які вправі виступити з обґрунтованою пропозицією щодо звільнення з посади керівника (в тому числі дострокового розірвання контракту) за ініціативою обласної ради. Крім того, постійна комісія винесла рекомендації

від 05 серпня 2020 року № 59/1, не відібравши пояснень у позивача щодо вчиненого правопорушення, яке було підставою для звільнення.

Розпорядження про звільнення не містить конкретизації дати та події вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків, за яке його звільнено. Відповідач порушив строки застосування дисциплінарного стягнення, які визначені статтею 148 КЗпП України. Поважних причин порушення цих строків відповідач не обґрунтував.

Отже, розпорядження голови ради про звільнення позивача є незаконним,

у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Оскільки КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" припинено (реорганізовано) шляхом приєднання до Комунального підприємства "Волинський обласний перинатальний центр" Волинської обласної ради (далі - КП "Волинський обласний перинатальний центр"), яке визначено його правонаступником, із подальшим перейменуванням

у КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства", з урахуванням попередження позивача про його наступне вивільнення з посади генерального директора відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України - у день внесення даних

у Єдиний державний реєстр про припинення цієї юридичної особи, а запис про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи внесено

23 вересня 2020 року, то підстави для поновлення позивача на посаді генерального директора КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" та поновлення з дати звільнення, а саме з 06 серпня 2020 року дії контракту від 19 грудня 2017 року, укладеного між ним та Волинською обласною радою, відсутні.

Оскільки наказ про звільнення позивача визнаний незаконним і скасований, проте відсутні підстави для поновлення останнього на роботі та

поновлення дії контракту, а також враховуючи інші обставини справи, то ОСОБА_1 необхідно визнати звільненим за пунктом 1 частини першої

статті 40 КЗпП України з 30 вересня 2020 року - останньої дати до виведення посади зі штату, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2020 року до 30 вересня 2020 року.

Визначаючи розмір компенсації у рахунок відшкодування завданої позивачу незаконним звільненням моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих і професійних відносинах та дійшов обґрунтованого висновку, визначивши таку суму в розмірі 5 000 грн.

Клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає до часткового задоволення,

а саме у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяв Волинської обласної ради, від імені якої діє представник Сидун О. С., про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постанова Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у цій справі відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, оскільки її мотивувальна частина містить обґрунтування усіх обставин та висновки щодо позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді генерального директора КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства

і дитинства"; щодо поновлення з дати звільнення, а саме з 06 серпня

2020 року дії контракту від 19 грудня 2017 року, укладеного між Волинською обласною радою та ОСОБА_1, тому в резолютивній частині постанови вирішено позов задовольнити частково. Також мотивувальна частина постанови суду містить обґрунтування відсутності підстав для відшкодування понесених відповідачем витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що внаслідок звернення Волинської обласної ради з апеляційною скаргою, яка була підписана особою, що не мала права на вчинення таких дій, позивач поніс витрати на правничу допомогу, тому такі витрати повинні бути компенсовані. Стягнення витрат на правову допомогу при закритті апеляційного провадження можливе і необхідне для захисту права на таке відшкодуванням. Подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме щодо питання можливості стягнення витрат на правову допомогу у разі закриття апеляційного провадження за скаргою відповідача на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, тобто можливість застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України у контексті пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, поновлення дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

і залишити в силі в цій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року.

Постанова апеляційного суду не оскаржується до суду касаційної

інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови обласної ради про звільнення, а також в частині стягнення моральної шкоди, тому відповідно до частини першої

статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в цій частині.

Як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, Верховного Суду від 22 листопада

2019 року у справі № 816/731/16, від 23 грудня 2020 року у справі

№ 360/4485/19, від 30 липня 2020 року у справі № 640/10413/19, від 11 липня 2019 року у справі № 808/1726/18, від 29 серпня 2019 року у справі

№ 362/2939/16-а, від 24 грудня 2020 року у справі № 619/1213/18,

від 07 грудня 2020 року у справі № 619/1314/19 від 03 липня 2019 року

у справі № 158/2153/16-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 192/1257/17,

від 29 липня 2020 року у справі № 802/3673/15-а, від 28 лютого 2018 року

у справі № 817/280/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16,

від 08 квітня 2020 року у справі 808/2741/16, від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 569/370/17; Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.

Апеляційним судом надано оцінку доказам, які не були безпосередньо досліджені у судовому засіданні. Суд не досліджував письмових доказів і не перевіряв їх, тому порушив норми процесуального закону. Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача від 20 травня 2021 року про визнання доказів, які не були подані до суду першої інстанції, недопустимими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 також мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу, до якої не були додані докази сплати судового збору, оскільки обласна рада при зверненні

з повторною (новою) апеляційною скаргою від 02 квітня 2021 року використала судовий збір, який був сплачений при зверненні з першою апеляційною скаргою від 27 січня 2021 року (щодо якої було закрито апеляційне провадження). У разі повторного апеляційного оскарження, якщо апеляційне провадження за попередньою апеляційною скаргою було закрите з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає сплаті судовим збором на загальних підставах

у порядку і розмірі, визначеному Законом.

Позивач вказував, що повноваження представника Волинської обласної ради, який звернувся з апеляційною скаргою від 02 квітня 2021 року, не були належним чином посвідчені. У довіреності, виданій на ім`я ОСОБА_3, не відображено скріплення її гербовою печаткою Волинської обласної ради, що ставить під сумнів наявність у неї повноважень діяти від імені цього органу місцевого самоврядування. Апеляційне провадження відкрито після пропущення строків на апеляційне оскарження і вказані строки безпідставно поновлені судом, оскільки такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги та внутрішня організація заявника щодо підготовки апеляційної скарги не можуть бути безумовними підставами для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження. Волинською обласною радою не наведено жодних особливих чи непереборних обставин, що слугували б підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 зазначав, що колегією суддів апеляційного суду у складі: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К. під час розгляду іншої справи

№ 161/14680/20 надано правовий аналіз рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20, яке ставилось під сумнів судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, тому вказана колегія не могла брати участі у розгляді цієї справи. Апеляційний суд безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 вересня 2019 року

у справі № 161/9532/16-ц. При цьому судом апеляційної інстанції не надано жодної аргументації, що стосується відступлення від правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 24 грудня 2020 року у справі

№ 619/1213/18, від 07 грудня 2020 року у справі № 619/1314/19 від 03 липня 2019 року у справі № 158/2153/16-ц, від 15 липня 2019 року у справі

№ 192/1257/17.

Позивач вважав, що оскільки виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо призначення та звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів

у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, то, відповідно, це є виключне повноваження сесії обласної ради і, видавши таке розпорядження, голова обласної ради діяв поза межами його компетенції, тобто з перевищенням посадових повноважень.

Неможливість поновлення незаконно звільненого працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства. Разом з тим КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" було реорганізоване, а не ліквідоване та згідно рішення про реорганізацію було визначено правонаступника - КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства

і дитинства", тому останнє і повинне виконати рішення суду про поновлення на роботі. Коли поновити особу на посаді, з якої її звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення.

ОСОБА_1 також посилався на те, що апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про неможливість поновлення на роботі та необхідність змінити дату та формулювання причин звільнення, неправильно застосувавши частину першу статті 235 КЗпП України. Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимог про зміну дати та підстав (формулювання) звільнення,

а просив перевірити законність прийнятого розпорядження голови Волинської обласної ради від 05 серпня 2020 року № 195 про звільнення

на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (з підстав передбачених в контракті) та на підставі пункту 1 частини першої

статті 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових

обов`язків). При цьому змінюючи підстави звільнення, апеляційний суд не досліджував будь-яких доказів щодо звільнення за пунктом 1 частини першої

статті 40 КЗпП України.

Позивач вказував, що суд має зобов`язати власника виплатити заробітну плату за весь час, а не до дати припинення юридичної особи чи внесення змін до штатного розпису, як вирішив апеляційний суд.

У касаційній скарзі Волинська обласна рада,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та задовольнити заяву Волинської обласної ради про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга Волинської обласної ради мотивована тим, що зі змісту резолютивної частини постанови апеляційного суду вбачається, що судом не ухвалено судове рішення з приводу позовних вимог про поновлення

ОСОБА_1 на посаді, про поновлення дії контракту. Резолютивна частина постанови апеляційного суду повинна була містити висновки з приводу цих позовних вимог, проте такі висновки в постанові суду апеляційної інстанції відсутні. Разом з тим, позовна вимога про поновлення на роботі у трудових правовідносинах, які припинили свою дію, при одночасній зміні підстав та дати звільнення такої особи з роботи вирішувалась Верховним Судом згідно з резолютивною частиною постанови від 11 березня 2020 року у справі

№ 761/4523/16-ц.

Позиції інших учасників

Волинська обласна рада надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, вказуючи на законність й обґрунтованість ухвали апеляційного суду, тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказувала, що питання про стягнення витрат на правничу допомогу було вирішене апеляційним судом, зокрема, постановою від 03 червня 2021 року частково задоволено клопотання позивача та стягнуто на його користь 10 000 грн таких витрат. Процесуальним законом не передбачено вирішення питання про розподіл судових витрат у випадку закриття апеляційного провадження. Зазначені позивачем витрати на правничу допомогу є необгрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Волинська обласна рада подала до суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якому просила постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, поновлення дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін, оскільки вона в цій частині є законною та обґрунтованою. Вказувала, що позивач не є особою, яка підлягає обов`язковому працевлаштуванню після звільнення. Посада, яку обіймав ОСОБА_1 до звільнення, була скорочена і після завершення реорганізації підприємства, яке він очолював, цієї посади вже не існувало. Суд першої інстанції не мав права призначати позивача на зовсім іншу посаду, ніж ту, що останній обіймав, а також поновлювати дію контракту. Факт скорочення посади, яку обіймав позивач, унеможливлює стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після такого скорочення. Крім того після звільнення позивача з посади генерального директора КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" він працював на іншій посаді у цьому ж підприємстві та отримував заробітну плату. Також відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Волинської обласної ради на ухвалу Волинського апеляційного суду

від 17 червня 2021 року, вказуючи на законність й обґрунтованість ухвали апеляційного суду, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказував, що судом апеляційної інстанції вирішено всі заявлені у справі вимоги, тому відповідачу правильно відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення.

Провадження у суді касаційної інстанції

07 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року та витребувано справу.

25 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року.

15 липня 2021 року Волинська обласна рада надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Волинської обласної ради на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 17 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Волинської обласної ради від 18 грудня

2017 року № 17/14 ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" строком на 3 роки.

19 грудня 2017 року між позивачем та Волинською обласною радою укладено контракт строком до 18 грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 9 контракту орган управління майном звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника,

а також у випадку порушень ним законодавства та умов контракту.

У пункті 19 передбачено умови припинення контракту, зокрема: з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 20, 21 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Пунктом 21 визначено додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством, серед яких - одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником закладу.

Розпорядженням голови Волинської обласної ради від 05 серпня 2020 року № 195 звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора

КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання"

з 06 серпня 2020 року у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до підпункту "г" пункту 21 контракту та пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Рішенням Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 "Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" доручено голові обласної ради в період між сесіями обласної ради за погодженням з профільною комісією обласної ради призначати і звільняти розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад (пункти 8, 8.3).

Апеляційний суд встановив, що пункт 8.3 вказаного рішення обласної ради від 11 червня 2004 № 11/20 станом на 05 серпня 2020 року (дату розпорядження про звільнення) є чинним, ніким не оспорений і судом не скасований.

Цим рішенням голові обласної ради не делеговані будь-які повноваження,

а доручено радою вирішення питання щодо призначення і звільнення розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад.

Зі змісту спірного розпорядження вбачається, що воно винесене

з урахуванням рекомендації постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту населення, охорони здоров`я, материнства та дитинства від 05 серпня 2020 року № 59/1.

З висновку/рекомендації постійної комісії від 05 серпня 2020 року № 59/1 вбачається, що таке рішення прийнято після заслуховування та обговорення інформації ОСОБА_2 - заступника керуючого справами - начальника відділу з питань управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та землями комунальної власності виконавчого апарату Волинської обласної ради щодо звільнення

ОСОБА_1 .

Пунктами 4.2, 4.3 Положення про порядок призначення та звільнення

з посади керівників підприємств, установ, організацій об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 (зі змінами) визначено, що виступити з обґрунтованою пропозицією щодо звільнення

з посади керівника (в тому числі дострокового розірвання контракту) за ініціативою обласної ради може голова обласної ради, директор департаменту, начальник управління обласної державної адміністрації. Для розгляду питання про звільнення керівника необхідне пояснення керівника

з причин звільнення. Пропозиція щодо звільнення керівника з посади подається на розгляд відповідної постійної комісії обласної ради.

Апеляційний суд встановив, що відповідач не надав суду доказів, що

ОСОБА_2 відноситься до тих суб`єктів, які вправі виступити

з обґрунтованою пропозицією щодо звільнення з посади керівника (в тому числі дострокового розірвання контракту) за ініціативою обласної ради.

Крім того, постійна комісія винесла рекомендації від 05 серпня 2020 року № 59/1, не відібравши пояснень у позивача з причин звільнення.

Суд першої інстанції встановив, що постійна комісія не отримувала

будь-якого подання, а заслухала лише інформацію стосовно розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000004 від 03 січня

2019 року за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у якому Волинська обласна рада клопотала про звільнення його від кримінальної відповідальності, так як ніяких збитків заподіяно не було.

При цьому Луцький міськрайонний суд Волинської області направив Волинській обласній раді ухвалу від 23 січня 2020 року у справі

№ 161/1890/19 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, однак будь-яких заходів Волинською обласною радою до нього не застосовувалось.

Разом з тим ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 23 січня 2020 року у справі № 161/1890/19, яка набрала законної сили, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000004 від 03 січня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, закрито у зв`язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України

(у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності).

Встановлено, що розпорядження про звільнення позивача не містить конкретизації дати та події вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків, за яке його звільнено.

Порушення, за яке звільнено позивача у серпні 2020 року, мало місце

20 грудня 2018 року.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачу було відомо про вчинення позивачем 20 грудня 2018 року дисциплінарного проступку ще у 2018 році, проте розпорядження голови обласної ради про звільнення позивача видане 05 серпня 2020 року.

Судом також встановлено, що Волинською обласною радою прийнято рішення від 12 лютого 2020 року № 28/25 про припинення (реорганізацію)

КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" шляхом приєднання його до КП "Волинський обласний перинатальний центр" із визначенням його правонаступником усіх прав КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання".

Пунктом 7 цього рішення доручено голові обласної ради вжити заходів щодо попередження генерального директора ОСОБА_1 про його наступне вивільнення з посади генерального директора КП "Волинське обласне дитяче територіальне медичне об`єднання" відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

................

Перейти до повного тексту