Постанова суду № 420/3364/21 від 29.11.2022 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №420/3364/21

адміністративне провадження №К/9901/42048/21, №К/9901/42133/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача-1, відповідача-3 - Кожушка В. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 (суддя - Самойлюк Г. П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 (колегія суддів у складі: Кравченка К. В., Джабурія О. В., Вербицької Н. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу генерального прокурора (далі - відповідач - 1, Офіс Генерального прокурора), Дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач-2, Комісія, Кадрова комісія) про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 3 від 22.12.2020 щодо неуспішного проходження атестації прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 задоволено клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження. Об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 420/5158/21 та № 420/3364/21 під загальним номером № 420/3364/21.

У справі № 420/3364/21 ОСОБА_2 звернувся з позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач-3, Одеська обласна прокуратура), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури С. Костенка від 10.03.2021 № 384к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.03.2021;

- поновити ОСОБА_1 з 15.03.2021 на посаді прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області або на посаді в Одеській обласній прокуратурі, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено та яка буде існувати на час винесення рішення;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 1184,92 грн без рахування обов`язкових відрахувань;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення Кадрової комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Конституції України та визначеній Офісом Генерального прокурора процедурі проведення атестації, є незаконним та таким, що не відповідає матеріалам атестації, порушує права та інтереси позивача. Позивач вважає, що члени Комісії не відповідають кваліфікаційним вимогам, які встановлені пунктом 3 Порядку роботи кадрових комісії щодо політичної нейтральності, бездоганної репутації, високої професійної та моральної репутації, суспільного авторитету, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233. На час проведення співбесіди та прийняття рішення щодо успішного чи неуспішного проходження атестації відсутні будь-які документально встановлені критерії оцінювання прокурора. Під час проведення Комісією співбесіди обмежено конституційні права позивача та допущено щодо нього дискримінацію. Незаконність наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 384к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовується відсутністю обставин реорганізації або ліквідації Офісу Генерального прокурора, Генеральної прокуратури чи Одеської обласної прокуратури на момент звільнення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач наказом прокуратури Одеської області від 15.03.2019 № 481 був призначений на посаду прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури.

Відповідно до вимог Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) позивач взяв участь в атестації прокурорів з наміром бути переведеним на посаду прокурора в обласній прокуратурі.

Позивач успішно пройшов перший та другий етапи атестації у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 86 бали, та у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, набравши 98 балів.

Після успішного проходження перших двох етапів, позивача допущено до третього етапу - співбесіди.

22.12.2020 Кадровою комісією прийнято рішення № 3 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 .

На обґрунтування рішення від 22.12.2020 № 3 зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отримання пояснень прокурора, у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема:

- під час надання відповіді на друге питання письмового практичного завдання не зазначено належних підстав для обґрунтування відсутності права прокурора на оскарження вироку, яким було затверджено угоду про визнання винуватості, чим прокурор продемонстрував недостатній рівень знань процесуального законодавства та професійної компетентності;

- за наслідками дослідження матеріалів службового розслідування за фактом втрати прокурором ОСОБА_1 матеріалів кримінального провадження та рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Комісія дійшла висновку про низьку професійну компетенцію позивача;

- Комісією встановлено очевидні ознаки порушення прокурором ОСОБА_1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, оскільки позивач несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані від отриманого доходу, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2019 у справі № 522/10279/19 провадження закрито за відсутності складу правопорушення, у зв`язку з тим, що позивач загубив паспорт та не міг своєчасно продовжити термін ЕЦП).

Наказом Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 384к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.03.2021.

Підставою для прийняття спірного наказу зазначено рішення Дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 3 від 22.12.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 22.12.2020 № 3 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 384к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області з 15.03.202. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 03.06.2021 у сумі 66 355,52 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області з 15.03.2021 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, норми законодавства, а також відсутність у відповідачів будь-яких належних доказів, які б слугували підставою для дискреційних висновків Комісії про невідповідність позивача законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, свідчить про протиправність рішення Кадрової комісії № 3 від 22.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" та наявність підстав для його скасування.

Разом з тим, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що фактично ліквідації або реорганізації прокуратури не відбувалося та зазначив, що юридичним фактом, який став підставою звільнення позивача, було неуспішне проходження атестації позивачем. Таким чином, враховуючи висновок суду про протиправність рішення Кадрової комісії № 3 від 22.12.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури № 384к від 10.03.2021.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), довідки про укомплектованість та рух прокурорів (слідчих) Одеської обласної прокуратури, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області з 15.03.2021. Також суд першої інстанції, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), дійшов висновку, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу позивача становитиме 66 355,52 грн (1184,92 грн (середньоденна заробітна плата) х 56 (число робочих днів).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 змінено, абзац 4 резолютивної частини цього рішення викладено наступним чином: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області з 15 березня 2021 року". В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суд першої інстанції про те, що спірне рішення Кадрової комісії не є доведеним та обґрунтованим, а відтак, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував спірне рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації. Оскільки наказ про звільнення позивача з посади від 10.03.2021 № 384-к прийнятий на підставі рішення Кадрової комісії, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що абзац 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині назви посади, на якій підлягає поновленню позивач, оскільки позивач має бути поновлений на тій посаді, з якої його було звільнено, тобто на посаді прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 03.06.2021 у сумі 66 355,52 грн, то суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянти в своїх апеляційних скаргах доводів на спростування правильності визначення судом першої інстанції періоду вимушеного прогулу та суми середнього заробітку за цей період не навели.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо відповідності Порядку № 221 вимогам чинного законодавства. Також, з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, яке полягає у неправильному тлумаченні і визначенні статусу кадрової комісії.

Крім того, на переконання Офісу Генерального прокурора, статус прокурора накладає на особу додаткову відповідальність за поведінку. Від поведінки кожного прокурора залежить довіра громадян до органів прокуратури, що одночасно є показником її ефективності. Крім того, дія або бездіяльність, які відносно інших осіб можуть розцінюватися, як незначні, у випадку з прокурором підривають його авторитет та авторитет прокуратури України, як єдиної системи. У зв`язку з чим, скаржник вважає безпідставними висновки судів щодо необґрунтованості рішення кадрової комісії в частині низької професійної компетентності позивача у зв`язку з втратою матеріалів кримінального провадження та наявності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності останнього.

Також, на думку скаржника, необґрунтованими є висновки судів щодо критичної оцінки дій кадрової комісії про порушення позивачем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів у зв`язку з несвоєчасним повідомленням НАЗК про суттєві зміни у майнову стані у зв`язку з непридатністю до використання паспорта, оскільки позивач міг звернутися до 24 акредитованих центрів сертифікації ключів для продовження електронного цифрового підпису, зокрема, позивач міг дистанційно продовжити дію електронного цифрового ключа через електронний банкінг, що в свою чергу виключає необхідність мати паспорт, а тільки доступ до відповідної системи.

Скаржник наполягає, що жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції кадрових комісій з атестації прокурорів в межах виконання покладених на них прав та обов`язків, що передбачені Законом № 113-ІХ та Порядком роботи кадрових комісій.

Також, на переконання скаржника, суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.

Скаржник також зазначає про те, що поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій також до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулася Одеська обласна прокуратура, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження Одеська обласна прокуратура зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І, розділу IV Порядку № 221, пункту 12 Порядку № 233. Також, з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, яке полягає у неправильному тлумаченні і визначенні статусу кадрової комісії.

Крім того, на переконання Одеської обласної прокуратури, судом першої інстанції помилково зазначено про відсутність у Комісії зауважень щодо підготовленого позивачем практичного завдання, посилаючись на успішне проходження попередніх етапів атестації та кількість набраних у них балів. На думку скаржника, такі висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки метою третього етапу атестації (співбесіди) є виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, встановлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. У свою чергу, успішне проходження двох попередніх етапів атестації не має обов`язковим наслідком прийняття кадровою комісією рішення про успішне проходження останнього етапу атестації - співбесіди.

Також скаржник вважає, що судами неправильно ураховано доводи позивача під час співбесіди про те, що матеріали кримінального провадження було знайдено та направлено у подальшому до відділу розслідувань ДТП СУ ГУ НП в Одеській області, оскільки це відбулося після притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що не знімає з нього відповідальності за втрату матеріалів кримінального провадження.

Помилковими, на думку скаржника, є висновки судів про безпідставність висновку кадрової комісії про встановлення очевидних ознак порушення позивачем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів у зв`язку з несвоєчасним повідомленням НАЗК про суттєві зміни у майнову стані у зв`язку з непридатністю до використання паспорта, оскільки позивач міг звернутися до 24 акредитованих центрів сертифікації ключів для продовження електронного цифрового підпису, зокрема, позивач міг дистанційно продовжити дію електронного цифрового ключа через електронний банкінг, що в свою чергу виключає необхідність мати паспорт, а тільки доступ до відповідної системи.

Одеська обласна прокуратура наполягає, що жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції кадрових комісій з атестації прокурорів в межах виконання покладених на них прав та обов`язків, що передбачені Законом № 113-ІХ та Порядком роботи кадрових комісій.

Також скаржник зазначає, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора. Кадрова комісія, за твердженням скаржника, в силу Закону не зобов`язана юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзивах на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

19.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/3364/21.

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021.

19.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні на 29.11.2022 о 14 год 00 хв.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктами 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Пунктом 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221) визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Пунктом 9 розділу ІV Порядку № 221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу ІV Порядку № 221).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).

Відповідно до пункту 16 розділу ІV Порядку № 221 залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з пунктами 4, 5 розділу V Порядку № 221 кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 8 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. У разі неявки члена комісії більше двох разів поспіль без поважних причин, такий член комісії підлягає заміні відповідно до пункту 19 цього Порядку.

Абзацом другим та третім пункту 12 Порядку № 233 визначено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

................

Перейти до повного тексту